10.4. Формування і використання виробничої потужності підприємства

А Поняття, види і чинники формування потужності

 Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий річний випуск продукції (виконання робіт, надання послуг) необхідних номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш повного використання устаткування і виробничих площ, застосування прогресивної технології та організації виробництва.

Б В

 Одиниці вимірювання виробничої потужності підприємства. Звичайно потужність підприємства вимірюється в тих же одиницях, в яких планується та облікується виробництво продукції (послуг) В багатономенклатурному виробництві виробнича потужність визначається у вартісному виразі. На підприємствах окремих галузей (наприклад цукровій, молочній та хлібобулочній промисловості) потужність характеризується кількістю перероблюваної сировини чи випуском продукції за добу.

 Види виробничої потужності підприємства

 Проектна потужність — потужність, що визначається в процесі проектування реконструкції (розширення) діючого або будівництва нового підприємства; вона вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування відповідає структурі трудомісткості проектної номенклатури продукції, і має бути досягнута протягом нормативного строку її освоєння.

 Поточна (фактично досягнута) виробнича потужність визначається періодично у зв’язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і трудомісткості виготовлюваних виробів) або перевищенням проектних показників. При цьому розраховують вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність підприємства.

 Резервна потужність підприємства має формуватися і постійно існувати у певних галузях: електроенергетиці та газовій промисловості — для покриття пікових навантажень в електро- і газових мережах, надійного забезпечення енергоресурсами на період виконання ремонтно-аварійних робіт; харчовій індустрій — для переробки істотно зрослого обсягу сільськогосподарської сировини, що швидко псується, у високовротайні роки; на транспорті — для перевезення більшої кількості пасажирів у літні місяці; у машинобудуванні — для підготовки виробництва та освоєння випуску нових видів устаткування і конструкційних матеріалів тощо.

Б В

 Найбільш істотні чинники, що впливають на величину виробничої потужності:

• номенклатура, асортимент та якість виготовлюваної продукції;

• кількість встановленого устаткування, розмір і склад виробничих площ, можливий фонд часу роботи устаткування та використання площ на протязі року;

• прогресивні техніко-економічні норми продуктивності та використання технологічного устаткування, зйому продукції з виробничих площ, нормативи тривалості виробничого циклу і трудомісткості виготовлюваної продукції (виконуваних послуг).

Б Методичні принципи розрахунку величини виробничої потужності

1 Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою виготовлюваної профільної продукції. При цьому здійснюється можливе звуження номенклатури шляхом об’єднання окремих виробів у групи за конструктивно-технологічною єдністю з визначенням для кожної з них базового представника. Решта виробів даної групи приводять до цього представника за допомогою розрахункового коефіцієнта трудомісткості. Проте виробнича потужність встановлюється окремо по кожному виду продукції.

2 Виробнича потужність підприємства визначається виходячи з потужності провідних цехів (дільниць, технологічних ліній, агрегатів) основного виробництва, що виконують головні технологічні процеси (операції) і мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільних видів продукції. За наявності кількох провідних підрозділів підприємства виробнича потужність розраховується по тому з них, де виконується найбільший за трудомісткості обсяг робіт.

В

3 У розрахунки виробничої потужності включається устаткування:

а) усе діюче і недіюче внаслідок несправності (ремонту, модернізації);

б) що знаходиться на складі та буде введено в експлуатацію впродовж (до початку) розрахункового періоду;

в) наднормативне резервне.

4 Виробнича потужність підприємства повинна визначатися за технічними (проектними) нормами продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, виходу продукції з вихідної сировини. За відсутності таких норм можна використати розрахункові технічні норми, що враховують стійкі прогресивні досягнення значної чисельності робітників провідних виробничих цехів.

5 Для розрахунків виробничої потужності береться максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування. В безперервних виробництвах таким фондом роботи устаткування є календарний фонд (8760 годин) за вирахуванням часу, необхідного для проведення ремонтів і технологічних зупинок устаткування. На підприємствах з дискретним (перервним) процесом виробництва такий фонд часу визначають виходячи з фактичного режиму роботи основних (провідних) цехів і встановленої тривалості змін з урахуванням часу на проведення ремонтів, вихідних і святкових днів.

6 Виробнича потужність провідного підрозділу визначається, як правило, за однією з таких формул:

N_i = a_i T_p m (10.5)

N_i = T_p m/t_i (10.6)

де N_i — потужність і-го виробничого підрозділу підприємства;

a_i — продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру і-ої продукції за одну годину його роботи;

В

T_p — річний фонд часу роботи устаткування;

m — кількість устаткування, що приймається в розрахунок;

t_i — трудомісткість виготовлення одиниці продукції (переробки сировини, надання послуги).

7 Розраховується також технологічна пропускна спроможність решти виробничих підрозділів підприємства. Такі розрахунки використовуються для встановлення (забезпечення) технологічної пропорційності між взаємозв’язаними виробничими ланками («розшивки» вузьких місць). Ступінь відповідності потужностей різних структурних підрозділів визначають шляхом розрахунку та порівняння коефіцієнтів суміжності, що відображають співвідношення потужностей провідного і решти виробничих підрозділів.

8 Визначення виробничої потужності підприємства завершується складанням балансу, що відображає зміну її величини впродовж розрахункового періоду та характеризує у підсумку так звану вихідну потужність. Такий баланс потужності складається за формулою

N_вих = N_вх + N_отз + N_р + N_на – N_в, (10.7)

де N_вих, N_вх — відповідно вихідна та вхідна потужність підприємства;

N_отз — збільшення потужності протягом розрахункового періоду в результаті здійснення організаційно-технічних заходів;

N_р — нарощування виробничої потужності підприємства шляхом його реконструкції або розширення;

N_на — збільшення (+) і зменшення (–) виробничої потужності, зумовлене змінами в номенклатурі та асортименті виготовлюваної продукції;

N_в — зменшення виробничої потужності внаслідок її вибуття, тобто виведення з експлуатації певної кількості фізично спрацьованого і технічно застарілого устаткування.

9 Встановлення і регулювання резервної потужності підприємства здійснюється шляхом розрахунків необхідної кількості резервних агрегатів (груп устаткування та обгрунтування розмірів дослідно-експериментальних виробництв. Зазвичай величина резервних потужностей для покриття пікових навантажень не перевищує 10—15%, а для підготовки та освоєння виробництва нових виробів — 3—5% загальної величини виробничої потужності.

В Показники і шляхи ліпшого використання виробничої потужності підприємства

• Основними показниками ліпшого використання виробничої потужності підприємства слугують:

1 коефіцієнт освоєння проектної потужності як відношення фактичного випуску продукції (обсягу наданих послуг) до проектної її величини;

2 коефіцієнт використання поточної виробничої потужності як співвідношення досягнутого обсягу випуску продукції та фактичної виробничої потужності підприємства;

3 середньорічний коефіцієнт використання резервної потужності як відношення використання у часі (місяців, днів) такої потужності до річного календарного фонду часу в тих же одиницях виміру.

• Шляхи ліпшого використання виробничої потужності в цілому такі ж, як і основних виробничих фондів підприємства. Разом з тим пріоритетними вважаються підвищення коефіцієнта змінності роботи устаткування та обсягу планового випуску продукції сформованого у відповідності в величиною потужності і попитом ринку на продукцію (послуги) даного підприємства.