Ґ. Система оподаткування суб’єктів господарювання

Податкова система країни — сукупність податків, що справляються, форм і методів їхньої побудови та стягнення, а також відповідних державних органів, які практично здійснюють менеджмент цієї специфічної діяльності.

Визначальні характерні риси і принципи побудови податкової системи — див. (рис. 13.5).

Система податків (платежів і зборів), що справляються в Україні — див. (рис. 13.6).

Характеристика окремих видів податків, платежів і зборів.

Податок на додану вартість (ПДВ) — частина заново створеної вартості, що відраховується до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів (виконання робіт, надання послуг). Платниками такого податку є національні та іноземні суб’єкти підприємницької діяльності. Об’єктами оподаткування слугують:

• вітчизняних товарів → оборот по їхній реалізації (окрім обсягу продажу за іноземну валюту);

• імпортних товарів → різниця між цінами їхньої реалізації за національну валюту та їхнього митною (купівельною) вартістю;

• товарів (послуг), що реалізуються посередниками → різниця між продажною ціною та ціною, за якою проводяться розрахунки з поста­чальниками, включаючи суму ПДВ.

Рис. 13.5. Визначальні характерні риси та принципи побудови податкової системи країни

Рис. 13.6. Система загальнодержавних податків (платежів, зборів) і розподіл коштів між бюджетами різних рівнів

В Україні від ПДВ звільняються: 1) бюджетні науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи; 2) експортні товари і транзит іноземних вантажів; 3) вугілля та електроенергія; 4) вартість будівництва об’єктів соціальної сфери і житла; 5) театрально-видовищні, культурно-освітні та спортивні заходи.

Податок на прибуток сплачують всі суб’єкти господарювання, які є юридичними особами та одержують доходи від комерційної діяльності. Об’єктом оподаткування в Україні слугує валовий прибуток підприємства (організації), зменшений на суму рентних платежів, доходів від продажу цінних паперів і пайової участі в діяльності інших суб’єктів господарювання.

Оподатковуваний прибуток зменшується на ту його частку, що використовується на:

• проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, підготовку та освоєння нових прогресивних й екологічно чистих технологій і видів продукції (50 % витрат);

• реконструкцію та модернізацію активної частини основних фондів, введення в дію нових потужностей (за умови повного використання амортизаційних відрахувань) й утримання об’єктів соціального призначення;

• створення через спеціально відкриті рахунки доброчинних, екологічних та оздоровчих фондів ( у розмірі не більше 2 % оподатковуваного прибутку).

Від сплати податків на прибуток звільняються:

1. підприємства, спеціально створені для виготовлення нової техніки з використанням запатентованого винаходу чи придбаної ліцензії;

2. підприємства, які виробляють нову продукцію, що не виготовлялася іншими вітчизняними підприємствами, або взамін імпортованих машин та устаткування: у перший рік — повністю, на другий рік — на 50 % від ставки податку;

3. малі підприємства на протязі першого року функціонування — на 50 % від ставки податку.

Акцизний збір — це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари, що включається і їхню ціну. Він обчислюється у відсотках до обороту або ж у твердих сумах з одиниці реалізованої продукції за єдиними на всій території України ставками. До переліку товарів (продукції), за які сплачується акцизний збір, входять: 1) лікеро-горілчані вироби, коньяк, вино, пиво; 2) кава, шоколад; 3) ікра лососевих та осетрових риб, делікатесна продукція з цінних видів риби і морепродуктів; 4) тютюнові вироби; 5) легкові автомобілі; 6) ювелірні вироби із золота та срібла, діаманти; 7) хутрові вироби, одяг із натуральної шкіри; 8) високоякісні вироби з кришталю та фарфору; 9) килими й килимові вироби машинного виробництва; 10) відеотехніка, кольорові телевізори.

Податок на експорт та імпорт є формою вилучення в дохід держави чистого прибутку, утворюваного внаслідок різниці у рівнях зовнішньоторговельних і внутрішніх цін на окремі види товарів, які ввозяться на територію України або вивозяться з неї; його сплачують всі суб’єкти господарювання, що здійснюють зовнішньоторговельні операції.

Мито справляється з вартості або обсягу товарів, що підлягають митному контролю на території України.

Плата за землю визначається залежно від якості та розміщення земельної ділянки, виходячи з кадастрової її оцінки, і стягується у вигляді земельного податку або орендної плати з тих суб’єктів господарювання, яким землю надано у володіння чи користування.

Екологічний податок сплачують усі підприємства та організації, що завдають шкоди довкіллю; він стягується за нормативами, встановленими Кабінетом Міністрів України залежно від рівня, обсягу й характеру забруднення навколишнього природного середовища і погіршення якості природних ресурсів.

Податок з власників транспортних засобів (транспортний збір) диференціюється залежно від типу (марки) транспортного засобу та потужності його двигуна.

Державне мито справляється з підприємств, організацій та громадян за документи й учинення юридично-правових дій.