№1. Сутністно змістова еволюція терміну “потенціал”.

В даний час слово “потенціал” застосовують для позначення засобів, запасів і джерел, що маються в наявності і можуть бути використанні для досягнення визначеної мети, рішення якої-небудь задачі, а також можливостей окремої особи, суспільства, держави в якій-небудь області. В вітчизняній економічній літературі “потенціал” в широкому розумінні бачиться як можливості, наявні сили, запаси, засоби які можуть бути використанні або рівень потужності в будь-якому відношенні, сукупність засобів необхідних для чого-небудь. В іноземній літературі під цим терміном також розуміють “ступінь потужності (скриті можливості) у якому-небудь відношенні. Таким чином термін “потенціал” означає наявність у кого-небудь скритих можливостей, що ще не проявилися або хисту до діяльності у відповідних сферах. Еволюція терміну “потенціал”. У працях професорів Вейца і Воблого 1924 року знайшли обгрунтування ідеї щодо потенціалу виробничих сил, як потенційної можливості країни виробляти матеріальні блага для задоволення потреб населення. Пізніше у 1954 році академік Струмілін ввів поняття “економічний потенціал” під яким розумів сукупну виробничу силу праці всіх працездатних членів суспільства. У 1967 році академік Немчимов досліджував “потенціал розширеного виробництва” який характеризує ресурсні можливості національної економіки у здійсненні економічного росту. У 1973 році Анчишкін визначає виробничий потенціал, а у 1981 академік Балкін висунув нову трактовку терміну потенціал – як узагальнена збірна характеристика ресурсів прив’язаних до місця і часу. У розвитку сучасного уявлення про потенціал можливо виділити 3 напрямки: 1. (Білов, Черніков) – стверджують, що потенціал це сукупність необхідних для функціонування і розвитку системи різних видів ресурсів. 2. (Іванов, Андреєв) – потенціал це система матеріальних і трудових факторів, що забезпечує досягнення мети виробництва. 3. Потенціал – це здатність комплексу ресурсів економічної системи вирішувати, поставлені перед нею задачі.

В науці найбільшого розповсюдження набув ресурсний підхід до концепції потенціалу підприємства,при цьому виділяють три ресурсні напрями: Представники першого напряму стверджують,що потенціал – це сукупність різних видів ресурсів необхідних для функціонування або розвитку системи без врахування їх взаємозв’язків і участі в процесі виробництва. Особливості другого напряму полягає у трактування потенціалу,як системи матеріальних і трудових факторів,що забезпечують досягнення мети виробництва, тобто здатних виробляти певну кількість матеріальних благ. Представники третього напряму розглядають потенціал, як здатність комплексу ресурсів системи вирішувати поставлені задачі з урахуванням єдності їх структури та взаємозв’язку.

В сучасних умовах, для оцінки перспективних можливостей підприємства використовують поняття «стратегічний потенціал», що включає основні види ресурсів необхідних для розвитку підприємства. Потенціал підприємства – це сукупність можливостей підприємства визначати, фомувати і максимально задовольняти потреби споживачів та суспільства в цілому, при оптимальній взаємодії з зовнішнім середовищем і за умов раціонального використання ресурсів.

2. Загальна хар-ка потенціалу підприємства

Потенціал підприємства – це складна, динамічна, поліструктурна система, що характеризується чотирма основними рисами: 1) потенціал підприємства визначається його реальними можливостями в тій чи іншій сфері економічної діяльності; 2) можливості будь якого підприємства в більшій ступені залежить від наявності ресурсів і резервів не залучених у виробництво; 3) потенціал підприємства визначається не тільки і не стільки наявними можливостями, а ще й навичками різних категорій персоналу; 4) рівень і результати реалізації потенціалу підприємства визначається формою підприємства і адекватною до неї організаційною структурою підприємства.

Потенціал підприємства полягає в інтегральному відображені поточних і майбутніх можливостей економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допомогою притаманних її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага і таким чином задовольняти корпоративні і суспільні інтереси.

Модель потенціалу підприємства включає:

1. Ресурсні можливості.

2. Можливості і здібності кадрів підприємства.

3. Інноваційні, інвестиційні, інформаційні можливості, що формують фінансові можливості які разом з інвестиційними можливостями трансформуються в четверту складову моделі потенціалу підприємства, що має назву потенціал відтворення.

Потенціал характеризує скриті можливості, які у виробничій практиці завдяки деяким зусиллям можуть перейти в реальну дійсність. Підприємницький потенціал – це сукупність ресурсів (трудових, технічних, фінансових), навичок і можливостей керівників, спеціалістів та інших категорій персоналу, щодо виробу товарів (послуг) отримання максимального доходу і забезпечення і функціонування розвитку підприємства. Характеристики потенціалу підприємства дають змогу стверджувати, що його модель визначається: обсягом та якістю наявних ресурсів; освітнім, кваліфікаційним, психофізіологічним та мотиваційним потенціалом; можливостями менеджменту оптимально використовувати наявні ресурси підприємства; інноваційними можливостями; фінансовими можливостями..

№ 3 Структура потенціалу підприємства

Струк-ра потенціалу підприємства - це відносно стійкий спосіб орг-ції елем-ів економічного потенціалу, що розкриває його будову, елементний склад, принцип формування й розвитку. Оптимальна структура потенціалу повинна мати мінімальну кількість компонентів, але, разом з тим, вони повною мірою повинні виконувати задані функції. Структура економічного потенціалу підприємства повинна характеризуватися наступними основними рисами: стійкістю, стабільністю, гнучкістю, пропорційністю, збалансованістю й ін.

При фор-нні та викор-нні потенціалу підприємства (ПП) провод-ся його структуризація. Існує кілька можливих підходів до струк-ції ПП: 1.-Блочно-модульна струк-ція. 2.- Функціональна струк-ція.

Блочно-модульна струк-ція ПП заснована на взаємодії трьох складових, які охоплюють всі стратегічні компоненти під-ва, що дозволяють досягти поставлені цілі, та найбільш повно хар-ють внутр.стан під-ва – ресурсів, системи управління та діяльності персоналу.

Відповідно до ресурсної концепції, ПП розгляд.як сис-ма ресурсів, що вступають у взаємодію й обумовлюють досягнуті результати. Блок ресурсів представл.різним набором модулів. Найбільшого поширення одержала концепція виділення в сукупності ресурсів наст-х елем-ів: технічні ресурси(вир-чі потужності та їхні особлив.,обладнання,матеріали та ін.); технологічні ресурси(технології,наявність конкур.спром-их ідей,наук.розробки й ін.); кадрові ресурси(каліф-ція,демограф.склад працівників, інтелектуальний капітал); просторові ресурси (хар-р вир-чих приміщень і території під-ва, розташ. об’єктів нерухомості, комунікацій,можливість розширення й ін.); інформаційні ресурси (кіл-ть і якість інфо-ції про внутр.і зовн.середов,каналів її поширення та ін); ресурси організаційної структури системи управління(хар-тер і гнучкість керуючої системи,шв-сть проходження керуючих впливів і ін.); фінансові ресурси(наявність і достатність власного капіталу,стан активів,ліквідність,наявність кредитних ліній). Кожний із зазначених видів ресурсів становить сукупність можливостей досягнення цілей під-вом,тобто маючи ті чи інши види ресурсів підприємство здатне задовольняти потреби та запити потенційних покупців.

Блок сис-ми управління (формулююється місія,розробл.стратегія розвитку,визнач.цілі на найближчу перспективу,ставляться задачі) має наступні підсистеми: планування – виявлення майб-го потенціалу успіху; реалізація – створення нового потенціалу та перетворення існуючого у фактори успіху; контролю – викон.функції перевірки ефективності здійснення планів і рішень і постійного контролю за вірогідністю планових умов.

Блок діяльності персоналу містить три складові: аналітична діяльність персоналу –мість наукові дослідження та розробки і є основою для виробництва того чи іншого ресурсу або родукції; виробнича діяльність персоналу – охоплює діяльність пов’язану зі здійсненням виробничого процесу; комунікаційна діяльність – діяльність спрямована на взаємодію з ринком(виконує функції розробки та застосування комплексу маркетингових інструментів впливу на ринок(просування, стимулювання,ціноутворення,товарна політика).забезпечує надходження інфо-цїї про зовн.середов.

Функціональний підхід полягає в тому, що ПП представляє собою систему взаємопов’язаних елементів, які виконують визначені функції в процесі забезпечення виробництва продукції та досягнення підприємством своєї мети.Залежно від специфіки під-ва в його внутр.струк-рі виділяють наступні функціональні області:маркетинг,виробництво,кадри,менеджмент,фінанси,інформацію. У рамках кожної функціональної області формується свій внутр.потенціал.

№ 4 Обєктивні складові потенціалу підприємства (ПП).

Об’єктні складові пов’язані з матеріально-речовинною та особовою формою потенціалу підприємства. Вони споживаються і відтворюються в тій чи іншій формі в процесі функціонування.

До них належить: інноваційний потенціал, виробничий потенціал, фінансовий потенціал та потенціал відтворення.

Інноваційний потенціал – сукупні можливості підприємства щодо генерації, сприйняття та впровадження нових (радикальних і модифікованих) ідей для його системного технічного, організаційного та управлінського оновлення.

Виробничий потенціал – наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції (послуг). Його треба також сприймати як сукупність функціонуючих ресурсів, які здатні виробляти певний обсяг продукції. Тому виробничий потенціал є поліструктурною системою.

До його складу входять:

• потенціал землі та природнокліматичні умови;

• потенціал основних фондів;

• потенціал оборотних фондів;

• потенціал нематеріальних активів;

• потенціал технологічного персоналу.

Потенціал землі та природнокліматичні умови – можливості підприємства щодо використання сукупних природних багатств в господарській діяльності.

Фондовий потенціал – наявні та скриті можливості основних фондів, які формують техніко-технічний базис виробничої потужності підприємства.

Потенціал оборотних фондів – це частина виробничого капіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці (сировини, конструкційних матеріалів, палива, енергії та різних допоміжних матеріалів), які перебувають у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виготовлення і витратах майбутніх періодів.

Потенціал нематеріальних активів – сукупність можливостей підприємства використовувати права на нові чи існуючі продукти інтелектуальної праці у

господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на основі задоволення суспільних потреб.

Потенціал технологічного персоналу – здатність робітників виробляти різні продукти, надавати послуги чи виконувати роботи.

Фінансовий потенціал – це обсяг власних, позикових та залучених фінансових ресурсів підприємства, який знаходиться у його розпорядженні для здійснення поточних і перспективних витрат.

Головною складовою фінансового є інвестиційний потенціал, який представляє собою наявні та приховані можливості підприємства щодо простого і розширеного відтворення. Відтворення потенціалу підприємства – це процес безперервного поновлення усіх його складових елементів. Як відомо, в залежності від особливостей відтворювальних процесів розрізняють просте та розширене відтворення. Така класифікація відтворення характерна і для потенціалу підприємства.

Просте відтворення потенціалу підприємства здійснюється в його незмінних обсягах для поновлення споживаних факторів виробництва і забезпечення безперервності його функціонування.

Розширене відтворення потенціалу підприємства передбачає кількісний та якісний розвиток виробничих факторів та інших складових потенціалу, які забезпечують більш високу результативність його діяльності.

В межах розширеного відтворення можна виокремити три типа розвитку потенціалу підприємства: екстенсивний (традиційний), інтенсивний (інноваційний) і екстенсивно-інтенсивний (змішаний).

Під потенціалом відтворення слід розуміти сукупність матеріально-технічних, нематеріальних, фінансових та інших ресурсів капіталу, які знаходяться у розпорядженні підприємства, можуть бути додатково залучені та використані для простого та розширеного відтворення факторів виробництва та інших складових потенціалу підприємства.

№5 Суб’єктивні складові потенціалу

Суб’єктні складові пов’язані із суспільною формою їх виявлення. Вони не споживаються, а виступають як передумова, як загальноекономічний, загальногосподарський соціальний чинник раціонального споживання об’єктних складових. Все це свідчить про те, що суб’єктні складові потенціалу підприємства по впливу на розвиток основних чинників виробництва і ефективність функціонування економічних систем, по мірі ускладнення останніх та їх «навколишнього середовища», набувають вирішальної ролі.

До суб’єктних складових потенціалу підприємства відносяться: науково-технічний потенціал, управлінський потенціал, потенціал організаційної структури управління, маркетинговий потенціал.

Науково-технічний потенціал - узагальнююча характеристика рівня наукового забезпечення виробництва (науки, техніки, технології, інженерної справи, виробничого досвіду, можливостей та ресурсів (у тому числі науково-технічних кадрів), які є у розпорядженні підприємства для вирішення науково-технічних проблем.

Управлінський потенціал – це навички та здібності керівників усіх рівнів управління щодо формування, організації, створення належних умов для функціонування та розвитку соціально-економічної системи підприємства. В найбільш загальному вигляді він є інтеграцією функціонально-структурних та нематеріальних елементів.

Потенціал організаційної структури управління – являє собою загальнокорпоративний управлінський (формальний та неформальний) механізм функціонування підприємства, який втілює у собі рівень організації функціональних елементів системи та характер взаємозв’язків між ними.

Маркетинговий потенціал - це максимальна можливість підприємства щодо систематизованого і планомірного спрямування всіх його функцій (визначення потреб і попиту, організації виробництва, продажу і післяпродажного обслуговування) на задоволення потреб споживачів і використання потенційних

ринків збуту. У структурі маркетингового потенціалу окремо виділяють логістичний потенціал.

№ 6. Графоаналітична модель потенціалу підприємства

Графічна модель потенціалу підприємства має форму сфери. Така форма представляє усі напрямки діяльності підприємства, тим самим розкриває діалектику його потенціалу. Але на практиці важко використовувати сферичну форму для оцінки потенціалу підприємства

Діагностику потенціалу підприємства доцільніше проводити методом порівняльної комплексної рейтингової оцінки за допомогою системи показників по наступним функціональним блокам. По першому блоку - «Виробництво, розподіл та збут продукції» необхідно проаналізувати:

0. Обсяг, структуру та темпи виробництва.

1. Фонди виробництва.

2. Наявний парк обладнання і ступінь його використання.

3. Місцезнаходження виробництва та наявність інфраструктури.

4. Екологію виробництва.

5. Стан продажу.

По другому блоку - «Організаційна структура та менеджмент» розглядається:

0. Організація і система управління.

1. Кількісний і якісний склад робітників.

2. Рівень менеджменту.

3. Фірмова культура.

Наступний, третій блок - «Маркетинг», передбачає дослідження:

0. Ринку, товару та каналів збуту.

1. Нововведень.

2. Комунікаційні зв’язки, інформація та реклама.

3. Маркетингові плани і програми.

І останній, четвертий блок, «Фінанси» представляє собою аналіз фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнтів рентабельності, ефективності, ділової активності, ринкової стійкості, ліквідності та інших.

У основі розрахунку кінцевої рейтингової оцінки лежить порівняння підприємств по кожному показнику з чотирьох, вище приведених, розділів системи показників.

Графоаналітичний метод аналізу, названий нами - «Квадрат потенціалу» дозволяє системно встановити кількісні та якісні зв’язки між окремими елементами потенціалу, рівень його розвитку та конкурентоспроможності і на основі цього своєчасно обґрунтувати та реалізувати управлінські рішення щодо підвищення ефективності функціонування підприємства.

Існує зв’язок між формою та розміром квадрату потенціалу підприємства та його життєвим циклом. першій стадії - «стадії розвитку», знаходяться підприємства з формою потенціалу другого типу і розміром, який перетворюється від малого до середнього відносно часу проходження стадії. На другій стадії - «стадії успіху»,розташовані підприємства, форма потенціалу яких належить до першого типу, а його розмір перетворюється з середнього до великого. Стадія занепаду свідчить про негативні явища, що відбуваються з потенціалом підприємства, а саме про перехід до другої форми потенціалу та зменшення його розміру від великого до середнього, а потім і до малого.

№ 7 Методичні та організаційно-економічні засади формування потенціалу підприємств.

До сьогодні, процесам формування потенціалу підприємства не приділялося належної уваги. Кризовий стан національної економіки та окремих підприємств, що супроводжується недовикористанням виробничих потужностей, накопиченням понаднормативних запасів матеріалів і готової продукції, скороченням чисельності працівників, зниженням їх кваліфікаційного рівня та продуктивності праці й іншими негативними явищами, закономірно призводить до втрати потенціалу. Відзначимо, що розмір і структура потенціалу сучасних виробничо-комерційних організацій формуються за рахунок накопичених за радянських часів основних фондів, земельних ділянок, технологій і т.д. Хаотичність процесів розвитку і не контрольованість кризових тенденцій на макрорівні спричинили руйнацію структури потенціалу, що проявилося у порушенні пропорцій між основними елементами соціально-економічних систем сучасних підприємств.