30. Методи дисконт.Та капіталіз.В оцінці потен.П-ва

Метод кумулятивної побудови-передбачає сумування безризикової ставки з усіма компенсаціями за ризик, яким переобтяжений об’єкт оцінки, де r_баз — базова безризикова ставка дисконту; k_i — компен­сація за і-тий ризик; n — кількість урахованих ризиків

Метод співставного продажу- Ставка дисконту визначається шляхом ділення чистого операційного потоку за об’єктами-анало­гами на їх ринкову вартість (у комерційних угодах)

де NCF_і — чистий операц. потік капіталу за і-тим об.; MV_і — ринк.в-сть і-того об.-аналога; n-к-сть ринк.аналогів, дост.на ринку

Метод капітальних активів- Ставка дисконту визначається через існуючий ринок капіталу.

де r_баз — базова без риз.ставка дисконту; -коеф.бета; р_рин — середня дохідн.ринку.

Метод сполучених інвестицій- Виступає у двох різновидах: 1) для власного і позикового капіталу, 2) для складових елементів об’єк­та; передбачає встановлення ставки дисконту за середньозваженою технологією. 1) ,

де q — частка позикових джерел фінансування у загальній сумі капіталу підприємства; р_k — середня дохідність позикового капіталу; р_а — нормальна дохідність власного капіталу.

Метод середньозваженої вартості капіталу- Ставка дисконту встановлюється відповідно до рівня середньозважених витрат на капітал.

де q_П — частка кредиту в загальному обсязі фінансування об’єкта; v_П — кредитна ставка; q_В — частка власного капіталу в загальному обсязі фінансування об’єкта; v_П — вартість використання власного капіталу; q_N — частка n-го джерела фінансових ресурсів у загальному обсязі фінансування об’єкта; v_N — вартість використання n-го дже­рела фінансування.

Метод ставки LIBOR- Ставка дисконту встановлюється відповідно до вартості грошової одиниці на Лондонській валютній біржі, враховуючи державний ризик

, де LIBOR — вартість продажу грошей на європейських валютних ринках; _К — рівень ризику країни.

Суть коефіцієнта капіталізації полягає в поєднанні двох економічних процесів — отримання доходу на капітал та відшкодування капіталу інвестора-власника.

31.Переваги та недоліки різних методологій оцінки потенціалу підприємства

Витратний підхід

Переваги - аналіз варіантів найліпшого та найефективнішого використання земельної ділянки

- техніко-економічний аналіз можливостей нового будівництва та різного роду поліпшень

- остаточне збалансування величини ринкової вартості підприємства з його можливостями за кожним зі структурних елементів

- оцінка загальнодержавного та унікального характеру

- оцінка потенціалу за умови малоактивного та нерозвинутого ринку капіталу, нерухомості, землі

Недоліки - використання «колишньої» господарської інформації потребує її приведення до одного часового періоду, механізм розрахунків у цьому аспекті не можна назвати досконалим

- ігнорування перспектив розвитку підприємства та ринкового середовища

- повністю випадають із кола досліджень індивідуальні можливості ефективного використання

Порівняльний підхід

Переваги - орієнтація на поточні фактичні ціни та ринкові умови діяльності дає змогу уникнути розбіжності між розрахунковою величною вартості та її ринковим еквівалентом

- достовірна фактична інформація підвищує точність аналітичних розрахунків та відображення специфіки об’єкта оцінки, урахувавши фактично досягнуті фінансово-економічні результати

- дає змогу врахувати не тільки внутрішні особливості об’єкта, а й ринкову ситуацію у цілому

Недоліки - використання «колишньої» господарської інформації потребує її приведення до одного часового періоду, механізм розрахунків у цьому аспекті не можна назвати досконалим

- ігнорування перспектив розвитку підприємства та ринкового середовища

- повністю випадають із кола досліджень індивідуальні можливості ефективного використання

Результатний підхід

Переваги- врахування перспектив діяльності та розвитку підприємства як цілісного земельно-майнового та соціально-організаційного комплексу, виходячи з колишнього досвіду, досягнутих результатів та сформованих ринкових умов

- можливість урахування специфіки ринкових умов для певного об’єкта за допомогою правильного визначення рівня дисконту чи коефіцієнта капіталізації

Недоліки- в аналітичних розрахунках використовується прогнозна (імовірнісна), а не фактична господарська інформація

- аналітичні процедури формування ставок дисконтування та капіталізації мають надто суб’єктивний характер

- неможливість досягнення абсолютно точних результатів через тривалість періоду оцінки та нестабільність реальних процесів припливу та відпливу капіталу