46. Оцінка нем.Акт. Під-ва здійснюється у таких випадках:

• купівлею-продажем прав на об’єкти інтелектуальної власності; - добровільного продажу ліцензій на використання об’єктів інтелектуальної власності; - внесення вкладів у статутний капітал; - оцінкою бізнесу; -акціонуванням, приватизацією, поглинанням тощо.

Дохідний підхід - встановлення властивостей об’єкту інтелект. Власності, таїх причинно наслідкового зв’язку майбутніми доходами від їх використання

Витратний підхід –базується на міркуванні, що покупець,володіючи певною інфо про бєкт купівлі, не заплатить за нього більше, ніж вартість іншого немю активу з тією ж корисністю. Передбачається визначення витрат на відтворення первинної вартості об’єкта з урахуванням наступних поліпшень.

Ринковий підхід – порівняння з представленними на ринку аналогами

47. Роль, значення та характер участі нематеріальних активів у господарській діяльності підприємства

З огляду на характер участі у процесі суспільного виробництва для нематеріальних активів властиві:

1) відсутність матеріально-речової форми (фізичної) структури;

2) служіння цілям виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) чи управлінню підприємством у цілому;

3) можливість отримання доходу в поточному та майбутньому;

4) крайня невизначеність майбутніх вигід від використання;

5) стабільне прив’язування до підприємства-власника (за нормальних умов господарювання у підприємця не виникає необхідності у перепродажу чи ліквідації об’єктів інтелектуальної власності).

Отже, якщо нематеріальні активи є засобами виробництва, то вони мають відображатися в облікових документах.

Головна мета обліку інтелектуальної власності як нематеріальних активів підприємства — найповніше визначення розміру виробничих фондів суб’єкта господарювання. Характерною особливістю є те, що об’єктом обліку є не сама інтелектуальна власність, а права на її використання.

За способом придбання нематеріальні активи підприємства можна підрозділити на активи, отримані купівлею, безоплатно, даруванням чи на правах відчуження.

Залучаючи той чи інший об’єкт інтелектуальної власності до господарського обороту, підприємство має враховувати:

- якісні характеристики об’єкта з позицій його корисності;

- вартість нематеріального активу з позицій незалежного оцінщика та власного уявлення про його цінність, враховуючи його вплив на вартість кінцевої продукції;

- строк корисного використання нематеріального активу з позицій споживчих якостей товару, що несе в собі позитивні якості нематеріального активу;

- ефекти використання нематеріального активу з позицій дохідності (прибутковості) та конкурентоспроможності;

- капіталізацію об’єкта нематеріальних активів з товарних позицій, тобто нематеріальний актив є об’єктом купівлі-про­дажу.

З позицій на корисні якості активу впливає технічний та виробничий рівень підприємства, його здатність сприймати найновіші наукові досягнення, положення на ринку та його ділова активність, підготовленість управлінського та технічного персоналу до інновацій. Одночасно слід враховувати і властивості самого об’єкта з позицій його конкурентоспроможності, оригінальності рішення, економічності, простоти освоєння, правової захищеності і т. п.

За джерелами походження нематеріальні активи підприємства можна класифікувати так:

1) з позицій розробника — результати науково-дослідних робіт, проектно-конструкторських розробок, винаходи, раціоналізаторські пропозиції тощо;

2) з позицій продавця та покупця — фізичних та юридичних осіб; резидентів чи нерезидентів (відповідно до чинного законодавства);

3) за сферами прояву ефекту від використання — зменшення собівартості, поліпшення управлінських рішень, зростання обсягів продажу тощо.

Механізм формування ціни нематеріального активу значною мірою пов’язаний з методами оцінювання, що визначаються залежно від природи об’єкта, його походження, мети оцінки тощо. Ціна нематеріального активу тісно пов’язана з об’єктом його матеріального втілення.

З позицій строку використання покупцеві нематеріального активу слід враховувати життєвий цикл продукту, а також пов’я­заних з ним технологій, методів організації виробництва і т. п. З позиції дохідності (прибутковості) об’єктів нематеріальних активів покупця доводиться враховувати бажання продавця щодо механізму поділу прибутку від використання активу.

З позиції капіталізації об’єкти нематеріальних активів купують як й інші товари (продукцію), тому їм притаманні всі особливості типового ринкового товару. Інакше кажучи, об’єкт нематеріальних активів стає товаром із усіма властивими йому рисами.

З позиції загального впливу об’єктів нематеріальних активів на діяльність підприємства в комплексі застосовується поняття «гудвіл» — нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства і його звичайною вартістю як цілісного земельно-майнового та соціально-організаційного комплексу.

48. Методологія оцінки нематеріальних активів підприємства

За методологічну підставу оцінки нематеріальних активів доцільно брати базові принципи ціноутворення:

- принцип комплексного обліку трьох груп факторів: витрат, корисності для споживача, впливу конкуренції;

- принцип обліку тільки релевантних витрат;

- принцип обліку факторів, що визначають сприйнятливість покупця до ціни інтелектуальної власності;

- принцип використання адекватних методів виділення частки інтелектуальної власності в загальній вартості чи прибутку від використання майнового комплексу підприємства.

Нематеріальні активи можуть бути оцінені в грошовій формі з використанням таких видів оцінок:

• за фактичною собівартістю ;

• за поточною відновною вартістю ;

• за поточною ринковою вартістю ;

• за чистою вартістю реалізації .

Дохідний підхід базується на встановленні причинного зв’язку між функціональними (фізичними, техніко-економічними та іншими) властивостями об’єкта інтелектуальної власності та майбутніми доходами від його використання.