44. Оцінка машин та обладнання: методи доходного підходу.

Для реалізації дохідного підходу необхідно спрогнозувати очікуваний доход від оцінюваного об'єкта. Стосовно до машин і устаткування прямо вирішити цю задачу неможливо, тому що доход створюється усім виробничо-майновим комплексом (ПІК).

При використанні дохідного підходу пропонується поетапне рішення задачі:

1) розраховується операційний доход від функціонування виробничої системи (або всього підприємства, або цеху чи ділянки);

2) методом залишку визначається та частина доходу, яку можна віднести до машинного парку цієї системи;

3) за допомогою методу дисконтування чи методу капіталізації визначається вартість усього машинного парку. Визначення поточної вартості об’єкта оцінки як сукупної вартості майбутніх грошових доходів від його використання який проводиться за такими методами:

Дисконтування грошових потоків: метод прямої капіталізації; метод рівновеликого аналога. Підбір функціонального аналога який виконує однакові з об’єктом оцінки функції хоча і може відрізняться від нього продуктивністю. Треба орієнтуватися на оцінку доходу від використання об’єкта, що оцінюється але лише на ту його частину на яку він відрізняється від доходу об’єкту аналога.

45. Теоретичні аспекти аналізу нематеріальних ресурсів підприємства.

Нематеріальні активи — принципово новий об’єкт фінансового обліку, що інтегрує в собі всі особливі види вкладення капіталу підприємства, а також характеризує його економічний потенціал і фінансову стабільність. Саме поняття «нематеріальний актив» трактується по-різному. В існуючих на сьогодні визначеннях під нематеріальним активом підприємства розуміють як умовну вартість об’єктів інтелектуальної власності, так і витрати на нематеріальні об’єкти.

Специфічні риси немат.Активів:

1) відсутність матеріальної основи для отримання вигід;

2) умовна невіддільність від суб’єкта господарювання;

3) тривалий термін використання;

4) відсутність корисних відходів;

5) невизначеність усього спектра можливих ефектів від використання;

6) підвищений рівень ризику на стадіях створення та використання.

Зазначені риси нематеріальних активів характеризують їх як об’єкт обліку, як узагальнену оцінку результатів творчої діяльності і засобів індивідуалізації юридичних осіб.

Класифікація нематеріальних активів підприємства:

1. Класифікація нематеріальних активів за правовою ознакою:

1.1. Об’єкти авторського права:

— твори науки — письмові твори наукового, технічного та прикладного характеру (книги, статті, брошури тощо), ескізи, креслення і т. п.

1.2. Об’єкти суміжних прав:

— виконавців (актори, співаки, музиканти); виробників фо- нограм; організацій теле-, радіоефіру; гудвіл (ділова репутація).

1.3. Об’єкти науково-технічної інформації:

— науково-технічна інформація; наукові відкриття.

1.4. Об’єкти промислової власності:

— винаходи; корисні моделі; промислові зразки; знаки для товарів та послуг; сорт рослин; топології інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції, фірмові найменування; ноу-хау; порода тварин; способи захисту від недобросовісної конкуренції; найменування місця походження товарів; секретні об’єкти промислової власності.

1.5. Об’єкти природного середовища:

— земельні ділянки; надра; геологічна та інша інформація про навколишнє середовище; інші природні ресурси.

1.6. Об’єкти права користування:

— монопольне положення на ринку; економічні та інші привілеї.

2. Класифікація нематеріальних активів за ознакою цілісності:

2.1. Нематеріальні активи невіддільні від підприємства: системи та методи функціонування; сукупність постійних клієнтів; репутація підприємства; переваги територіального розміщення тощо.

2.2. Нематеріальні активи невіддільні від індивіда: особиста репутація; особисті професійні якості, комерційні здібності; талант, ерудиція, інтелект, комунікаційні якості тощо.

2.3. Нематеріальні активи невіддільні ні від підприємства, ні від індивіда: фірмові найменування; фабричні марки та клейма; товарні знаки; секретні рецепти та технології; технологічно-технічні бібліотеки; авторські права; креслення та шаблони тощо.

Поняття «інтелектуальної власності», яке вживається у господарській практиці, включає три основні складові, що в своїй сукупності створюють діалектичну тріаду , а саме:

• інтелектуальний продукт, чи продукт розумової (інтелектуальної) праці — продукт творчих зусиль, що має певне значення для спеціалістів у певній галузі знань;

• інтелектуальна власність — сукупність прав на інтелектуальний продукт;

• нематеріальний актив — об’єкт інтелектуальної власності, в тому числі промислової, а також аналогічні права, визначені у встановленому законодавством порядку об’єктом оподаткування.

Існує кілька основних стратегічних рішень стосовно процесів формування та використання нематеріальних активів. Перш за все керівництву підприємства потрібно:

1) визначитися з ринками чи окремими сегментами ринків, що найкраще відповідають цільовим орієнтирам, сильним і слабким сторонам підприємства;

2) визначити співвідношення розподілу ресурсів;

3) сформувати портфель підприємницьких ідей і визначити їх цільові пріоритети;

4) проранжирувати альтернативи розвитку підприємства;

5) визначити вартість реалізації підприємницької ідеї на основі самостійних розробок чи купівлі її промислового вирішення;

6) створити чи купити нематеріальний ресурс;

7) оформити права виключного користування чи прийняти рішення про відмову від правового захисту;

8) сформувати портфель нематеріальних активів підприємства (чи включити до існуючого);

9) оцінити отриманий ефект від використання нематеріального активу.