40.Вплив зносу на в-сть машин та обл.
Відносно до проблем оцінки, знос означає втрату вартості об’єкта в процесі його експлуатації чи тривалого зберігання, впливу науково-технічного прогресу та зовнішнього економічного середовища. Зменш.вартості відбувається внаслідок матер.зносу, під яким слід розуміти втрату об.корисних власт.у результаті природ.процесів, зносу констр-них елем.під час експл-ії, а також під впливом зовн.негат.фак-рів. Якщо в-сть понизилася внаслідок втрати об.конкспр-сті, падіння ринк.попиту порівняно з аналог.об., то це свідчить про його техніко-екон.старіння (знос). Закордонні фахівці розпад. техніко-екон. старіння та пов’язане з ним знецінення на три види: технологічне, функціональне та економічне (зовнішнє).
Техн.старіння прийнято вважати наслідком НТП в сфері створ.нових конструкцій, техн.-гій і матеріалів, що проявл.у знеціненні пов’яз.з ними техніки порівняно з нов.анал-ми, які купуються за меншою ціною та потребують менших експлуатаційних витрат (обслуговування та ремонт).
Функціональне старіння — це знецінення об’єкта в результаті невідповідності його параметрів і характеристик оптимальному техніко-економічному рівню, що забезпечує достатню для сучасного виробництва потужність, точність, надійність, енергоємність, екологічність та інші споживчі властивості.
Екон.старіння — це знецінення об’єкта, зумовлене впливом зовнішніх факторів (зміна ринкової рівноваги попиту та пропонування, запровадженням законодавчих обмежень на використання певного виду устаткування через невідповідність екологічним чи ергономічним критеріям, погіршення якості сировини і т. ін.)
41. Методи визначення фізичного зносу об’єкта оцінки
Під фізичним зносом (спрацюванням) слід розуміти рівень фізичного руйнування об’єкта (утрати ним первинних техніко-експлуатаційних характеристик), зумовлений руйнуванням робочих частин, основних конструкцій та матеріалів у процесі господарського використання під впливом природних та антропогенних факторів. Для оцінки суми знецінення вартості об’єкта від фізичного зносу використовують нормативний метод, вартісний метод, метод економічного життєвого терміну.
На фізичний знос машин та обладнання в кожному окремому випадку впливає багато особливих чинників, що потребують прямих методів визначення його величини.
Найпоширенішими непрямими методами визначення фізичного зносу об’єкта є такі:
1. Метод «ефективного віку» — базується на міркуваннях фахівця-експерта чи самого оцінювача щодо фактичного стану машини (обладнання), враховуючи її зовнішній вигляд, умови експлуатації та інші фактори, і до того ж припущення про можливість достовірного визначення строку служби об’єкта. За застосування даного методу, аналогічно до визначення зносу будинків та споруд, використовуються такі терміни та визначення:
Строк служби (строк економічного життя) (Сс) — тобто проміжок часу між датою встановлення до дати виведення з експлуатації об’єкта (чи повністю відпрацьовано ресурс об’єкта).
Залишковий термін служби (Сз) — прогнозована кількість років до виведення об’єкта з експлуатації (чи залишковий ресурс можливого напрацювання).
Хронологічний (фактичний) вік (Сх) — кількість років, що проминули від дати створення об’єкта (чи напрацювання).
Ефективний вік (Се) — різниця між строком служби і залишковим строком служби (чи розмір напрацювання об’єкта за минулі роки): Се = Сс – Сз.
Відмінності фактичних вікових параметрів засобів праці визначають методичні особливості розрахунку коефіцієнта їх фізичного зносу:
для порівняно нового обладнання за нормальних умов експлуатації він визначається так:
; (7.2)
для старішого складного обладнання коефіцієнт розраховується за такою формулою:
; (7.3)
для обладнання, що відпрацювало термін, більший за прогнозований строк його економічного життя, яке продовжує все ще працювати, хоча за бухгалтерськими документами на нього вже нараховано 100 % зносу, коефіцієнт визначається так:
, (7.4)
де С*з — залишковий строк служби, визначений експертним шляхом;
для капітально відремонтованого обладнання коефіцієнт визначається за формулою:
. (7.5)
Ефективний строк служби визначається так:
, (7.6)
де Сх1, Сх2, …, Схі — відповідно хронологічний вік частин об’єкта, які було капітально відремонтовано, та таких, що підлягають ремонту; k1, k2, …, ki — відсоткове співвідношення цих частин об’єкта в загальній їх сукупності.
2. Метод експертизи стану передбачає залучення спеціалістів-експертів, у тому числі, можливо, й робітників служби головного механіка та ремонтних підрозділів підприємства, для оцінки фактичного стану обладнання та визначення рівня його фізичного зносу.
3. Метод зниження споживчих властивостей відображає залежність основних параметрів потужності, продуктивності, надійності та інших характеристик машин і обладнання від їх зносу.
4. Метод зниження дохідності базується на припущенні, що нагромадження фізичного зносу пропорційно знижує дохідність (прибутковість) роботи обладнання. Коефіцієнт фізичного зносу обладнання, згідно з даним методом, визначається за формулою:
, (7.8)
де П0 — прибуток (дохід), що приносило обладнання на початку експлуатації; П1 — прибуток (дохід) на момент оцінки.