23

КУЛІНИЧ М.А.,

кандидат історичних наук, професор,

Ректор Дипломатичної академії України

при Міністерстві закордонних справ України

ШЕРГІН С.О.,

доктор політичних наук, професор,

завідувач кафедри зовнішньоїполітики та міжнародного права

Дипломатичної академії України

при Міністерстві закордонних справ України

Тихоокеанський регіоналізм у контексті асиметричної інтеграції

В період формування нового світового порядку, який помітно тяжіє до багатополюсного, значно посилюються інтеграційні процеси в різних регіонах планети, що закономірно призводить до зростання їх ролі в міжнародних відносинах. До таких регіонів належить і Азійсько-Тихоокеанський регіон (АТР), який завдяки своїм масштабам і інтенсивності взаємодії економічних суб’єктів претендує на роль нового мегарегіону епохи глобалізації.

У сучасній міжнародно-політичній науці, присвяченій проблемам АТР, зміст поняття “тихоокеанський регіоналізм” трактується залежно від обраної теорії регіоналізації та критеріїв оцінки її результатів. Більшість спеціалістів з комплексних пітань АТР як американських (Р.Скалапіно, Ш.Саймон, Р.Соломон, М.Гуртов, Ч.Моррісон), так і австралійських (В.Тоу, К.Снайдер, Г.Альбінські, Дж.Рейвенхілл, Р.Драйсдейл), японських (Т.Іногучі, Т.Терада, С.Урата, Т.Ватанабе, Й.Ямамото), китайських (Чен Венцзінь, Чжао Юмінь, Лю Цзінрень, Лі Вейкуй, Чжан Юнлінь), а також з країн Південно-Східної Азії (Ю.Вананді, Р.Круз де Кастро, Кусума Снітвонгсе, М. Рамеш, М. Хассан) сходяться на тому, що тихоокеанський регіоналізм – це передусім економічна інтеграція суб’єктів регіону на засадах торговельних преференцій і вільної торгівлі. В своїх наукових розвідках вони в цілому схвально оцінюють розвиток “відкритого регіоналізму” в АТР та перспективи формування “тихоокеанської спільноти” в ХХI ст. за умов забезпечення регіональної стабільності.

Проте валютно-фінансова криза, що спочатку вибухнула в Таїланді влітку 1997 р. і незабаром поширилась на інші країни Південно-Східної Азії (ПСА) та негативно позначилась на економічних показниках таких країн, як Південна Корея і Японія, поставила під сумнів подальші перспективи тихоокеанського регіоналізму. Деякі фахівці почали міркувати про “неспроможність азійських економік подолати валютну інфекцію” і системну кризу тихоокеанської економічної інтеграції.¹

З поліпшенням економічного становища в країнах, які постраждали від безпрецедентної кризи, песимістичні оцінки регіональної інтеграції почали мінятися на оптимістичні і автори відповідних досліджень стали стверджувати, що причиною цих позитивниз змін є поступова адаптація місцевих економік до вимог глобалізації, що їх уособлюють міжнародні фінансові організації.²

В російській історіографії коментарі щодо тихоокеанського регіоналізму в умовах подолання кризових явищ мали здебільшого неупереджений характер, тобто були позбавлені антизахідної риторики. Російські дослідники в цілому збалансовано підійшли до аналізу причин фінансової кризи та її впливу на динаміку регіональних процесів.³

Натомість у дослідженнях українських політологів питання тихоокеанського регіоналізму епохи глобалізації не знайшли адекватного відображення, оскільки проблематика АТР не є пріоритетною для вітчизняної міжнародно-політичної науки.

Мета даної статті полягає в системному аналізі інтеграційних процесів в АТР, а також у дослідженні проблем асиметрії у відносинах між основними суб’єктами тихоокеанського регіоналізму

Ключові слова: АТР, тихоокеанський регіоналізм, АТЕС, асиметричні відносини, лібералізація торгівлі, АСЕАН, АФТА