Вплив регіональної валютно-фінансової кризи 1997-1998 рр. На економічний розвиток країн Східної Азії

Країни і території	Зміни реального ВВП %
	1996 1997 1998 1999
Китай	9.5 8.8 7.8 6.6
Гонконг	4.7 5.3 -5.1 1.2
Індонезія	8.0 4.7 -13.7 -0.8
Японія	3.8 1.4 -2.8 1.0
Південна Корея	7.1 5.0 -5.8 6.5
Малайзія	8.6 7.7 -6.7 2.4
Тайвань	5.4 6.8 4.9 5.0
Таїланд	5.5 -1.3 -9.4 4.0
Сінгапур	7.5 8 1.5 5.4
Філіппіни	5.8 5.2 -0.5 3.2

Джерела: Asian Perspective.- 2000.- Vol.23.- № 21.- P.26;

Asiaweek. - 2000. – September 1. – P. 47; Asia Pacific Viewpoint. – 2002. – Vol. 43. - № 2. – P. 142.

Спад ділової активності, відплив іноземного капіталу (в 1997-1998 рр. країни АСЕАН втратили майже 400 млрд.дол.), гострий бюджетний і торговельний дефіціт, високий рівень інфляції і безробіття – таку ціну сплатили країни регіону за недосконалість своїх валютно-фінансових інститутів, яким до того ж завдала шкоди певна політика міжнародних фінансових організацій і монополій. Характерно, що серед ринкових економік регіону менш постраждали від кризи Сінгапур і Тайвань, значні валютні резерви яких, а також ефективна антикризова політика дали змогу з найменшими втратами вийти із скрутного становища. Щодо Китаю, то через певну закритість своєї економіки та державну монополію у валютно-фінансовій сфері він теж зазнав порівняно невеликих збитків від монетаристської кризи.

Не відмовляючись від допомоги МВФ (для деяких країн регіону вона стала єдиним рятівним засобом), лідери АСЕАН вирішили скористатися пропозицією Японії про створення Азійського валютного фонду (АВФ). У червні 2000 р. у таїландському місті Чіангмай під час зустрічі міністрів фінансів у форматі АСЕАН + 3 було вирішено укласти двосторонні угоди про взаємну конвертацію національних валют (своп-операції) для забезпечення їх стабільності та захисту азійських економік у випадку фінансових криз. На думку професора Сан-Франціського університету Ч.Шарми, дане рішення, відоме як “чіангмайська ініціатива”, стало каталізатором у процесі створення регіонального аналога МВФ і прискорило надання фінансової допомоги країнам АСЕАН з боку Японії, Китаю і Південної Кореї.¹⁴

У квітні 2001 р. Японія підписала з Малайзією, Таїландом і Південною Кореєю двосторонні угоди про позиковий валютний фонд на суму 6 млрд.дол. Наступного року було підписано сімь аналогічних угод: Японія-Корея, Японія-Таїланд, Японія-Філіппіни, Японія-Малайзія, Китай-Таїланд, Китай-Японія, Китай-Корея на загальну суму 19 млрд.дол. Відтепер кожна країна-учасниця угоди має можливість отримувати позикові кошти із спільних валютних резервів і таким чином утворювати захистні бар’єри. Налагодження такого договорного механізму в рамках АСЕАН + 3 уможливило самостійне вирішення питань гармонізації макроекономічної і валютної політики країн даного угруповання. Крім того, “чіангмайська ініціатива” стала помітною віхою на шляху створення єдиної грошової одиниці та спільного ринку капіталів в Азії.

Ознаки реального відродження регіону після тривалої монетаристської кризи спростували прогнози деяких західних аналітиків про “неспроможність азійських країн стати на шлях економічного оновлення”.З 2000 року темпи зростання ВВП більшості країн Східної і Південно-Східної Азії почали наближатись до передкризового рівня. Про це, зокрема, свідчать дані таблиці 2.

Таблиця 2