Висновки

Розвиток тихоокеанської інтеграції і формування на її базі нових інститутів регіонального співробітництва, зокрема АТЕС і Східноазійського економічного форуму з урахуванням як суто географічних факторів – величезних масштабів території і населення, так і політично-економічних чинників є об’єктивною реальністю. При цьому в міру відносного вирівнювання економічного розвитку головних учасників інтеграції та зменшення ступеня її асиметрії будуть визрівати умови для поглиблення співробітництва на загальнорегіональному рівні, що неминуче призведе до зміни структури та характеру діяльності форуму АТЕС.

Більшість учасників форуму, зокрема неоіндустріальних країн Азії і Китай, приваблює орієнтація АТЕС на азійський ринок та відсутність у порівнянні з СОТ домінування в ньому США і Європейського Союзу. Особливо важливими для них уявляються принципи діяльності АТЕС, якими форум керується в процесі прийняття спільних рішень, а саме: згода, добровільність, гнучкість і компроміс. Іншу перевагу форуму вони бачать у торговельно-економічному режимі, який характеризується не тільки лібералізацією торгівлі та інвестицій, але й більш лояльним (зокрема за підтримкою Японії) ставленням до промислової політики азійських країн з точки зору припустимого протекціонізму в стратегічно важливих для них галузях економіки. Нарешті, АТЕС відіграє і, як видно, відіграватиме роль своєрідного стримуючого фактору в намаганнях розвинених країн ув’язати важливі для країн, що розвиваються, проблеми доступу на свої ринки з питаннями соціально-політичного-характеру – права людини, прозорість законодавства, інтелектуальна власність, ефективність управління тощо.

Можна припустити, що найбільш імовірним варіантом еволюції АТЕС буде той, який передбачає збереження суттєвих відмінностей між країнами як відносно динаміки їх економічного розвитку, так і стосовно особливостей національних торгово-економічних режимів. Цілком імовірно, що тривалий час асиметричні відносини неоіндустріальних країн регіону з світовими лідерами – США і Японією відіграватимуть ключову роль у формуванні азійсько-тихоокеанського спільного ринку.

Перетворенню форуму АТЕС, який небезпідставно ототожнюють з моделлю тихоокеанського регіоналізму, на ефективний міжурядовий механізм регіонального співробітництва заважають не тільки відмінності в економічному і соціокультурному розвитку країн-учасниць, але й розбіжності у підходах до вирішення ключових питань світової політики, пов’язаних із забезпеченням національної, регіональної і міжнародної безпеки.

Спроби вирішити ці питання під час проведення останніх форумів АТЕС у Шанхаї (2001 р.), Лос-Кабасі (2002 р.), Бангкоку (2003 р.), хоча і продемонстрували готовність його учасників сприяти мирному процвітанню “спільного Азійсько-Тихоокеанського Дому” не привели до створення структур з відповідними повноваженнями. Активізація зусиль АТЕС на шляху зміцнення мір довіри та створення механізмів колективної безпеки вимогає якісно нового рівня політичної і економічної інтеграції, а це передбачає застосування принципів превентивної дипломатії і координації зовнішньополітичної діяльності учасників форуму. Подальші кроки у цьому напрямку потребують від лідерів АТЕС – США, Японії, Китаю, а також провідних країн АСЕАН більшої політичної волі та готовності вирішувати головне питання – де та межа, до якої можна поступитися частиною своїх національних інтересів і державного суверенітету в обмін на вигоди від багатостороннього співробітництва.