5.Організація садівництва і виноградарства

Садівництво і виноградарвто є традиційною галуззю сільського господарства України, яке має багатовікову традицію. Важливість галузі обумовлюється тим, що тут виробляються виключно цінні продукти харчування, які мають великі лікувальні якості; вони багаті на вітаміни, цукор, мікроелементи, вуглеводи та органічні кислоти. Науково-дослідним інститутом гігієни харчування встановлено, що норма споживання становить 79 кг плодів і ягід.

Кожна галузь має особливості, найповніше врахування яких має вирішальне значення у забезпеченні високоефективного виробництва. Це стосується і садівництва та виноградарства.

Особливості організації садівництва і виноградарства:

1. стабільність виробництва плодів і ягід досягається лише за умов планомірного відтворення насаджень, тобто потрібно площі садів закладати завчасно, раніше, ніж перестануть плодоносити існуючі сади. Необхідно складати садообороти;

2. плоди, ягоди і виноград здебільшого швидко псується і є малотранспортабельними, необхідно швидко реалізовувати або переробляти чи направляти на тривале зберігання;

3. постійно аналізувати і оцінювати ринки збуту конкретних видів продукції, так як кон’юнктура ринку садівницької продукції змінюється;

4. технології виробництва садівничої продукції мають бути максимально гнучкими, тобто необхідно прискорювати оновлення сортового складу, скорочувати строки загальної ротації насаджень.

У практиці склалися різноманітні типи підприємств та об’єднань. У садівництві і виноградарстві залежно від об’єкта спеціалізації розрізняють такі її види: зональну, господарську, внутрішньогосподарську і внутрішньогалузеву.

Зональна спеціалізація відображає спеціалізацію природно-економічних зон, областей і районів на виробництві певних видів продукції.

В Україні в основному складалися зони і райони товарного виробництва плодів, ягід і винограду. В межах зон виділяються спеціалізовані мікрозони (райони) з унікальними природними умовами для успішного виробництва ряду видів продукції. Наприклад, Мелітопольщина – для вирощування черешні, південний берег Криму – високоякісних сортів винограду тощо.

Видовий склад плодових культур дуже різноманітний. До них належать:

• зерняткові - яблуня, груша, айва, горобина;

• кісточкові - слива, вишня, черешня, алича, абрикос, пер­сик, мигдаль, кизил;

• горіхоплідні - волоський (грецький) горіх, фісташки, лі­щина (фундук), каштан їстивний;

• цитрусові і субтропічні - мандарин, лимон, апельсин, грейпфрут, хурма, гранат, інжир, маслина. До ягідних культур належать суниці, малина, смородина, аґрус, порічки.

За видами виконання технологічних процесів та організаційною структурою всі садівницькі підприємства об’єднують у чотири групи:

I – спеціалізовані.

Вони поділяють на:

- плодові (вирощують в основному зерняткові; вони віддалені від споживачів, в структурі насаджень переважають пізньоосінні та зимові сорти яблук та груш. Кісточкові займають 10-20 % в структурі товарної продукції, в основному високотранспортабельні сорти);

– плодово – ягідні ( плодово-ягідні підприємства відрізняються вищою пито­мою масою ранньої малотранспортабельної і швидкопсувної продукції для постачання в літньо-осінній і частково зимовий періоди року населенню міст і промислових центрів.

– плодово – розсадницькі ( поряд з виробництвом плодів і ягід займаються виробництвом посадкового матеріалу);

– виноградарські ( виробляють продукцію для споживання у свіжому виді і після технічної переробки. Частина з них вирощує садівничий матеріал для закладення і реконструкції насаджень);

– садівничо– виноградарські і виноградарсько-садівничі ( мають різну структуру насаджень і товарної продукції в залежності від розвитку садівництва чи виноградарства);

- плодово – консервні ( мають велику питому вагу продукції садівництва для переробки. В структурі насаджень до 40-70% відводиться кісточковим культурам, які дають високоякісні плоди для консервування);

– виноградарсько-виноробні (спеціалізуються на виробництві продукції в основному для технічних потреб і мають виноробні заводи);

- виноградарсько-плодово-виноробні ( на відміну від виноградарсько-виноробних виробляють для переробки не тільки виноград, але і плоди та ягоди).

II – неспеціалізовані – підприємства різних форм власності, в яких садівництво є допоміжною галуззю. Розміри галузі садівництва коливаються від 20-50 га до 150-200 га.

Основними виробничими процесами у садівництві є: вирощування саджанців, садіння, догляд за рослинами, збирання, зберігання і переробка продукції.

При визначенні розмірів плодових насаджень важливим фактором є співвідношення порід і сортів. В різних зонах України співвідношення різне.

Породний і сортовий склад плодово-ягідних насаджень добирають відповідно до зональних умов, виробничого напряму розвитку садівництва у господарстві, способу використання продукції (у свіжому вигляді чи для переробки), забезпеченості трудовими ресурсами та можливостей реалізації продукції.

Неправильний добір порід і сортів плодових дерев часто є при­чиною втрат продукції при її реалізації в період масового її зби­рання.

У різних зонах і економічних районах породно-сортовий склад плодово-ягідних насаджень має істотні відмінності.

Організація території садів і виноградників - одна з дуже від­повідальних робіт. Від неї залежить раціональність використан­ня землі, робочої сили, техніки удобрення, боротьби з шкідника­ми та хворими, збирання та обробка врожаю тощо.

Організація території саду і винограднику охоплює:

• вибір земельних ділянок під насадження;

• правильне розміщення порід і сортів на території саду;

• поділ їх на квартали, розміщення лісосмуг і доріг;

• розміщення господарських центрів, пакувальних при­міщень, сховищ і підприємств, що переробляють продукцію.

При виборі земельної ділянки керуються рекомендаціями науково-дослідних установ щодо вибору грунтів, підґрунтя, глибини залягання грунтових вод.

Первинною ланкою організації території саду є квартал - частина саду обмежена садозахисними насадженнями і шля­хами. Від розмірів, форми та раціонального розміщення квар­талів великою мірою залежать використання техніки, захи­щеність саду від вітрів, використання бджіл, однорідність умов (рельєф, родючість грунту, мікроклімат) для вирощування певних порід і сортів та ін.

Кількість кварталів і їх розміри залежать від площі ділянки, відведеної під сад, співвідношення між висаджуваними порода­ми і сортами, а також від рельєфу місцевості. Найбільш зручна форма кварталу прямокутна, довжина якої у 1,5 - 3 рази більша за ширину. На території кварталу має бути одна різновидність грунтів і однакова глибина залягання ґрунтових вод.

Оптимальні розміри кварталів - від 8-10 до 12-15, а у великих промислових садах - до 20 га, площа кварталу ягідників - 4-5 га, виноградників - 15-25 га. На ділянках з нерівною експозицією форма кварталів не за­вжди прямокутна і при розміщенні їх на схилах довші сторони спрямовують упоперек напряму схилів та панівних вітрів.

При виділенні кварталів основними є такі вимоги:

• створення захисту насаджень від пануючих вітрів;

• можливість продуктивного використання техніки;

• в одному кварталі розміщують одну плодову культуру та її сорти з одночасним дозріванням плодів.

Важливим елементом організації території саду є захист на­садження, які, як правило, закладають за 2-3 роки до висаджуван­ня плодових дерев. Смуги навколо плодових насаджень створю­ють з 3-4 рядів дерев. Ряди в захисних насадженнях розміщують через 2,5-3 м один від одного. Відстань між деревами в ряду складає 1,5 м, а між деревами і кущами 0,75 м.

Вітроломні лінії створюють з 1-2 рядів сильнорослих дерев по межах кварталу, які висаджують через 250-300 м одна від одної. Для проїзду механічних засобів і циркуляції повітря у садоза­хисних смугах роблять розриви шириною 8-10 м.

Для зв'язку з кварталами у саду роблять шляхову мережу. У багаторічних насадженнях створюють магістральні, між квартальні та міжкліткові дороги. Магістральні дороги розміщуються відповідно до вимог загально районного планування. Ширина між квартальних доріг – 5-6 м, а міжкліткових – 4-6 м.

У виноградниках і ягідниках через кожні 100м впоперек ряди насаджень роблять додаткові (міжкліткові) шляхи для доставка добрив і вивезення продукції. Ширина їх у виноградниках ста­новить 5 м, а в ягідниках 3-4 м. Ці шляхи поділяють виноградни­ки на ділянки площею 4-5 і ягідники 2-3 га.