7.Організація скотарства

Скотарство є найбільш значимою галуззю тваринництва. Основними видами продукції скотарства є молоко, яловичина та телятина, шкіра та інші побічні продукти. У відповідності до репродукційно- виробничого критерію виробничі процеси у скотарстві можна поділити на селекційно-племені та товарні.

Типи підприємств. У відповідності до виробничого напрямку такі підприємства поділяються на спеціалізовані молочні, молочно-м’ясні та м'ясо-молочні, відгодівельні.

- в молочних підприємств питома вага корів у стаді – 50-60 %; таких підприємств найбільше в приміській зоні;

- молочно-м’ясні та м'ясо-молочні вони виробляють основну частку молока та яловичини. . Поголів’я ВРХ в таких підприємствах складається із основного стада корів (до 50%) та шлейфу ремонтного та над ремонтного молодняку.

- відгодівельні підприємства - такі підприємства, за незначним винятком, не мають власного основного стада, а відгодовують закуплений молодняк ВРХ.

Племінні підприємства, які займаються поліпшенням існуючих та виведенням нових порід, ліній, родин.

На багатьох неспеціалізованих підприємствах скотарство є допоміжною галуззю й поєднується з свинарством, вівчарством та інш.

Важливою умовою впровадження промислових методів виробництва продукції скотарства є використання прогресивних систем і способів утримання худоби. Застосовують в основному дві системи утримання: стійлову та стійлово-пасовищну.

Цілорічна стійлова система доцільна при вирощуванні та відгодівлі молодняку на м’ясо. Для корів і при вирощуванні нетелей ефективніша стійлово-пасовищна система.

Існують такі способи утримання худоби: прив’язний спосіб із використанням індивідуальних або групових прив’язей., безприв’язний на глибокій незмінній підстилці та безпривязно-боксовий.

При безприв’язному способі основні виробничі процеси (годівля, доїння, напування) здійснюються, як правило, в різних приміщеннях або у різних зонах одного приміщення.

Система безприв’язного способу на глибокій підстилці передбачає утримання худоби без стійл; вона має вільний доступ до грубих і соковитих кормів, складених на вигульному майданчику. Гній із приміщень та вигульних майданчиків видаляють 1-2 рази на рік. Доять корів на доїльних майданчиках або в залах. При такому утриманні худоби значно скорочуються витрати на голову, особливо затрати праці.

Залежно від способу годівлі безприв’язно-боксове утримання має такі варіанти:

1. годівля здійснюється біля кормового столу, розміщеного в окремій зоні того ж самого приміщення;

2. режимна годівля з годівниць, обладнаних у приміщенні перед боксами; з протилежних боків однієї годівниці годують двох тварин.

Виробництво молока характеризується високою трудо- і фондомісткістю. Машинне доїння корів – це найбільш трудомісткий процес виробництва молока, на який припадає до 40 % затрат праці. В умовах прив’язного утримання корів доять за допомогою переносних доїльних апаратів у відра чи бідони, а також у молокопровід на установках “Даугава”, “Импульс – 610”, АДМ-8, “Браславчанка” та ін.

При безприв’язному утриманні, що рекомендується для високомеханізованих ферм, корів доять на установках “Тандем” (УДТ-8, УДТ-12), “Ялинка” (УДЕ-8, УДЕ-16, УДЕ-16М), “Карусель”, які встановлюють у доїльних залах. Корів доять двічі або тричі на добу. Але продуктивність праці підвищується при дворазовому доїнні навіть високопродуктивних корів.

У зростанні ефективності виробництва молока велике значення має поліпшення його якості, чого досягають за рахунок організації первинної обробки молока та переробки на молочні продукти. Первинна обробка передбачає очищення молока (фільтрування) та охолодження. Допускається реалізація його протягом 1 години після доїння, якщо це відбувається пізніше, то молоко необхідно охолодити до 10⁰С.

Доцільною є також організація переробки молока (нормалізація, пастеризація, розфасування в пляшки чи пакети). Дедалі більшого поширення набуває глибока переробка молока на молочні продукти (сметана, сири тощо) з наступною їх реалізацією у власних магазинах або через торговельні підприємства.

При виробництві яловичини виділяють такі виробничі групи молодняка: до 4-6-місячного віку, від 4-6 до 12-14 міс і відгодівля від 12-14 до 16-18 міс. Дуже важко вирощувати молочних телят (до 4-6-місячного віку). Їх утримують у станках по 10-20 голів. По закінченні молочного періоду телят передають на дорощування до 12-14-місячного віку, після чого їх при живій масі 280-320 кг переводять на відгодівлю. Якщо вона здійснюється інтенсивним методом, то молодняк реалізують на м’ясо живою масою 400-500 кг (залежно від тривалості відгодівлі).Важливим резервом збільшення виробництва яловичини є вирощування тварин спеціалізованих м’ясних порід, які характеризуються вищими смаковими якостями м’яса, ніж худоба молочних і молочно-м’ясних порід.