3 Предмет, метод і зміст курсу

Об'єктом вивчення дисципліни є виробнича діяльність підприємства з перетворення ресурсів в економічне благо. Усі ресурси мають обмежений характер, тобто природні, трудові, виробничі, інформаційні ресурси та інші, що необхідні для ефективної діяльності підприємства.

Предметом курсу «Організація виробництва» є вивчення методів та засобів найраціональнішого сполучення (організації) трудових і речових компонентів сукупного виробничого процесу виготовлення продукції, надання послуг, які забезпечують безперебійність та ритмічність діяльності підприємства в конкретних умовах, виходячи з поставлених перед ним цілей та завдань.

„Організація виробництва” як наука пізнається в поєднанні теорії і практики. Теорія висвітлює шлях до практиці, практика підтверджує правомірність чи безпідставність теоретичних положень.

Економічні науки в тому числі і організація виробництва, широко використовують такі прийоми дослідження – як аналіз і синтез. Під аналізом розуміється розкладання цілого на окремі, більш прості складові та вивчення впливу кожної з них на загальний процес відповідного явища.

Після аналізу проводять синтез – поєднання складових частин в єдине ціле, що дає змогу уявити цілісну характеристику процесу, зрозуміти його внутрішню структуру, характер дії, закономірності розвитку.

Для глибинного пізнання процесів організації виробництва, визначення кількісних значень їх показників і впливу різних факторів користуються різними методами економічних досліджень. Це такі як: монографічний, статистичний, експериментальний, розрахунково-конструктивний (варіантний), економіко-математичний, балансовий, абстрактно-логічний, нормативний.

Монографічний метод – це детальне вивчення окремих явищ, характерних для визначеної сукупності дії факторів з метою розкриття тих чи інших закономірностей. За допомогою даного методу вивчається передовий досвід організації підприємств, їх внутрішньогосподарських підрозділів, результати впровадження прогресивних технологій, способів організації праці та виробничих процесів, системи оплати праці з метою використання ефективних рішень для поліпшення господарської діяльності в підприємстві.

Монографічні дослідження проводять також і в відстаючих підприємствах з метою виявлення причин недоліків та визначення шляхів їх усунення.

Статистичні методи – використовується при дослідженні масових даних з метою встановлення кількісного впливу тих чи інших факторів на кінцеві результати виробництва. Основою методу є групування, які передбачають розчленування сукупності явищ на однорідні групи з найбільш суттєвими ознаками, визначення середніх та відносних показників, побудову рядів динаміки, розрахунків індексів.

Експериментальний метод – застосовують при виробничій перевірці розроблених рекомендацій з того чи іншого питання, обґрунтування ефективності нових організаційних рішень, технологічних прийомів. Під час проведення експерименту враховують як позитивні так і негативні результати, порівнюють з раніше досягнутими показниками передових господарств, які впровадили у виробництво ті чи інші новації. Головними умовами використання методу є: достовірність експерименту, обґрунтованість вибору методики його постановки, визначення системи показників для порівняння оцінки результатів досліду.

Розрахунково-конструктивний метод передбачає розробку кількох варіантів вирішення організаційно-економічного завдання з тим, щоб після розрахунків та порівнянь даних, обрати найбільш доцільний і ефективний варіант. Ефективніший буде той з них, який забезпечує найбільший вихід продукції з одиниці площі при найменших витратах ресурсів на її виробництво, забезпечує рівень рентабельності, який дасть змогу вести розширене відтворення за рахунок власних коштів. Цей метод застосовується при вирішенні питань реформування підприємств, визначенні напрямів спеціалізації та перспективного планування.

Економіко-математичний метод – це спосіб знайти оптимальне рішення при визначенні будь-яких організаційних, технологічних, соціальних питань шляхом розробки математичних моделей та використання електронно-обчислювальних машин (ЕОМ). Економічно-математичні методи і ЕОМ використовують при розрахунках структури машинно-тракторного парку, розподілу добрив, використанні кормів, внутрішньо господарських перевезень.

Балансовий метод – використовують при зіставленнях, коли загальна величина показника повинна дорівнювати сумі окремих його частин. Наприклад: надходження, використання кормів, потреба в оборотних засобах (насіння, добрива, паливо та їх наявність, потреба в робочій силі та її наявності).

Оптимальні кількісні та якісні залежності виробничих процесів, параметри та показники виробництва продукції є вихідною інформацією для планування роботи підприємства і його підрозділів. Плани реалізуються за допомогою управління. Організація виробництва спрямована на вивчення певного напряму економіки, тому належить до функціональних економічних наук.

Дисципліна «Організація виробництва» перебуває у взаємозв'язку з іншими науками і вивчається одночасно з курсами: «Основи промислової технології і матеріалознавство», «Інформатика та комп'ютерна техніка», «Економіка підприємств», «Менеджмент», «Маркетинг», «Бухгалтерський облік», «Економічний аналіз», «Економіка праці», «Планування діяльності підприємства», «Економіка і організація інноваційної діяльності», «Операційний менеджмент» і т. д.

Організація виробництва як дисципліна перебуває в центрі вузлових питань економіки у своїй галузі та ґрунтується на розумінні й використанні об'єктивних економічних законів і принципів.

Вивчення дії економічних законів, а також знання низки прикладних і точних наук дає змогу встановити деякі загальні для всіх підприємств та специфічні для підприємств різних галузей принципи, форми і способи організації найефективнішої роботи.

Розглядаючи організацію виробництва з позиції діалектичного методу, її можна визначити як безперервну творчу роботу, результатом якої є підвищення ефективності виробництва. Тому організацією виробництва вважають ланцюжок безперервних нововведень, спрямованих на проектування і випуск нових виробів або випуск старих виробів за новою технологією.

Спираючись на діалектичний метод, курс «Організація виробництва» використовує такі провідні методи дослідження, як економічний аналіз і синтез, балансовий, експертний, економіко-математичний, моделювання, системного підходу.

У реальному житті вирішення практично всіх завдань виробництва продукції чи надання послуг можливе тільки на основі системного підходу, що передбачає вивчення об'єкта як виробничої системи складових ресурсів. Системний підхід передбачає оптимізацію роботи всієї виробничої системи як цілого, а не окремих її частин.

Коло робіт з організації виробництва охоплює такі напрями:

• вибір варіанта технології, визначення ресурсів та системи машин її реалізації з метою виготовлення певного продукту;

• технологічне планування робочих місць, дільниць, підрозділів та підприємства в цілому;

• проектування та раціоналізація трудових процесів і методів роботи;

• стандартизація і уніфікація процесів та складових компонентів виробів;

• дослідження, проектування й освоєння нових виробів;

• технічне обслуговування виробництва;

• контроль і забезпечення якості продукції та технології;