3.2. Сутність системного підходу

Системний підхід був розроблений у кінці 50-х рр. ХХ ст. представниками класичної школи управління, які застосували в управлінні теорію систем. Потреба в застосуванні системного підходу загострилася у зв’язку з необхідністю управління об’єктами, що мають великі розміри в просторі та часі, в умовах динамічних змін зовнішнього середовища. Дж.К. Лафта зауважує, що системний підхід – це спосіб мислення щодо організації та управління, його не можна трактувати як набір певних рекомендацій чи принципів для керівників. За С.В. Рогожиним, це методологія пізнання складових частин за допомогою цілого і цілого за допомогою його складових частин.

Сутність системного підходу полягає в тому, що це універсальний метод дослідження, який ґрунтується на сприйнятті досліджуваного об’єкта як певної цілісності, що складається із взаємопов’язаних частин та одночасно являє собою складову частину системи більш високого порядку. Системний підхід дозволяє будувати багатофакторні моделі, характерні для соціально-економічних систем, до яких належить й організація.

Застосування системного підходу як методу дослідження організації вимагає комплексного підходу, що передбачає залучення спеціалістів різного профілю. У найбільш загальному випадку можна говорити, що системний підхід – це складова частина комплексного, оскільки комплексний підхід розроблює стратегію і тактику, а системний – методологію і методи. Як стверджує Ю.М. Лапигін, у процесі дослідження відбувається взаємне збагачення комплексного й системного підходів (табл. 3.2).

Системність полягає в дослідженні об’єкта з різних сторін та у зв’язку із зовнішнім середовищем. В основі системного підходу лежать принципи, серед яких найчастіше виділяють такі:

- розгляд системи як частини (підсистеми) деякої більш загальної системи, розташованої в зовнішньому середовищі;

- поділ системи на частини, підсистеми;

- сприйняття системи як єдності, що має особливі властивості, не характерні для її окремих елементів;

- прояв функції цінності системи, що полягає в прагненні до максимізації ефективності самої системи;

- розгляд сукупності елементів системи як одного цілого.

Схему застосування системного підходу, на думку Ю.М. Лапигіна, можна подати як послідовність певних процедур:

1) установлення ознак системи (цілісність і множинність поділу на елементи);

2) дослідження властивостей, відношень і зв’язків системи;

3) визначення структури системи та її ієрархічної будови;

4) фіксація взаємовідношень між системою і зовнішнім середовищем;

5) опис поведінки системи;

6) опис цілей системи;

7) визначення інформації, необхідної для управління системою.

Деякі науковці наголошують на обмеженості системного підходу. Зокрема, професор А.І. Пригожин, говорячи про обмеженість системного підходу, зазначає таке: системність означає визначеність, остаточність, але світові притаманна невизначеність; системність означає несуперечливість, але суперечки виникають навіть між працівниками в організації; системність означає цілісність, здатність до інтеграції, але окремі складові частини не завжди можуть бути інтегровані до єдиної системи чи підсистеми.

Таблиця 3.2

Порівняльний аналіз характеристик комплексного й системного підходів

Характеристика	Комплексний підхід	Системний підхід
Механізм реалізації установки	Прагнення до синтезу на базі різних дисциплін (з наступним підсумовуванням результатів)	Прагнення до синтезу в рамках однієї наукової дисципліни на рівні нових знань, що мають системоутворювальний характер
Об’єкт дослідження	Будь-які явища, процеси, стани	Лише системні об’єкти, тобто цілісні системи, що складаються із закономірно структурованих елементів
Метод дослідження	Міждисциплінарний – підхід ураховує два і більше показників, що впливають на ефективність	Системний – ураховує всі показники, що впливають на ефективність
Понятійний апарат	Базовий варіант, нормативи, експертиза, підсумовування, співвідношення для визначення критерію	Т енденція розвитку, елементи, зв’язки, взаємодія, емерджентність, цілісність, зовнішнє середовище, синергія
Принципи	Відсутні	Системність, ієрархія, зворотний зв’язок
Загальна характеристика	Підхід є організаційно-методичний (зовнішній), наближений, різнобічний, взаємопов’язаний, взаємообумовлений	Підхід є методологічний (внутрішній), ближчий до природи об’єкта. Йому властиві ціле-спрямованість, організованість як розвиток комплексного підходу на шляху до теорії і методології об’єкта дослідження
Особливості розгляду проблем	Широта охоплення проблеми за встановлених вимог	Широта охоплення проблеми в умовах ризику й невизначеності
Розвиток	У межах існуючих знань багатьох наук, що виступають окремо	У межах однієї науки на рівні нових знань системоутворювального характеру
Результат	Економічний ефект	Системний ефект (емерджентний, ефект синергії)