Запитання й завдання для самоконтролю

1. Дайте семантичне визначення організації.

2. Охарактеризуйте компоненти, під впливом яких утворюється змістове визначення організації.

3. Яку галузь наукового знання називають теорією організації? Які її функції, завдання, об’єкт (предмет) дослідження?

4. Як співвідносяться між собою теорія організації і теорія організацій?

5. Дайте визначення понять «закон», «закономірність» і «залежність».

6. Перерахуйте основні закони функціонування та розвитку організації.

7. Розкрийте сутність законів пропорційності й композиції.

8. Як відбувається виникнення синергії і проявляється її ефект в організації?

9. Проаналізуйте зміст закону інформованості – упорядкованості.

10. Які ви знаєте підходи до класифікації принципів організації?

11. Розкрийте сутність основних (тектологічних) принципів організації.

12. Перерахуйте відомі вам принципи структуризації.

13. Які принципи відносять до принципів процесуалізації?

14. Охарактеризуйте принципи раціоналізації організованих систем.

15. Дайте визначення життєвого циклу організації й назвіть чинники, які його обумовлюють.

16. Із яких етапів складається життєвий цикл організації?

17. Як змінюються основні завдання, що постають перед організацією залежно від етапу її життєвого циклу?

2. Основні організаційні теорії та моделі

2.1. Еволюція теоретичних концепцій організації

В історичній ретроспективі можна простежити еволюцію теоретичних концепцій організації, які визначали сутність і роль організацій та основні критерії, застосовувані для оцінки ефективності різних організаційних структур. У табл. 2.1 перераховано моделі організацій, що становлять основу відповідних теоретичних концепцій.

Найбільшої уваги з погляду завдань навчального процесу потребують органічна й проблемна моделі організації. Органічна модель організації виникла як антипод бюрократичної, яка вже не могла задовольняти нові умови ринку з гнучкими адаптивними структурами.

Таблиця 2.1

Еволюція моделей організації, що становлять основу організаційних теорій

Назва моделі	Автори	Сутність моделі
Механістична	Ф. Тейлор, А. Файоль, М. Вебер	Організація гарантує передбачуваність поведінки найманих працівників і забезпечує високий рівень урахування результатів для керівництва
Модель природної організації	Т. Парсонс, Р. Мертон, А. Етціоні	Функціональні організації слід розглядати як об’єктивний процес, здатний самостійно вдосконалюватися, у якому присутнє суб’єктивне начало. Мета – лише одна з основ функціонування організації
Організація – товариство	Е. Мейо	Головний регулятор функціонування – прийняті в організації норми поведінки
Соціотехнічна	А. Райє, Е. Тріст	Організація ґрунтується на залежності зв’язків усередині групи від технології виробництва
Інтеракціоністська	Ч. Бернард	О рганізація – це система тривалих взаємовідносин між її членами, які вносять до неї власні очікування й цінності
Кібернетична	С. Бір, С. Янг, Д. Форрестер	Під час побудови математичної моделі структури організації слід враховувати численні зворотні зв’язки
Інституціональна	Д. Норт	Форми і типи поведінки організації зумовлені звичаями, традиціями, нормами
Конфліктна	Р. Холл	Організація має безліч суперечливих цілей і діє в умовах суперечливих інтересів різних членів організації або їх груп
Органічна	Т. Берне, Д. Сталкер	Суспільство являє собою живий організм, усі частини якого залежні одна від одної
Процесуальна	А. Богданов	Суспільство – це безперервний процес поєднань (асоціацій) і роз’єднань (дисоціацій). Суспільство не має стійкої структури
Проблемна	В.І. Франчук	Проблеми організації слід розглядати не як перешкоди для її розвитку, а як вираження природних потреб і можливостей їх задоволення

До властивостей органічної моделі організації можна віднести:

- відсутність функціонального поділу праці, жорсткого розподілу цілей, індивідуальних завдань і сфер відповідальності (їх постійно перерозподіляють, коригують);

- порушення ієрархії в організаційних структурах, переважання горизонтальної комунікації та неформальних зв’язків;

- можливість управління виконанням конкретних завдань на будь-якому рівні і в будь-якому підрозділі організації;

- низьку регламентацію порядку проведення робіт, надання переваги ініціативі, імпровізації, а не плануванню;

- розвиток особистісних якостей працівників, їх творчого потенціалу як запоруку ефективної діяльності організації;

- надання переваги можливостям перед обмеженнями;

- заохочення сумнівів і протиріч, а не безмежної віри та безконфліктності;

- переважання переконань, а не влади в процесі прийняття рішень;

- розподіл обов’язків між співробітниками не відповідно до посад, а за характером вирішуваної проблеми;

- надання працівникам повної свободи дій за зростання відповідальності.

Органічний підхід до організації передбачає процеси саморегуляції, які дозволяють зберегти відносно постійними властивості й функції організації у швидко змінюваному зовнішньому середовищі.

Проблемну модель організації можна сформувати на основі нижчезазначених положень.

1. Основна властивість організації – не цілеспрямованість, а стійкість, збереження цілісності й життєздатності за зовнішніх і внутрішніх збурень, тоді як цілеспрямованість відіграє допоміжну роль.

2. Організація є соціальний суб’єкт, що усвідомлює свою цілісність і може сприймати збурення зовнішнього та внутрішнього середовища як проблеми, реагуючи на них розумними діями.

3. На відміну від усталеного уявлення про проблеми організації як про перешкоди на шляху досягнення мети, у рамках проблемної моделі їх сприймають як вираження природних потреб і можливостей, головні з яких потреби збереження та розвитку.

4. Залежно від проблем, які постають перед організацією, визначають її цілі, а не виявляють проблеми залежно від характеру цілей.

5. Функції, пов’язані з виявленням і вирішенням проблем організації, належать до функцій управління, і їх слід розглядати поряд із класичними функціями управління організацією.

6. У процесі виявлення й вирішення проблем організація визначає для себе цілі, планує свою діяльність, змінює структуру, зокрема, вона може утворювати всередині себе штучні цільові організаційні системи.

7. Організація складається з людей, які усвідомлюють себе частиною цілісного організму й діють за її правилами, нормами, принципами.

Проблемну модель розглядають як альтернативу цільовим моделям організації, у яких цілі ‑ системоутворювальний фактор. Переваги проблемних моделей організації порівняно з цільовими полягають у тому, що вони більш повні й загальні, можуть бути поширені не тільки на штучні, але й на природні організації.

Таким чином, проблемна організація – це складний соціальний організм, розглядуваний як суб’єкт, подібний до людини, що має здатність виявляти й вирішувати власні проблеми. Завдяки цій здатності організація зберігається в просторі й часі як цілісне і життєздатне утворення. Вона відзначається гнучкістю, здатністю до перебудови.