2.5. Популяційно-екологічна теорія

Прибічники популяційно-екологічної теорії стверджують, що зовнішнє середовище зумовлює ті ознаки організації, які найбільше підходять для неї, тобто організація розвивається так, щоб якнайкраще відповідати зовнішньому середовищу за своїми характеристиками. Саме тому популяційно-еволюційну теорію ще називають теорією еволюції або природного добору.

Життєвий цикл організації аналогічний життю людини й складається з етапів створення (народження), зростання, зрілості і занепаду (відмирання). Народження означає створення якої-небудь організаційної форми, яка отримує на вході ресурси й забезпечує одержання результатів для певних споживачів. Після свого створення структура починає розвиватися й змінюватися. Найбільш імовірна зміна, на думку прихильників еволюційної теорії, – це смерть, відмирання. Причина такої зміни – нездатність нових організацій знайти або створити власну нішу. Виживають лише організації, які формують у себе характеристики, відповідні вимогам зовнішнього середовища, його критеріям добору.

Теорія природного добору ґрунтується на чотирьох принципах.

1. Варіація – заплановані або незаплановані зміни в організаційних формах.

2. Добір – природний добір форм, придатних для існування в зовнішньому середовищі.

3. Збереження – збереження, дублювання й відтворення форм, що пройшли добір.

4. Боротьба – боротьба за виживання.

Основні висновки популяційно-екологічної теорії такі:

- організація повинна мати такі характеристики, які становлять результат пристосування до змінних умов зовнішнього середовища. Їх формування слід починати не на стадії занепаду й відмирання, а під час народження організації;

- організаційні характеристики, відповідні зовнішньому середовищу, формуються за рахунок безперервного вдосконалення системи управління;

- характеристики, що дозволяють забезпечити гнучкість організації (її адаптивність до зовнішнього середовища), відточують свідомо, на основі використання наявного позитивного досвіду. До таких характеристик можна віднести: наявність процесозорієнтованих підрозділів; централізацію стратегічних функцій і функцій загального управління; децентралізацію основних та обслуговуючих функцій управління; створення матричних ланок і проектних груп для досягнення цілей інноваційного розвитку тощо.

Метою будь-якої організації має стати розвиток власних характеристик, відповідних змінним параметрам зовнішнього середовища.

Для еволюційної теорії характерний принцип багатьох рівнів, згідно з яким будь-яка система еволюціонує одночасно на декількох внутрішніх і зовнішніх рівнях, що знаходяться в інтерактивному зв’язку. Стан організації на одному рівні часто впливає на її активність на інших рівнях. Тоді під час розгляду і внутрішніх, і зовнішніх рівнів стає очевидно, що для успіху організації в процесі проходження добору суттєві не лише економічні, але й суспільні критерії ефективності. Крім того, згідно з розглядуваним принципом на кожному рівні в різній формі діють два основні еволюційні правила: прагнення організації зберегти ідентичність та адаптація до зовнішнього середовища.

Популяційно-екологічна теорія не є ідеальна. Джерела початкових змін точно не встановлені. Оскільки лише вдалі форми організацій витримують випробування часом, процеси, у результаті яких досягається відповідність між організацією і зовнішнім середовищем, виявляються проігноровані. Крім того, модель природного добору зображує зовнішнє середовище як об’єктивну ситуацію, де вимушені діяти організації, а не як ситуацію з численними людськими масами.