- •48. Інфекційні хвороби та їх профілактика.
- •Профилактика
- •49. Дифтерія. Збудник, шляхи розповсюдження, прояви, профілактика.
- •50. Кашлюк. Збудник, шляхи розповсюдження, прояви, профілактика.
- •51. Кір. Збудник, шляхи розповсюдження, прояви, профілактика.
- •52. Краснуха. Збудник, шляхи розповсюдження, прояви, профілактика.
- •53. Скарлатина. Збудник, шляхи розповсюдження, прояви, профілактика.
- •54. Епідемічний паротит. Збудник, шляхи розповсюдження, прояви, профілактика.
- •55. Вітряна віспа. Збудник, шляхи розповсюдження, прояви, профілактика.
- •56. Догляд за дітьми з інфекційними захворюваннями
- •57. Віл/ снід: збудники, шляхи розповсюдження, прояви, профілактика.
- •58. Етіологія, епідеміологія, клініка снід
- •59. Профілактика снід
- •60. Сучасні методи лікування снід
- •61. Права віл-інфікованої людини.
- •62. Туберкульоз. Збудник, шляхи розповсюдження, прояви, профілактика.
- •Профилактика.
- •Диагноз.
- •Лечение.
- •63. Етіологія, епідеміологія туберкульозу дітей.
- •64. Клінічні форми дитячого туберкульозу
- •65. Вірусний гепатит. Збудник, шляхи розповсюдження, прояви, профілактика.
- •66. Інфекційні хвороби, що передаються статевим шляхом: види, збудники, прояви, профілактика.
- •67. Кишкові інфекції. Види, збудники, прояви, профілактика.
- •68. Харчові токсикоінфекції. Збудник, шляхи розповсюдження, прояви, профілактика.
- •69. Сальмонельоз. Збудник, шляхи розповсюдження, прояви, профілактика.
- •70. Ботулізм. Збудник, шляхи розповсюдження, прояви, профілактика.
- •71. Холера. Збудник, шляхи розповсюдження, прояви, профілактика.
- •72. Дизентерія. Збудник, шляхи розповсюдження, прояви, профілактика.
- •73. Профілактика кишкових інфекцій в дитячому колективі
- •74. Зупинка дихання та кровообігу, перша медична допомога.
- •79. Відмороження та замерзання, фактори що сприяють виникненню. Ступінь відмороження,невідкладна медична допомога.
- •80. Травми, їх ускладнення. Профілактика дитячого травматизму. Травма — нарушение целостности функций ткани и органов в результате воздействия факторов внешней среды. Виды травм
- •Профилактика детского травматизма
- •81. Фактори, що спричиня.Ть травми, ускладнення при травмах види травматизму.
- •Травматизм бытовой
- •Причины гибели и травматизма людей на дорогах
- •Уличный травматизм
- •Причины уличного травматизма
- •82. Травматичний шок, перша медична допомога. – общая тяжелая реакция организма при массивной травме тканей и кровопотере. Признаки
- •Описание
- •Профилактика
- •83. Кровотечі, види, їх ознаки, перша медична допомога.
- •84. Гостра крововтрата: ознаки, перша медична допомога.
- •85. Закриті черепно-мозкові травми: причини, види, ознаки, перша медична допомога.
- •86. Відкриті ушкодження черепу і головного мозку: види, ознаки, ускладнення, перша медична допомога.
- •87. Травматичні ураження хребта і спинного мозку. Перша допомога.
- •88. «Гострий живіт», ознаки, перша медична допомога.
- •89. Ушкодження живота.: види, ознаки, перша допомога.
- •90. Переломи: види, перша допомога
- •91. Рани, види ран. Перша медична допомога при пораненнях.
- •92. Синдроми тривалого стискання, ознаки, перша медична допомога.
- •93. Невідкладна допомога при утопленні.
- •94. Невідкладна допомога при укусах змій, отруйних комах, собак та інших тварин.
84. Гостра крововтрата: ознаки, перша медична допомога.
Гостра крововтрата – один з найбільш характерних патологічних процесів гострого періоду травматичної хвороби. Гостру крововтрату слід вважати масивною, якщо протягом 1-2 годин втрата крові становить не менше 30% її початкового об'єму й при цьому реєструється стійке зниження артеріального [АТ] й пульсового тиску (різниця між систолічним і діастолічним АТ), спадання периферичних вен (симптом порожніх судин), зменшення погодинного діурезу, задишка, виражена блідість шкірних пок-ривів і слизових [2]
Обсяг та швидкість крововтрати визначають перебіг при шокогенній травмі. Смертельною вважається втрата 60% об'єму циркулюючої крові (ОЦК). Разом з тим при пораненні магістральних артерій втрата 30% ОЦК за короткий проміжок часу може бути фатальною. Причина, очевидно, полягає у швидкості адаптаційних реакцій, від яких залежить здатність компенсувати життєво важливі функції організму [1, 4]. Особливе значення при гострій масивній крововтраті має синдром десимінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ-синдром).
При гострій масивній крововтраті відбувається різка активація тромбоцитів і плазмового гемостазу. Пов'язані із крововтратою й травмою зменшення ОЦК та падіння АТ можуть зупинити периферичний кровотік, спричинити стаз крові в системі мікроциркуляції з наступним розвитком ДВЗ-синдрому. Величину крововтрати в потерпілих із шокогенною травмою орієнтовно можна визначити за локалізацією ушкоджень. Вважається, що крововтрата при переломах кісток тазу становить 1500-2000 мл, стегна – 800-1200 мл, великої гомілкової кістки – 350-650 мл, плечової кістки – 200-500 мл, ребер – 100-150 мл (С.Е. Lucas, 1977) [4].
ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ КРОВОТЕЧАХ.
До способів тимчасової зупинки кровотечі ставляться:
додання ушкодженої частини тіла піднесеного положення стосовно тулуба;
притиснення посудини, що кровоточить, у місці ушкодження за допомогою пов'язки, що давить;
притиснення артерії протягом;
зупинка кровотечі фіксуванням кінцівки в положенні максимального згинання або розгинання в суглобі;
кругове здавлювання кінцівки джгутом;
зупинка кровотечі накладенням затиску на посудину, що кровоточить, у рані.
Розвивається при значній втраті крові.
Одномоментная втрата крові(2-2. 5 л) є смертельною. Втрата 1-1. 5 л крові дуже небезпечна й проявляється розвитком важкої картини гострого недокрів'я, що виражається порушенням кровообігу й розвитком кисневого голодування. Хворий скаржиться на наростаючу слабість, запаморочення, шум у вухах, потемніння й мелькання мушок в очах, спрагу, нудоту, блювоту. Шкірні покриви й видимі слизуваті оболонки стають блідими, риси особи загострюються. Хворий загальмований, іноді, навпаки, збуджений, подих часте, пульс слабкого наповнення або зовсім не визначається, артеріальний тиск низьке. Надалі в результаті втрати крові може спостерігатися втрата свідомості, обумовлена знекровлюванням мозку, зникає пульс, не визначаться тиск, з'являються судороги, мимовільне відділення калу й сили. Якщо негайно не прийняти відповідних мір, наступає смерть.
Постраждалого варто укласти на рівну поверхню для попередження анемизации головного мозку. При значній крововтраті, що викликала непритомність, шок, хворого (пораненого) укладають у положення, при якому голова перебуває нижче тулуба.