39. Порівняльна характеристика ринкових структур: досконалої та недосконалої конкуренції.

Розрізняють декілька основних ринкових моделей або структур з характерними типами поведінки мікроекономічних суб’єктів. У найбільш загальному вигляді виділяють дві групи ринків: ринок досконалої конкуренції та ринок недосконалої конкуренції.

Ринок досконалої конкуренції – це структура, яка має низьку концентрацію продавців і покупців, регулюється виключно автоматичними ринковими механізмами попиту, пропонування, ціни, без втручання будь-яких інституцій – державних або недержавних.

Ринок досконалої конкуренції має такі характерні риси:

1) значне число продавців і покупців;

2) стандартизована продукція;

3) незалежність дій продавців і покупців;

4) об’єктивність ціноутворення, відсутність будь-якого впливу на ринкову ціну;

5) інформованість покупців і продавців;

6) вільний вступ і вихід з галузі.

Група ринків недосконалої конкуренції включає кілька ринкових структур, основними з яких є чиста монополія, олігополія, монополістична конкуренція. Це ринки, на яких або покупці, або продавці у своїх рішеннях враховують власну здатність впливати на ринкову ціну.

Бар’єри входження на ринок є основною причиною виникнення монополій. Відповідно до джерел походження бар’єрів виділяють кілька їх форм:

1) бар’єри, створені економією від масштабу;

2) бар’єри, створені державою (патенти, ліцензії та ін.)

3) розмір ринку;

4) власність на важливі види сировини;

5) “нечесна конкуренція”.

6) Для оптимізації обсягу виробництва монополіст використовує універсальне правило граничного випуску .

Монополістична конкуренція має наступні ознаки:

1) відносно велике число невеликих фірм;

2) диференційована продукція;

3) деякий, проте обмежений контроль над ціною;

4) нецінова конкуренція;

5) відносно вільний вступ в галузь і вихід з неї.

Монополізація виробництва призводить до виникнення суспільних втрат:

1) за інших рівних умов монополія порівняно з конкурентною галуззю завжди виробляє менший обсяг продукції і встановлює вищі ціни;

2) монополія не досягає виробничної ефективності, оскільки для оптимального обсягу випуску монополії завжди ;

3) монополія не досягає ефективності розподілу ресурсів, оскільки для оптимального обсягу випуску P> MC.

Олігополію відрізняють наступні характерні риси:

1) нечисленність фірм в галузі;

2) однорідна або диференційована продукція;

3) всезагальна взаємозалежність фірм;

4) значний контроль над ціною;

5) значні перешкоди входження в галузь.

Досконалу конкуренцію і чисту монополію називають ідеальними ринковими структурами. У сучасних економіках лише деякі галузі наближено нагадують ці полярні структури, а найбільш поширеними є олігополія та монополістична конкуренція, які належать до реальних ринкових структур. Мікроекономічні дослідження реальних ринкових структур ґрунтуються на моделях ідеальних ринкових структур.