- •Наукові основи землеустрою
- •Тов «цзру»
- •Передмова
- •Розділ 1. Землеустрій як навчальна дисципліна
- •1.1. Виникнення землеустрою (землерозподілу) і перші землевпорядні дії
- •1.2. Землеустрій як самостійна галузь наукового пізнання
- •1.3. Предмет, метод і завдання навчальної дисципліни
- •Склад загальнопрофесійних і спеціальних наукових дисциплін у землеустрої
- •Землеустрій у системі спеціальних землевпорядних дисциплін
- •Розділ 2. Землеустрій у зарубіжних країнах
- •2.1. Земельні реформи в зарубіжних країнах
- •2.2. Поняття землеустрою в зарубіжних країнах
- •2.3. Планування використання земель адміністративно-територіальних утворень
- •2.4. Державні, регіональні та муніципальні програми використання і охорони земель
- •2.5. Межування земель
- •2.6. Землеустрій з удосконалення землеволодінь і землекористувань
- •2.7. Землеустрій на сільськогосподарських землях
- •2.8. Система підготовки спеціалістів із землевпорядкування
- •Розділ 3. Теоретичні основи землеустрою
- •3.1. Мета, характер і зміст землеустрою
- •3.2. Принципи та завдання землеустрою
- •3.3. Основні поняття та визначення системи землеустрою в Україні
- •Класифікація об'єктів землеустрою
- •Етапи рогнозування і планування
- •Передпроектний етап
- •Етап освоєння проектів
- •3.4. Сутність, складові та функції системи землеустрою
- •3.5. Землевпорядне виробництво та його інформаційне забезпечення
- •Розділ 4. Землеустрій у системі суспільного виробництва
- •4.1. Земельно-територіальний ресурс у системі суспільних інтересів і відносин
- •4.2. Земельна власність
- •Функції права власності
- •Комплекс речових прав на земельні ділянки
- •4.3. Земля як товар у ринковій економіці
- •Специфічні властивості землі як товару
- •4.5. Землеустрій як складова частина господарського механізму країни
- •Взаємозв'язок функцій управління земельними ресурсами із землевпорядними діями
- •4.6. Землеустрій в умовах ринкової економіки
- •Розділ 5. Властивості землі та природні, екологічні і соціальні умови, які враховуються при землеустрої
- •5.1. Властивості землі, що враховуються при землеустрої
- •5.2. Простір і рельєф
- •5.3. Ґрунтовий і природний рослинний покрив
- •5.4. Кліматичні, гідрогеологічні та гідрографічні умови
- •5.5. Економічні та соціальні умови
- •5.6. Зв'язок землеустрою з перспективами економічного і соціального розвитку
- •Розділ 6. Склад і види землевпорядних робіт
- •6.1. Вивчення стану земель
- •6.2. Планування використання і охорони земель
- •6.3 Землевпорядні роботи на загальнодержавному та регіональному рівнях
- •1. Демілітація державного кордону України.
- •2. Встановлення меж державного кордону України.
- •3. Загальнодержавні та регіональні програми використання і охорони земель.
- •4. Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання і охорони земель адміністративно-територіальних утворень.
- •5. Проекти встановлення та зміни меж адміністративно-територіальних утворень, міст і інших поселень.
- •6. Проекти організації та встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами.
- •6.4 Землевпорядні роботи на місцевому рівні
- •3. Проекти створення нових і впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань.
- •4. Проекти землеустрою, що забезпечують еколого- економічне обґрунтування сівозмін і впорядкування угідь (внутрішньогосподарський землеустрій).
- •5. Проекти впорядкування території в межах міст та інших поселень.
- •8. Підготовка документів, що посвідчують право власності, або право користування землею.
- •6.5. Територіальний землеустрій
- •6.6. Внутрішньогосподарський землеустрій
- •6.7. Зокремлене землевпорядкування
- •Розділ 7. Землеустрій в період реформування земельних відносин
- •7.1. Землеустрій на землях сільськогосподарського призначення
- •7.2. Особливості внутрішньогосподарського землеустрою в умовах ринкової економіки
- •7.3. Землеустрій у містах та інших населених пунктах
- •7.4. Особливості землеустрою в регіонах, які мають негативні явища при використанні земель
- •7.5. Особливості землеустрою в районах експлуатації сировинних ресурсів
- •7.6. Землеустрій земель природо-заповідного, природоохоронного, рекреаційного, оздоровчого, історико-культурного та іншого охоронного призначення
- •Розділ 8. Землевпорядне проектування та його удосконалення
- •8.1. Поняття та зміст землевпорядного проектування
- •8.2. Принципи землевпорядного проектування
- •8.3. Землевпорядна документація
- •8.4. Методи землевпорядного проектування
- •Структурна схема етапів землевпорядного проектування
- •Розділ 9. Управління системою землеустрою
- •9.1. Державне управління землеустроєм
- •9.2. Упорядкування відносин між учасниками землеустрою
- •9.3. Формування джерел фінансування проведення землеустрою
- •9.4. Науково-технічний прогрес у землеустрої
- •9.5. Правове забезпечення землеустрою
- •9.6. Державний контроль за проведенням землеустрою і здійсненням землевпорядних заходів
- •9.7. Інформаційний банк даних системи землеустрою
- •9.8. Кадрове забезпечення землеустрою
- •Розділ 10. Оцінка соціально-економічної ефективності землеустрою
- •10.1. Суть, види і принципи оцінки ефективності землеустрою
- •10.2. Методологія побудови системи показників оцінки
- •Взаємозв’язок форм організації території та виробництва на різних рівнях його процесу
- •10.3. Критерії та показники оцінки народногосподарської (суспільної) і комерційної (госпрозрахункової) ефективності землеустрою
- •10.4. Методика визначення народногосподарської та комерційної (госпрозрахункової) ефективності землеустрою
- •Література
8. Підготовка документів, що посвідчують право власності, або право користування землею.
Підготовка документів, що посвідчують право власності, або право користування землею, здійснюється на основі документації з землеустрою, яка включає:
а) пояснювальну записку;
б) технічне завдання на складання державних актів і договору оренди землі;
в) копії відповідних заяв громадян і клопотання юридичних осіб;
г) матеріали польових геодезичних робіт і план земельних масивів, складений за результатами зйомки,
ґ) рішення місцевої ради або розпорядження районної державної адміністрації про надання у користування або передачу у власність земельної ділянки;
д) акт передачі межових знаків на зберігання;
е) акт перенесення на місцевість меж зон обмежень;
є) кадастровий план земельної ділянки;
ж) перелік обмежень землекористування в межах охоронних зон та наявні сервітути.
Урахування державних інтересів при землеустрої на місцевому рівні здійснюється шляхом урахування вимог прогнозних, пе- редпроектних розробок, проведення державної експертизи, державного контролю.
Одночасно при землеустрої на місцевому рівні врахування громадських інтересів здійснюється шляхом забезпечення комплексного розвитку соціальної та інженерної інфраструктури.
Урахування приватних інтересів при землеустрої на місцевому рівні здійснюється шляхом забезпечення фізичним і юридичним особам рівних можливостей набуття у власність або користування земельних ділянок, отримання консалтингових послуг по землеустрою.
6.5. Територіальний землеустрій
За роки земельної реформи відбулися значні зміни у формах власності на землю і формах господарювання на ній. Постійно виникають нові або відбувається впорядкування існуючих землекористувань. Нові форми земельних відносин, такі як купівля-продаж, дарування, оренда, успадкування, виділення земельних часток, вимагають більш динамічного обігу земель. Усе це викликає необхідність зміни функцій територіального землеустрою, який у сучасних умовах повинен забезпечити створення територіальних умов для функціонування всіх галузей економіки, формування й удосконалення раціональної системи стійкого землекористування сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення, точність і безперечність установлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних утворень, земпекористувань спеціальних земельних фондів, територій з особливим режимом використання і обтяжених правами інших осіб.
Територіальний землеустрій проводиться на землях усіх категорій і включає, згідно зі статтею 184 Земельного кодексу України, наступні види робіт:
розробку генеральної та регіональних схем використання та хорони земель;
встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористуввань;
складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання і охорони земель відповідних адміністративно-територіальних утворень;
встановлення меж територій з особливим, рекреаційними і заповідними режимами ;
складання проектів упорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань і створення нових;
складання проектів відведення земельних ділянок;
встановлення в натурі (на місцевості) меж, земельних ділянок;
підготовка документ, що посвідчують право власності або право користування землею.
Цей перелік необхідно доповнити роботами:
по розмежуванню земель права державної та комунальної власності;
складання проектів землеустрою територій сільських та селищних рад;
складання проектів земельно-господарського устрою земель у межах населених пунктів;
складання проектів кадастрового землеустрою.
Матеріали територіального землеустрою є основним документом, що визначають межі, площі, розміщення землекористувань з урахуванням діючих обмежень у використанні земель.
Складання проектів утворення нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою повинно проводитися:
у зв'язку зі зміною меж і розмірів об'єктів землеустрою при їх укрупненні, розукрупненні, перерозподілі земель між ними, передачі частини земель у власність органам місцевого самоврядування, реорганізації сільськогосподарських підприємств;
з метою консолідації земельних ділянок, земельних часток і усунення черезсмужжя, дальноземелля, ламаності границь і екологічної недоцільності їх розташування.
При цьому повинні бути визначені:
розміри і межі об'єктів землеустрою з урахуванням їх спеціалізації, можливого обсягу виробничо-господарської діяльності, розвитку інженерної та соціальної інфраструктури;
межі земель з особливим режимом використання і обтяжених правами інших осіб;
порядок, умови і терміни переходу до користування земельними ділянками в нових межах.
Землевпорядні роботи з формування землеволодінь або землекористувань повинні проводитися:
при наданні (продажу) громадянам і юридичним особам ділянок земель державної та комунальної власності;
при вилученні (викупі) земельних ділянок для державних і комунальних потреб;
при здійсненні громадянами і юридичними особами угод, пов'язаних з обігом земельних ділянок або їх частин і переходом прав на землю.
При формуванні землекористування обов'язковим є дотриманяня ряду умов і вимог.
У процесі проведення землевпорядних робіт повинна бути виділена земельна ділянка, що має властиві тільки їй характеристики: місце розташування, межі, координати точок повороту ліній.
Розмір землекористування повинен встановлюватися (або уточнюватися) з урахуванням діючих норм надання земель для різних потреб, а також із врахуванням їх компактного розміщення, дотримання природоохоронного законодавства, містобудівних, санітарних, протипожежних та інших норм і правил з використанням наявної землевпорядної і містобудівної документації У межі землекористування повинні включатися площі, безпосередньо зайняті об'єктами нерухомості, а також прилеглі території, необхідні для забезпечення функціонування (обслуговування) конкретного об'єкта нерухомості відповідно до діючих норм. Порядок формування землекористувань встановлюється чинним законодавством.
Обов'язковою умовою при виконанні землевпорядних робіт з формування землекористування є складання плану земельної ділянки.
З урахуванням наявності доброякісних картографічних матеріалів і технічних засобів, а також вимог до точності визначення координат поворотних точок і мір ліній, складання плану земельної ділянки допускається:
з використанням наявного ппаново-картографічного матеріалу і визначенням координат точок меж земельної ділянки графічним, аналітичним і іншим методами;
з використанням методів дистанційного зондування;
за даними вимірів, отриманих при зйомці земельної ділянки в натурі (на місцевості) або при розмежуванні земель.
План земельної ділянки в подальшому є підставою для нанесення меж ділянки на відповідний черговий кадастровий план і присвоєння йому кадастрового номера. Зазначений план є обов'язковим додатком до документів, необхідним для державної реєстрації земельних ділянок і прав на них.
Визначення місця розташування поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може проводитися геодезичним, аерофотогеодезичним і іншими методами, що забезпечують необхідну точність отримання координат поворотних точок і розміру земельної ділянки. Визначення координат опорної межової мережі і межових знаків допускається в загальнодержавній системі координат або в місцевих системах координат за умови забезпечення зв'язку їх із загальнодержавною.
Межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Закріплення меж земельних ділянок без встановлення межових знаків допускається у випадку їх збігу з природними і штучними лінійними рубежами (ріками, струмками, каналами, лісосмугами, дорогами, дорожніми спорудженнями, заборами, огорожами, фасадами будинків і ін).
Межі земельної ділянки як об'єкта нерухомості закріплені в натурі знаками встановленого зразка або ті, що співпадають з природними чи штучними спорудженнями і рубежами, визнаються безперечними і охороняються державою.
Кадастровий землеустрій сприяє відновленню прав на землю, що є однією з необхідних умов для здійснення угод щодо земельних ділянок, таких, як купівля-продаж, дарування, успадкування, обмін, застава
Право власності або користування землею потребує чіткого і остаточного закріплення та узаконення. Правовою основою цього є Земельний кодекс України. Гак, відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право та його державну реєстрацію. В Україні право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право оренди оформляється договором.
При проведенні реєстрації землі необхідне визнання прав власників землі та землекористувачів на землю. Цей процес встановлює, які права існують, ким вони здійснюються і ким обмежені. Із урахуванням цього він повинен надати визначений і кінцевий характер даним земельного кадастру, що досить часто змінює існуючий стан речей, оскільки в більшості випадків існуючі права власності на землю не є чітко вираженими. Це пов'язано з тим, що до початку здійснення земельної реформи (грудень 1990 року) громадяни у своїй більшості були вторинними користувачами і права на землю мали дуже обмежені, а всі землі перебували виключно у державній власності.
Узаконення (визнання) права було пов'язане з необхідністю визначення того, "хто" володіє "чим" ще і тому, що у відповідності з Декретом Кабінету Міністрів України "Про приватизацію земельних ділянок" право приватної власності громадян на земельні ділянки посвідчується відповідною радою, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю. Отже, після прийняття рішення про безоплатну передачу земельної ділянки у приватну власність повинні бути встановлені права власності на дану ділянку землі, а також її розміри. При цьому межі кожної ділянки повинні бути погоджені з власниками земельних ділянок, які примикають до неї. Тобто виникає необхідність проведення кадастрового землеустрою.
Без введення певного елементу обов'язковості, як показує існуючий досвід узаконення (визнання) прав власності, реєстрація земельник ділянок і прав на них майже приречена на невдачу. Крім того, врегулювання спорів щодо земельної власності є більш важкою і дорогою справою, якщо не застосовується достовірна інформація.