1. Звичаєве право.

Після розпаду КР в ГВ князівстві під час входження укр земель до складу ВКЛ правові звичаї займають перше місце в ієрархії джерел права. Великі князі литовські не тільки не заборонили укр правові звичаї, але і сприяли їх розвитку і навіть розповсюдженню на етнічні литовські землі.

В укр праві як і в праві інших європейських країн починають виникати окремі види форми звичаєвого права, а саме

1. феодальне звичаєве право (шляхетське), яке визначало правовідносини в самому стані феодалів. Відносини між сеньйорами і васалами, між великим князем і укр удільними князями, тощо.

2. маєткове право. Воно встановлювало права і обов*язки між шляхтичами – землевласниками та залежними від них селянами.

3. торгівельне звичаєве право. Визначало правовідносини між торговими людьми, лихварями, банкірами, власниками та капітанами торгових суден, тощо.

4. міське звичаєве право. Особливо воно розповсюджувалось в тих містах, де встановлювалося магдебурзьке право на самоуправління. Таких міст було біля 60. воно визначало правовідносини між мешканцями міста та самоврядною владою, а також безпосередньо між громадянами.

5. великокняже зп. Втановлювало правовідносини між великим князем литовським і всіма підданими держави починаючи із членів його сім*ї і закінчуючи найбіднішими селянами і міщанами.

Крім того в середині громад нац меншин (євреї, вірмени, греки, мусульмани, цигани) діяло своє звичаєве право, яке визнавалося держ владою і законодавством.

Військове, лицрське, ярмаркове зп.

З кін 15 ст в Україні зароджується козацьке звичаєве право.

Кожна земля волинська, київська, чернігівська та ін а також окремі міста та села мали свої особливості звичаєвого права.

2. Міжнародні договори.

Вони заключалися Л-Р державою з орденами, Новгородом, Москвою, Угорським та Польським королівством, Молдавським господарством, татарськими ханами.

Політичні договори ВКЛ з Польським королівством, в яких крім норм публічного міжнародного права закріплювалися норми вітчизняного права. Найбільш видатні з них.

1. Кревська унія. 1385р. Між великим князем Ягайлом і польською королівною Ядвигою про створення військово – політичного союзу – конфедерації.

2. городельська унія між королем польським Владиславом та вкл Вітовтом. Визначало правове становище ВКЛ.

Ці 2 унії можна назвати персональними, бо заключалися між двома особами і тільки на час їх життя.

Практика договорів закінчується Люблінською унією між ВКЛ і КП про утворення принципово нової держави РП. Переклад – влада народу. Ця унія була прийнята на Люблінському сеймі і складалась із вступу і 4 розділів.

В вступі йшлося про причини утворення нової держави.

Розділ 1. Про обрання короля. Король був вибовний, на фальному сеймі і його посада була пожиттєвої, або до його відмови. По суті це була республіка, але на чолі з монархом.

Розділ 2. Сейми. Йшлося про законодавчий орган.

Розділ 3. Монета. Встановлювалася єдина грошова одиниця.

Розділ 4. Про мито. Єдині митні кордони в державі.

Крім того були господарські договори. Їх крім вкликого князя литовського мали право заключати із сусідніми державами також удільні укр князі до 1471р. Якщо зміст цих договорів не протирічив загальній економічній політиці всієї держави. В цих договорах втановлювався порядок торгівлі між землями, правове становище купців сторін, мита, перелік товарів, незаборонених для продажу а також про поверення біглих селян.