1. Кодифікація законодавства у в складі рі 18 ст

Систематизація права – це впорядкування та вдосконалення правових актів (правових звичаїв, судових прецедентів та практики, правових договорів, н-п актів, тощо), приведення їх до певної внутрішньої узгодженості шляхом створення єдиних нормативних актів та їх збірок.

Слід відрізняти від систематизації законодаства, під час якої відбувається упорядкування тільки н а. Систематизація права ширша.

Систематизація здійснюється трьома способами :

1. інкорпорація –впорядкування правових актів шляхом видання правотворчими органами збірників чинних н-п актів за певним критерієм (хронологічне, тематичне, тощо) без зміни їх змісту. Може бути офіційною і приватною.

2. консолідація – вид систематизації, в процесі якого кілька актів об*єднується в новому документі без змін тексту правових норм, хоча як правило здійснюються редакційні правки, усуваються суперечливості, повтори, тощо.

3. кодифікація – найскладніший ид систематизації права, яка характеризується змістовною переробкою, узгодженням, об*єднанням певної групи юридичних норм, пов*язаних спільним предметом правового регулювання в єдиному нормативному актів. Результатом кодифікації є нові кодекси, устави, статути, зводи законів.

На початку 18 ст в РІ загалом і на Лівобережній У безпосередньо виникють економічні та соціально-політичні передумови та чисто юридично-технічні причини, які вимагають удосконалення та упорядкування норм права для подальшого розвитку законодавства.

До економічних причин проведення систематизації права в у належать: ліквідація кріпосної залежності в більшості селянства, що призвело до прогресу, зростання с\г, подальша урбанізація міст, чому сприяли розвиток ремесла, мануфактурного виробництва, торгівлі.

До соц-політ причин належать : поява нового пануючого стану в У – козацької старшини, яка захопила багато земель, заселених селянами і бажала юридичного закріплення своєї власності, відносно мирне життя всіх станів, вимоги російського дворянства та влади своєї долі в господарюванні укр землями і містами.

Юридичні причини: присутність в праві У багатьох джерел н-п актів польсько-литовського походження, гетьманської влади, російського законодавства, які іноді протирічили один одному, хабарництво в судах, зловживання посадових осіб, судово-адміністративних органів, нехватка професійних суддів, незнання суддями російського походження польської, латинської, німецької мови.

Кодифікаційні роботи почалися з приходом до влади гетьмана Данила Апостола 1727 року. Була заключена нова угода – Решительные письма, в яких першим пунктом стояла вимога вдосконалння законодавства. Перша кодифікаційна комісія була створена 1728 році за указом імператора Петра 2. Вона засідала в гетьманській столиці – Глухові. До неї були включені представники генеральної старшини (бунчужний, суддя) від міста Києва, Київський митрополит, освічені юристи того часу із західноєвропейською вищою освітою.

В першу комісію увійшло 12 чоловік, але її склад постійно змінювався. Перед кодифікаційною комісією було поставлено 2 задачі:

1. перекласти на канцелярську тогочасну російську мову Литовські статути із старослов*янської, польської, німецької мови, збірники магдебурзького права.

2. створення принципово новоро укр збірника законодавства, нового кодексу.

З першим завданням кодифікаційна комісія справилася вже до 1734 року. Були перекладні на офіційну мову Литовський статут 1588 року, але переклад був з польської мови цього статуту 1578 року, перекладено Зерцало саксонів Павла Щербича, Право хелмицьке під редакцією Павла Ушевича, Право цивільне магдебурське Петра Аскера. Використовувались в міському праві міст з магдебурзьким правом. + ще біля 10-ти актів.

Робота над новим кодексом продовжувалася до 1743 року. Проте судово-адміністративним органам потрібен вже був наявний процесуальний кодекс. Цією ж комісією було створено новий збірник для полкових сотеннів і міських судів.

1. Процес короткий приказний 1734 року. Підготовлений генеральною канцелярією гетьмана та членами кодифікаційної комісії. Його джерелами були

А. Укр звичаєве право

Б. Литовський статут

В. Порядок прав цивільних Гроїцького

Г. Зерцало саксонів

Д. Гетьманські уніерсали

Е. Норм акти рос походження.

Структура : Вступ, де вказані деякі причини його створення; вказано про заведену в кожному полку полкових сотень і магестратських канцеляріях вхідних і вихідних книг (позови і судові рішення та вироки, які передавалися особам)

13 параграфів – Артикулів основного змісту. Перші 4 – н а загального судочинства, 5-13 – присвячені процесуальним нормам з розгляду окремих видів цивільних та кримінальних справ. Ці параграфи вміщували в собі виключення із загального законодавства. В 5 артикулі йшлося про боргові позови, в 6- земельні спори, 7-майнові взаємовідносини подружжя, 8-побої і образа честі, 9- вбивство, 10- прелюбодіянія, 11- згвалтування, злодійство-12, 13- про втечу селян.

Після основної частини – Апендикс, в якому було записано зразок судового вироку.

Економіка кратка. Вказано деякі нотаріальні дії.

Цей збірник був чинним у всіх вказаних судових органах У. Він був одним із джерел при проведенні кодифікації права.

2. Права, за якими судиться малоросійський народ 1743р. Був результатом 25-річної роботи кодифікаційної комісії. Джерела:

А. Литовські статути

Б. Трибунал Луцький – правовий акт про порядок розгляду апеляційних справ на Волині, Поділлі, Київщині 1578р.

В. Збірники магдебурзького права. Зерцало саксонів, Порядок прав магдебурзьких, Книга Право цивільне магдебурзьке, Право хелменське

Загалом 6 перекладених збірників і 3 частково перекладених.

Г. Інструкція судам 1660р.

Д. Процес короткий приказний 1735р.

Е. Норми римського та канонічного права.

Є. Норми укр звичаєвого права.

Ж. Судова практика міських судів, полкових, сотенних.

Структура: Інструкція кодифікаційній комісії.

Степенний малоросійського військового звання порядок після гетьмана, тобто перелік служвобих, військових, цивільних чинів гетьманщини.

Пояснення цитат

Алфавітний реестр – показчик і заголовки із зазначенням розділів і подання короткого змісту артикулів

Основний зміст із 30 розділів, поділені на 531 артикул і 1716 пунктів. 1500 сторінок. За основу структури основної частини була взята структура Литовського статуту 1588 року. Розділ 1 – про правову силу та важливість прав малорос. 3 – про найвищу честь та владу монаршу. 7- про суди та суддів. 10 – про свадьби, віно, приданне..., 12 – про текстаменти, 17 – про права земські, 22 – про грабежі, різні шкоди та відповідальність за них, 28- про ярмарки, торги та купецькі контракти, 26 – про магістрат або міський уряд. Всі норми права як публічного так і приватного.

Доля: 1743 році був поданий до затвердженням урядовим сенатом. Через декілька літ він був схвалений і переданий на підпис імператорської влади. Із імператорської канцелярії декілька раз цей збірник відсилався на доробку. Але юридично затверджений імператором ніокли не був.

Після затвердження прав.. сенатом цей збірник був роздрукований – 300 екземплярів і розісланий по всім судовим установам Лівобережної У для того щоб вже професіонали дали своє заключення по ньому, а на місцях не розібралися і відразу почали застосовувати.

Тобто формально кодекс не затверджений, а фактично діяв