7. Литовський статут 1811 року.

Утворено в 1808 році 6 відділень кодифікаційної омісії. Нове буржуазне законодавство не пройшло. Але на місцях в У судові та адміністративні органи не мали в достатній кількості правничих кодексів, а існуючі були польською, німецькою, канцелярською мовою. За наказом мінюста працівники 6-го відділення на чолі із Повстанським почали переклад Литовського статуту на огочасну російську мову. Спочатку з польської мови перекладено показник до ЛС, опублікований в Варшаві 1783 році під назвою «Ручной словарь, или краткое содержание польско-литовских законов» для судовх працівників, які служать на бувших землях ВКЛ і Речі Посполитої.

За основу було взято польське видання 1786 року, а для контролю у розпорядженні кодифік ком було видання 1588 року.

Структура:

Кожна сторінка перекладу ділилася на 2 частини – ліворуч польський, праворуч російський текст. В кінці кожного параграфу, підпунктів, давалися пояснення і доповнення з польських і литовських конституцій і статутів. Наприклад були взяті для пояснення тексти конституцій укази 1532, 1550 року, 1557 року, 1558, 1565, 1576, 1578 та ін а також Вісленський статут 1347 року.( це основний збірник законодавства а територі польських земель, який можна за значенням прирівняти до ЛС).

За змістом весь статупт поділявся на 14 розділів, 2 книги.

В 1 книзі 6 розділів

1.про нашу государську особу

2. про земські ополчення

3. про вольності дворянські

4. про суддів і суди

5. про придане і віно

6. про опіку.

2 книга – 7. про записи і продажі, 8. про заповіти, 9. про повітового підкоморія, межового суддю та межові справи. 10. про ліси, ловлю, бортні. 11. про насильництво, побої, платежі за голову дворянина, 12. про платежі за голову простолюдина, 13. про загарблення, штрафи і нав*язки(відшкодування збитків). 14. про злодійство всякого стану.

До перекладеного тексту був доданий ручний словник 1783 року.

Технічно ЛС 1811 року був один із найдосконаліших документів того часу, ним було зручно користуватися, але коли його роздали суддям, то вони знайшли багато помилок.

Тому переклад вирішено було продовжити і 1821 року його було здійснено. Для перекладу було взято Мамонічне видання 1588 року, польські переклади 1614, 1619 років, російский переклад кін 18 ст, який знайшов Іван Данилович.

В 1830 році зроблено найкращий переклад, але його офіційно не надрукували.

До 1840 року на Лівобережній У та до 1842 року на Правобережжі в судах користувалися саме перекладом 1811 року.

8.Звід місцевих законів західних губерній 1837 року.

Нова кодифікаційна робота почалася при імператорі Міколі І з 1829 року. Робота поновлена в повному об*ємі для створення нових кодексів.

Існували 2 концепції розвитку законодавства РІ.

1. загальнодержавна, згідно якої в РІ повинне бути єдине для всіх губерній право. Вчені чиновники підтримували.

2. 2. провінційна концепція. Підтримувала місцева знать. Для кожної провінції ато навіть і губернії повинні створюватися свої національні кодекси базуючись на господрському розвитку, традиціях, на раніших джерелах права,

Очолив загальну роботу Сперанський. Очолив роботу над створенням збірника законодавчого, який повинен працювати на території Правобережної У, польщі, зх Білорусі Іван Данилович.

1. Для розробри проекту використали головні джерела, які вже діяли на даних територіях.

2. правничі ниги для перевірки використаних для зводу нових.

3. литовські с і збірники МП

В 1837 році звід переданий на розгляд державної ради.

В 1838 році він був схвалений цим органом, але законодавчої сили не дістав, тому що пересогла загальнодержавна концепція і створення збірників законодавства.

Він складався із вступу, 3 частини і додаток.

1 частина. Закони про стани. 6 розділів.

2 частина. Закони сімейні. Про наслідування, порядок набування права власності, зобов*язання з договорів, про ведення справ безспірним порядком законодавчим.

3 частина. 3 книги. Про судові обряди, про судочинство, про заходи цивільних стягнень.

Норми матеріального і процесуального права.

Кодифікація загальноросійського права 2-ї третини 19 ст – початку 20-го ст. Та її наслідки для України.

Результатом роботи комісії було поне зібрання законів РІ. Це був результат систематизації права в вигляді інкорпорації.

Комісія на чолі зі сперанським спочатку проаналізувала вже діючі акони, створити повне зібрання законів минулих літ, відсутність яких паралізувала роботу кодифікаційної комісії.

Більшість членів комісії не знали попередніх законів. Видання повного зібрання законів було доручено 2-му відділенню імператорської канцелярії 1826 році. Було вирішено зібрати всі закони, які видавалися з 1649 року. Їх розставляли в хронологічному порядку. У 1 томі були зібрані закони з 1649-1675 рік. У 2-му томі 1676-1688.

Всього було створено 45 томів, в які ввійшли 30920 правових актів, розставлених в хронологічному, а іноді предметному порядку. Там були зібрані світське законодавство, духовні канони, договори, принципові судові рішення.

Перше видання – 1830 року, друге охоплювало акти до 1884 року, 3- до 1916 року.

Кожне зібрання складдалося з 2-х чстин.

1 – із текстів правових актів, 2 – з таблиць, креслень, малюнків, фінансоих звітів тощо.

Звод законів РІ.

Це кодифікований збірник загальноросійського права.

Його джерелами були:

1. чинні закони, взяті із повного зібрання законів РІ, тобто попереднє законодавство.

2. ЛС

3. збірники МП

4. рецептовані норми із німецького права, французького, швецького та ін.

5. судова практика

6. багато норм було результатом особистої нормотворчості кодифікаторів.

Звод законів РІ був підписаний імператором в 1832 році у 15-ти томах.

Почав діяти в суд-адмін органах з 1.01.1835 року.

Перші 3 тома, які стосувалися держ права зразу ввели в дію в У.

Структура:

Поділявся на 15 томів, поділених між 8 частинами.

1 частина. Том 1-3. основні закони державного, конституційного права і губерські установлення, тобто норми місц права.

2 частина. Том 4. статути про рекруцькі та земські повинності.

3 частина. Том 5-8. статути про податки, мита, шинковий збір.

4 чатина. Том 9. закони про стани та їхні права.

5 частина. Том 10. закони цивільні та межові

6 частина. Том 11-12. статути кредитних установ, торгові статути, постанови про фабричну, заводську і ремісничу промисловість.

7 сачтина. Том 13-14. статути благочиння, лікарняний статут, про паспорти, тримання під вартою.

8 частина. Том 15. кримінальне законодавство.

В 1892 році був виданий 16-й том, куди ввійшли 4 судові статути 1864-1865 рр. В повному об*ємі цей звод діяв з 1840 – Лб, 1842- на Пр б. Але для полтавської і чернігівської губерній в зводі законів РІ були виписані особливі статті, як сосувалися тільки їх із цивільного, сімейно-шлюбного та спадкового права.

Всього було 3 редакції зводу законів. 1832, 1842, 1857 рр.

Джерела права та законодавства У в складі РІ.

Положення про покарання кримінальні та виправні 1845 р. (Наступні редакції , 1886, 1885) – це перший кримінальний кодекс в праві Рос. імперії. До введення його в дію чинний був 15 том Зводу аконів Рос. імперії.

Джерела: - Повне зібрання законів Рос. імп. 1834 р.

• 15 том Зводу законів Р.і.

• судова та адмін. практика

• іноземне кримінальне законодавство (проекти прусського 1830, баварського 1831, баденського 183 кримінальних кодексів)

• 15 діючих на той час кримінальних кодексів (австрійського 1803, 1855, французького 1810, саксонського 1840, кримінальні закони Англії)

Був затверджений імператором 15.08.1845, а вступив в законну силу з 1.05.1846.

Структура: складався із вступу, 12 розділів, які поділялися на глави, відділення, відділи. Всього 2224 статті. Всі розділи поділялися на 2 частини: загальну, куди входив перший розділ, і особливу, куди входив 2 - 12 розділ.

Загальна частина насамперед встановлювала вперше поняття кримінального злочину і виправного (адміністративного) проступку. В 1 розділі «Про злочини і проступки і покарання за ними» в 1 статті записано: «будь-яке порушення закону, через яке відбувається посягання на недоторканість прав верховної влади і органів влади, створених нею та на безпеку суспільства чи приватних осіб є злочином».

2 стаття: «проступок – це порушення правил, призначених для охорони визначених законами прав суспільної чи приватної безпеки чи користі».

У 1 розділі 1шлося про визначення покарань, компенсацію і збитки за шкоду, міру покарання, помʼякшення скасування покарань, простір дії постанов цього уложення та ін.

Особлива частина – 2-12 розділ. Йшлося про конкретні види злочинів і покарання за них.

2 розділ: Про злочини проти віри і про порушення постанов, що її охороняють (повстання прои церкви)

3 розділ: Про держ. злочини (проти імператора, дер. зрада, повстання)

4 р. : Злочини і проступки проти порядку управління (про потаємні товариства, про втесу з тюрем)

5 р.: Про злочини і проступки проти служби державної і громадської (про службові підлоги, злочини проти правосуддя, про хабарництво)

6 р.: Про злочини і проступки проти повинностей державних і земських (злочини проти військ. повинності)

7р.: Про злочини і проступки проти майна і прибутків казни (злочини проти таможеної служби)

8 р.: Про злочини і проступки проти громадського благоустрою і благочиння (проти благоустрою в селах і містах, про поруш. кредитів)

9 р.: Про злочини і проступки проти законів про стани (незаконне придбання дворянського стану)

10 р.: Про злочини проти життя, здоровʼя, честі приватних осіб (про вбивство, доведення о самогубства, напади і насилля, образи честі)

11р. : Про злочини і проступки проти справ сімейних (зловживання батьківською владою, злочини проти шлюбного союзу)

12 р.: Про злочини і проступки проти власності приватних осіб.

Уложення про покарання кримінальні і виправні діяло на території України до 1920 р.(до впровадження рад. влади).

В 60-70х рр. 19 ст. в Рос.і. і в Україні було проведено ряд важливих реформ. Причини: загальнім і особливі (для кожної окремо).

Загальні:

1. економічна криза феодально-кріпосницького господарювання, що призвела до найбільшого рівня відставання Росії від країн Англії, Німеччини як в с/г сфері, так і в промисловій.

2. бажання проведення реформ майже в усіх станів населення (буржуазія бажала вільного ринку вільної роб. сили, інтелігенція – конституційний лад, частина дворянства – перевести свої господарства на капіталістичні рейки)

3. політичні – влада бажала піднести авторитет країни на міжнародній арені, особливо після поразки в Кримській війні 1853-56 рр.

4. В багатьох країнах Європи через існування кріпацтва в Російській імперії (рабами були самі росіяни) в їх газетах Росію вважали дикою країною

Проведені реформи:

1. фінансова 1860-1868

2. селянська 1861

3. військова 1862-1864

4. судова 1864-1865

5. земська 1864

6. міська 1870

7. поліцейська, тюремна, освіти, цензури та ін.

Для їх проведення потрібно було упорядкувати та удосконалити законодавство, тобто подальше проведення систематизації права, результатами якої були чисельні збірники нормативно-правових фактів.

Законодавчі акти земельної реформи: Маніфест 19.02. 1861 і ще 17 законодавчих актів, 8 із яких стосувалися безпосередньо України:

1. загальні положення

2. положення про устрій дворових селян

3. полож. про викуп

4. полож. про губернські та повітові із селянських справ установи

5. правило про порядок введення в дію положень

6. місцеві положення про поземельний устрій селян 3х Малорос. губерній, що складають ЛУ: Чернігівська, Полтавська, Харківська

7. місцеве полож. про поземельний устрій селян в 3х губерніях ПУ: Волинська, Київська, Подільська

8. місцеве полож. про поземельний устрій селян в 3х Новорос. губерніях: Херсонська, Катеринославська, Таврійська

Зміст Загальних положень 1864 р.: складається із вступу і 3 розділів: 1 р. «Про права селян, що вийшли з кріпосної залежності» (особисті і майнові права селян);

2р. «Про устрій сел. громад у волосних та громадських їх управліннях». В 2 главі цього розділу у відділенні 4 були закріплені норми про волосні суди;

3р. «Про казенні земські та мирські повинності» (казенні повинності – підводна повинність, дорожня, постойна, рекрутські (військові) повинності, мирські – ті що повʼяз. з громадським самоврядуванням (утримання шкіл))

Місцеве полож. про поземельний устрій селян: Вступ, розділ 1 «Про наділи на користування селян землею та іншими наділами»;

2 р. «Про повинності селян на користь господарів»;

«Правила про порядок введення в дію положень про селян, які вийшли з кріп. зал.». :

1 відділення «Права, що набувають селяни при оприлюдненні положень і відношення їх до господарів до введення уставних грамот і до утворення волостей»

2 відділення «Складання розгляду, перевірка затвердження та введення в дію уставних грамот»

Судова реформа

Юридичне оформлення.

Існують загальноекономічні і конкретні суб*єктивні та об*єктивні причини.

1. всього в РІ проживало 42 млн закріпачених селян. Із них 20 млн државних, 1.5 млн – удільні селяни, які особисто належали імператорській сім*ї, 20.5 млн – панські приватновласницькі селяни. Реформа 1861 року стосувалась саме панських селян. 20.5 млн селян вийшли із під панської юрисдикції. Треба було створити нові суди для розляду їх справ, пристосувати до нового судоустрою.

2. багатостановість судів. Справи дворян розглядали повітові суди, горожан – магістратські, а держ селян – нижні і верхні розправи. для коного органу було своє процесуальне законодавство.

3. до 60-хрр 19 ст більшість судових органів не була відділена від виконавчих – адміністрації.

Було прийнято 4 судових статути.

1. запровадження судових установлень – закон про суди.

2. статут цивільного судочинства – цивільно-процесуальний кодекс

3. статут кримінального судочинства – кримінально-процесуальний кодекс

4. статут про покарання, що накладаються мировими суддями – кодекс про адмін правопорушенняя.

Заснування судових установ склад із вступу і 9 розділів. Розділи поділені на глави, глави – на відділення і статті.

1. про мирових суддів та їх з*їзди. Порядок виборів мир с, їх компетенція.

2. про загальні судові місця. Про окружні суди і судові палати йшлося. Їх компетенція.

3. про осіб прокурорського напрямку.

4. про внутрішній усрій судових місць. Про сам судовий процес.

5. про порядок зносин судових місць з посадовими особами судових відомств. Як повинні підчинятися суди.

6. про призначення, звільнення та переміщення посадових осіб судових відомств. Від прийому на роботу і відпустки.

7. про права та переваги посадових осіб судового відомства.

8. про нагляд за судовими законами і відповідальність посадових осіб судових відомств.

9. про осіб, які знаходяться при судових місцях. Пристави,

10. про зарплату

11. про присягу.

Статут кримінального судочинства. Загальне положення і 3 книги, поділені на розділи, глави, відділення, статті.

1. про порядок провадження кримінал судочинства в мирових судових установах. Про підсудність, початок розгляду справ.

2. порядок впровадження крим судочинства в загальних судах.

3. про вилучення із загального порядку крим судочинства. Були справи, які відносили до виключених справ. Йшлося про Верховний кримінальний суд, який розглядав корим злочини, суб*єктами яких були вищі держ урядовці, вищі сановники, навіть члени імператорської сім*ї.

Статут цивільного судочинства. Загальна частина і 3 книги.

1. розгляд цивільних справ у мирових судах.

2. рогляд цив справ в окружних судах і судових палатах

3. справи, вилучені із загального порядку цив судочинства та справи охоронного судочинства. Напр. Цивільні справи, сторонами яких були з 1 стор цивільні особи, з іншої духовні, цив урядовці проти військових.

Статут про покарання, що накладається мировими суддями. Склад із 13 глав 181 стаття.

1. загальні положення в ній чітко вказано які справи розглядають мирові судді а саме. Справи за які могли винести догани, зауваження повчання. За які грошові стягнення не перебільшували 300 крб. Арешти не більше 3-х місяців. Заключення в тюрму не більше 1 року.

2. в усіх інших 12-ти главах були вказані конкретні проступки, які розглядалися і по яким виносилися вироки мировими суддями. Це напр. Проступки проти порядку управління, про порушення статуту про паспорти, порушення статутів почтового та телеграфного відомств...

Кримінальне уложення 1903 року. За основу було взято уложення про покарання, військовий крим статут, морський крим статут. Ще за зразок взято германське кри муложення 1866 року.

Загальна частина склад із 7 розділів

1. загальне положення

2. про простір дії крим уложення

3. про покарання

4. про умови визначення злочинних діянь

5. про види вини

6. про пом*якшення та заміну покарання

особлива частина вводилася в дію по окремим розділам. Всього було затверджено 5 розділів особливої частини.

1. порушення постанов, які охороняють віру

2. проти влади

3. проти священної особи імператора та членів імператорського дому.

4. про держ зраду

злочинні діянні поділялися на 3 групи.

1. тякі – смертна кара, каторга, заслання.

Часткова крим відп – з 10 років, повна з 21. передбачалося 8 родів головних та 8 родів додаткових покарань.

Характеристика окремих галузей права.

Цивільне.

Правоздатність з моменту народження, а повну дієздатність з 21 року. До цього віку існувала обмежена дієздатність. Крім того за рішенням суду дієздатність могла бути примусово обмежена. Остаточно затверджується поняття юридичної особи. Спочатку воно застосовувалось по відношенню до держ установ.

Види юр осіб.

1. публічні

2. приватні

3. об*єднання осіб

4. об*днання установ

Право власності на землю визначалося як право на все вироблене на її поверхні, все, що міститься в її надрах, на води, що знах в її межах і на всі її належності.

Договір купівлі-продажу укладався як самим власником, так і за дорученням. Продавати і купувати можна було лише те майно, що належало продавцю на праві власності.

Договір майнового найму. Нерухоме майно заборонялося здавати до найму на строк більше 12 років.

В попередньому стані як правило був безвідкладний.

ТзПВ

Сімейне право. Норми сімейно-шлюбного права були зосереджені в книзі 1 зводу законів РІ під назвою «Про права і обов*язки сімей».

Для Полтавсьокої і Чернігівській губернії були виключні сімейно-шлюбні права. Шлюбний вік. Чоловіки-18, жінки – 16. особам, старшим за 80 років шлюб укладати заборонялося.

Укладання шлюбу залежало не тільки від згоди тих, хто його заключав, але і від згоди батьків, якщо діти з ними проживали, на їх утриманні, офіційних опікунів та піклувальників( з 14 років). Особи, що знаходились на військовій чи цивільній службі, повинні були отримувати письмову згоду на шлюб від начальника. Цей порядок також був розповсюджений на студентів – дозвіл ректора. Заборонялися шлюби християн із нехристиянками.

Четвертий шлюб також не освячувався церквою.

Взагалі до 1917 року законним визнавався тільки церковний шлюб. Тільки він ніс юридичні наслідки.

Суспільне положення дружини визначалося сусп положенням її чоловіка. Жінки були в нерівному правовому становищі з чоловіками. В ст 78 книги 1 Зводу законів РІ вказувалося «дружина зобов*язана підкорятися чоловікові своєму як главі сімейства, відноситись до нього в любові, повазі і необмеженому послужанії, виказувати йому всіляке догоджання і прив*язаність як господиня дому». В ст 79 Зводу також вказано, що жінка зобов*язана переважно повинуватися волі чоловіка свого, хоча при цьому не звільнялася від обов*язків у відношенні до своїх батьків.

В манових відношеннях подружжя були незалежні. Вони могли розпоряджатися своїм майном як приданим, так і набутим.

Діти поділялись на законнонароджених і народжених поза шлюбом, які не мали права на прізвище батька і на спадок його майна(по закону).

Спадкове.

За заповітом і за законом. Духовний заповіт потрібно було кладати у здравому розумі і твердій пам*яті особами не молодше 21 року, що мають право за законом відчужувати своє майно.

Заповіт складався в письмовому вигляді.

За законом спадок переходив чоловікам у нисхідній лінії. Дочки при братах отримували 1\14 частину нерухомого майна і 1\8 рухомого майна.

При відсутності по нисхідній спадкоємців чоловічої статі до спадкування прилучалися жінки також по нисхідній лінії. Якщо не було нисхідних родичів, спадкове майно передавалося родичам по боковій лінії. При відсутності таких родичів спадкоємцями ставали батки. Подружжя отримувало 1\7 нерухомого майна і 1\4 рух майна.

Родове майно могло переходити тільки до законних спадкоємців або за заповітом, або за законом.

Кримінальне право

В основі розуміння кримінального злочину лежав формальний признак: не могло бути злочину поза законом і не могло бути покарання без закону.

Кримінальне законодавство

Уложення про покарання 1845 року і його наступні редакції.

Кримінальне уложення 1903 року.

Воєнно-кримінальний кодекс

Воєнно-морський статут.

Під злочином розуміли дію або бездіяльність, покарання за яке передбачено законом.

Російська юриспруденція запозичила у зх євр поняття складу злочину як сукупності необхідних елементів при доведенні обвинувачення. Виділялися 4 елементи складу злочину: суб*єкт, об*єкт, протизаконне діяння, належність вини.

Суб*єктом злочину могла бути особа з 7 років. Повна крим відповідальність наступала з 21 року. До цого віку кримінальна кара не застосовувалась до злочинця. Обов*язковим признаком стала винуватість суб*єкта і його психологічн відношення до злочину. Існували форми умислу: прямого і непрямого. Часто об*єкт злочину співпадав з предметом злочину.

Закріплювався принцип презумпції невинності, тобто слідчі органи самі повинні були довести провину особи, а не вона повинна була доводити свою невинність.під об*єктивною стороною розумілася кримінальна дія чи бездія.

Система злочинів.

Була досить складною

1. проти віри

2. державні, проти імператора

3. проти порядку управління

4. проти сусп благоустрою

5. проти життя і здоров*я особи

6. проти власності особи

іноді важко розрізнити крим злочин від адмін проступку, за які були різні види покарань.

Система покарань:

Існува 11 видів покарань, розділених на 35 ступенів.

Кримінальні:

1. позбавлення всіх станових прав та смертна кара

2. позбавлення усіх станових прав і силка на каторжні роботи без строку і на строк від 4 до 20 років.

3. позбавлення станових прав і висилка на поселення до сибіру

4. позбавлення станових прав і виселка на поселення в закавказзя.

Виправні покарання:

1. позбавлення всіх особливих прав і висилка до віддалених міст Сибіру з тимчасовим позбавленням волі або без неї.

2. висилка на проживання в іншій губернії крім сибірських з позбавленням всіх особливих прав, тимчасовим позбавленням волі або без нього.

3. позбавлення волі

А. В тюрмі для крим злочинців

Б. В монастирі для злочинців проти віри і церкви

В. У фортеці для політ злочинців

4. тимчасовий ареш доо 3 місяців

5. догани в присутності суддів.

6. найтяжче покарання – смертна кара за держ злочини

Судовий процес.

Теорія вільої оцінки доказів замінює формальну теорію доказів. Найбільш суттєві зміни відбулися в системі загальних судів. Цивільний процес починає носити позовних характер. зацікавлена сторона подавала позов, де вказувалося на неправомірні діївідповідача або на порушене право.

Хід цивільного процесу багато в чому залежав від активності сторін. Вони самі подавали різні докази, наполягали на допиті тих чи інших свідків.

Кримінальний процес. Тогочасна законність вимагала чіткого регламентування всіх процесуальних дій кримінального процесу. Велика увага приділялася стадіям процесу, що дозволяло конкретизувати.

1. попереднє слідство. Сюди входило дізнання. Воно починалося із заяви приватних або службових осіб. Або у випадках виявлення признаків злочину – прокуратурою і поліцією, продовжувала йому допомагати. Слідчий не міг самостійно припинити розслідування. Припиняв слідство сам суд. З політичних справ дізнання проводилось жандармськими органами.

2. судове слідство. Після передання суду справи судді в розпорядчому засіданні вирішували деякі питання, затрерджували склад суду. На цій стадії в процес вступав захисник. Судове слідство відбувалося в судовому засіданні. В присутності присяжних засідачів – присяжного довіреного, прокурора в більшості справ. Коронний суд – головуючий + 2 судді 12 засідателів. Оскарження і протести не подавалися. Апеляції не було. Виключення. Справу могли переглянути в наглядовому порядку, коли з*являлися виключні докази.

3. виокнання вироку. Вироки присяжних – остаточні і не оскаржуються. За виконанням вироків слідкували судови пристави. Тюремне утримання визначалося визначалося тюремним статутом 1876 року.

Судові справи могли розглядати крім окружних суддів і судові палати. Як правило за злочини проти держави і порядку управління. Замахи на чиновників, суддів, бунти. Ці справи розглядалися також із присяжними засідачами, але привільованими. Їх було 3. це голоа повітового або міського дворянства, міський голова, голова земських зборів. Рішення також не оскаржувались.

Під час революційних подій 1905-1907 років в травні 1906 року указом Міністра внутрішніх справ Сполипіним був підписаний указ про «Про воєнно-польові суди». В РІ вперше вводилася надзвичайна юстиція, а саме: за розпорядженням генерал-гбернаторів, або губернаторів в межах підзвітних їм тереторій оголошувався надзвичайний стан. Це було підставою для утворення воєнно-польових судів. Вони склад з 3-х офіцерів. Їх склад формувався начальниками гарнізонів, портів, командуючими військовими з*єднаннями і флотиліями. Виключно розгяали справи про злочини проти держави і порядку управління. Здебільшого про терористичні ати, селянські бунти, робітничі повстання. Склад суду не оголошувався. Судовий процес починався без попереднього слідства. Достатньо було заяви поліціїабо жандармерії. Адвокати в процес не допускалися. Судове слідство тривало добу. Як правило було формальне дослідження доказів. Головний доказ – визнання провини. Як правило виносилися смертні вироки. Оскарженню не підлягали. Але могло бути імператорське помилування протягом доби, бо вироки виконувалися через добу. Ці суди діяли 9 місяців. До смертної кари засуджено до 1500чол.

Під сач 1 Св війни також вводяться військово-польові суди указом імператора.

Джерела права законодавства та кодифікація в Україні при владі А-У монархії. 2 пол 18-поч 20 ст.

Третій етап систематизації

В 1790 році була створена нова кодифікаційна комісія, яку очолив відомий на той час правознавець, професор віденського університету Мартіні. Новий коекс був представлений 1796 році. В ньому мало що залишилося від попередніх кодексів. Проект був переданий до юридичних установ для доробки.

Правники вирішили провести експеримент. Особливим патентом цей проект кодексу 8 вересня 1797 року був введений в дію в Східній Галичині, тобто на зх У.

Джерелами цього кодексу були:

1. Дилекти \ панденти римського права, тобто кодифікація і роботи римських вчених. Цив право.

2. пруське земське уложеня , провінційне право деяких країн Австрійської монархії

доробка проекту проходила під керівництвом професора права Целлера. Він і був творецем нового цивільного уложення. В проекті було залишено багато від діючих правових звичаїв окремих земель АМ: Чехії, Угорщини, Галичини.

У вступі написав : закон базується на загальних і вічних принципах розуму і справедливості. Але зберігаються традиційні форми спілкування, яякі регулюють правовві види різних угод, договорів, спадкування, відшкодування збитків.

1 квітня 1811 року він був затверджений і введений вже в дію на всій території АМ з 1 січня 1812 року.

Його назва «Загальне цивільне уложення для спадкових земель АМ 1811 року».

Структура:

Вступ «Про цивільні права» 1-14 статті. І 3 книги, поділених на глави і 1502 статті.

Книга 1. про права особисті. Тут йшов перелік особистих відносин і шлюбне право, взаємини батьків і дітей, опіка і піклування.

Книга 2. 2 частини. 1 частина – про речові права, спадкування, сервітути, право власності тощо. Частина 2 – про особисті майнові права – зобов*язальне право, договори дарування, позики, купівлі-продажу, оренди, вперше передбачено шлюбні контракти глава 28, авантюрні договори 29 глава, право на відшкодування збитків.

Книга 3. про загальні постонови, що стосуються прав осіб і майнових прав – порядок забезпечення виконання прав і зобов*язань. Йшлося про забезпечення, зміну, припинення зобов*язань, строки позовної і набувної давності.

В Західній У діяло і після розпаду АМ під час існування ЗУ народної республіки і під час входження зх У земель до складу Польської держави 1920 року аж до проведення загальнопольської кодифікації 1933 року.

В сучасній А республіці це цивільне уложення є чинним до сьогоднішнього дня.

Найбільші зміни з 1904 року. Була створена кодифікаційна комісія, однак її робота просувалася повільно. Однак через першу світову проекти змін і оповнень не були затверджені.

У 1914-1916 роках доповнення і зміни стосувалися деякого розширення цивільних прав жінок та позашлюбних дітей і подальшого розвитку зобов*язального права.

Додаткове цивільне законодавство. Ще при проведенні кодифікації цив права 1763 року був затверджений перший Кодекс вексельного права А. 53 статті і охоплював ряд норм, що регулювали питання кредиту.

Чинність цього кодексу в 1775 році була поширена і на Галичину, де до того вексельні справи регулювалися звичаєвим правом. Після скасування в АМ кріпосного права в 1848 році відбулося пожвавлення як внутрішньої, так і зовнішньої торгівлі і виникла гостра потреба в розробці торгового кодексу, який був затверджений в 1862 році.

Кодифікація кримінального права в АМ.

В крим законодіавстві і крим судочинстві кодифікаціях освіченого абсолютизму приділялося пріоритетна увага. Крим кодекси були прийняті в багатьох німецьких державах. Насамперед Прусії, Баварії, Саксонії і в АМ. Робота над кодифікацією очалася в 1753 році. В 1768році був підготовлений проект кодексу «Крим уложення терезії» \ терезіана.

2 частини. 104 статті. Норми матеріального і проц крим права.

1 частина. Про крим судочинство. Норми проц права.

2 частина. Про злочини, що підлягають крим розгляду і про покарання за них.

Джерела.

1. Кароліна. 16 ст.

2. крим закони окремих земель АМ.

3. норми міського крим права.

Кодекс був діючим, а в галичині – лише в частині 2. протягом 1776-1786 років цей кодекс декілька раз доповнювався.

23 лютого 1786 року імператор Йосип 2 затвердив загальну судову інструкцію для судів усіх інстанцій, яка детально регулювала порядок розгляду судами крим справ.

В 1787 році був виданий новий крим кодекс про злочини та їх покарання.

Всі злочини були поділені на крим і політичні. Політичні – тобто менш серйозні правопорушення. Цей кодекс довго не затверджувався.

Третій кодекс підготовлений Зоненфельсом. Як і цивільний кодекс. Спочатку запроваджений в 1796 році в Галичині для експерименту.

В 1803 році він вступив в дію на всій території Австрії.

Складався з 2-х частин.

1 частина. Прості злочини

2 частина. Тяжкі поліцйські проступки.

Кожна із цих 2-х частин поділялася на 2 розділи. 1 розділ – матер крим права, 2 розділ – проц право.

Крим кодекс 1803 року на той час був одним із найдосконаліших в Європі. Хоча крим кожекс залишив смертну кару але лише за держ зраду, підробку грошей, підпали. Імператор в більшості випадків користувався правом помилування і замінював смертну кару на інші міри покарання. Із 1304 смертних вироків за 45 років до 1848 року було виконано лише 448.

Четвертий кодекс. Подальший розвиток капітал відносин привів до того, що в 1852 році крим кодекс був переглянутий і виданий в новій редакції і діяв у Галичині аж до введення там польського крим кодексу 1932 року. Замість поеперднього злочину на прості злочини і тяжкі поліц проступки крим кодекс запровадив поділ на злочини і проступки.

Складався з 2-х частин.

1-232 про злочини

233-532 – про проступки.

Згідно цього кодексу тілесні покарання були офіційно скасовані. Але фактично була смертна кара через повішення, грошові стягнення, арешт до 6 місяців, заборона проживання у вказаній місцевості.

В 1855 році крим кодекс 1852 року був доповнений військовим крим уложенням, який посилив відповідальність військовослужбовців з держ злочини.

Доповнення до крим кодексу 1852 року.

24 жовтня 1852 року – стаття про зброю

27 жовтня 1862 року – про охорону особистої свободи

17 грудня 1862 року – про друк

25 липня 1863 року – про відповідальність міністрів.

Про охорону листування

Про бродяг

Про строки торгівлі хлібом та інші.

В 1879 році був виданий свій крим кодекс в Галичині, подібний до загальноімперського.

Кодифікація цивільного процесу.

Підготовка до складання цив проц кодексу почалася з 1753 року. Кодекс отримав юр силу в 1781 році( в Галичині з 1 травня 1782 року). Через деякий час був перероблений і запроваджений в сх Галичині з 1807 року під назвою Галицького цивільного проц кодексу.

Структура: 43 розділи, 617 статей, які регулювали всі стадії цив процесу починаючи від позовної заяви і закінчуючи виконанням судового рішення. Процес характеризувався повільністю, тяганиною, дорожнечею суду і тому позовів було небагато.

Через те що правосуддя було повільним і непевним в 1825 році був вироблений новий проект цивільного кодексу для всіх австрійських країн.

Про адвокатську діяльність, судові безспірні справи.

Новий цив-проц кодекс був запроваджений в 1895 році. Введений в дію в 1898 році.

Структура:

6 частин, 602 статті.

Діяв на терит зх У до 1934 року

Кодифікація крим проц законодавства.

До 1852 року норм крим матер права і проц права об*єднувалися в одному кодексі. Перше окреме крим проц уложення вступило в дію з 1853 року. Але його основні принципи були антидемократичноми – закритий розгляд справ, допит свідків без присутності звинувачення тощо.

Тому в 1869 році він був доповнений законом про суди присяжних.

В 1873 році був затверджений новий крим проц кодекс.

В 1912 році був введений в дію військовий крим проц кодекс, а до цього крим злочини розглядалися на підставі застарілого терезіанського кодексу 1768 року.

ХАрактеристика цивільного права.

Правоздатність -