1. Звичаєве право. Вона було неоднорідним.

• гетьманщини

• Запорізької Січі

• Продовжувало існувати зп національних меншин, які проживали громадами – вірмени, євреї, греки, тощо.

Правові звичаї в перші роки цієї доби заповнили прогалини польсько-литовського законодавства, яке було ліквідоване. Особливо в державному праві. Сама козацька держава Гетьманщина є пам*яткою звичаєвого права тієї доби.

Найбільше змін зп стосувалося в земельних відносинах, кримінальне право, судовий процес.

3 форми сприйняття

1. незаперечення з бок влади.

2. фактичний розгляд справ на основі зп.

3. фіксування існуючих правових звичаїв в нових нормативно-правових актах.

2. Законодавчі акти автономноїх влади України.

Поділяють на 3 групи.

1. договірні статті гетьманської влади спочатку з королем польським,а потім з московським царем. Першим було Березневі статті 1654р. Останні Рішительні пункти 1728р. Всього їх було 10.

2. акти гетьманської влади. Універсали, ордери, листи, інструкції, декрети, грамоти.

3. акти військової Гнеральної канцелярії. Універсали, укази. Мали піднормативний характер по відношенню до гетьманських .вони роз*яснювали, уточнювали гетьманське законодавство.

3. Польсько-литовське законодавство попередньої доби.

Воно залишалося, якщо ці акти не протирічили гетьманській і царській політиці. Переважно стосувалися станового положення та провідних галузей права. Цивільного, кримінального, процесуального тощо.

1. сеймові постанови

2. конституції

3. князівські і королівські привілеї і грамоти

4. окремі збірники і статути.

Офіційно поновлюється дія Литовських статутів в 60-х роках в редакції 1588 року та його перекладу на польську мову 1614 року.

Крім того продовжували не тільки діяти, а постійно удосконалюватися і систематизуватися збірники магдебурзького права. Спекулум саксон від редакції Яскера 1535 року. Право цивільне хелменське Кушевича. Порядок прав цивільних магдебурзьких Гроїцького. Зерцало саксонів Щербича. Майже всі спори цивільні кримінальні справи розглядалися в містах на основі вищевказаних збірників.

4. Царське законодавство.

З моменту приєднання України 1654році до Московської држави і до кінця 18 століття вплив російського права на укр був незначним. Він стосувався лише державної галузі, включаючи адміністративні і військові правовідносини. Цивільне, кримінальне, сім-шлюб та інші галузі права в Україні були настільки розвинуті, що вони залишалися незмінними і російські законодавці самі залучали ЛС, збірники магд права, укр зп для удосконалення та систематизації свого вітчизняного законодавства.

Законодавчі акти царської влади можна поділити на такі види :

1. регламенти і статути

2. установи і положення

3. зводи і накази

4. інструкції і визначення

5. укази і маніфести

Всі вони здебільшого стосувалися державного права, визначали правове становище станів, наприклад Указ 1714 р про єдиноспадкування, Табель про ранги 1722р, Указ 1783р про остаточне закріпачення селянства в Україні, 1785р жалувана грамота губерніям та жалована грамота містам.

Нормативні акти церковного права.

Їх була велика кількість, важко піддаються систематизації, але всежтаки найдоцільніше їх поділяти на 2 групи

1. правові акти, норми яких регулювали загальне становище церкви в суспільстві і державі.

• духовний регламент

• монастирський регламент

• статут про чинонаступництво церковне

• укази імператорської влади стосовно церкви

• постанови урядового синоду

• постанови російського патріарха до 1721р.

• Постанови візантійсьих імператорів, записані в церковних книгах.

2. правові акти, норми яких закріплювали догми християнської православної церкви.

• номоканон

• правила, прийняті вселенськими соборами

• правила, прийняті соборами рос православної церкви

• правила святих апостолів

• нова заповідь Юстиніана

• книги Святого Письма.

Юрисдикція церковних судів періоду гетьманщини була значно обмежена. Більшість справ розглядали світські суди. Церковні ж суди крім зазначених джерел керувалися також ЛС, гетьманськими універсалами і царським законодавством.

ЦИВІЛЬНЕ право.

Поняття права власності та права володіння, зобов*язання, сервітутів залишаєтсья таким самим, як воно сформувалося в попередню добу. Див. Попередню лекцію.

Але були деякі зміни.

1. відбувається перерозподіл під час Н-В війни земельної власності. Маєтки, великі земельні утримання, які належали раніше магнатам і польській шляхі, частково переходять козацькій старшині та православни монастирям. Біля 15%. Частково закріплюється за містами, а найбільша частина переходить у власність селянству. Відбувається масове розкріпачення селян. По суті ця земля переходить до державного земельного фонду і ці землі називаються «вольні військові маєтності». Селяни мали повне право на їх володіння, розпорядження, виплачували податки і були зобов*язані тільки перед держ скарбницею. Відмінення кріпосного управління.

2. право зобов*язання. Основними правовими засобами забезпечення зобов*язань, які виникали з договорів були завдаток, застава і порука. Договір не повинен був суперечити чинним законам і правовим звичаям. Зміст договору поділявся на необхідні, звичайні і випадкові елементи. Необхідним була згода. Потрібно було дотримуватися відповідної форми договору. Письмова форма вимагалася при оформленні угод, вартістю 12 і більше карбованців. Договори з нерухомості подавалися на реєстрацію до урядових судових книг.

Договір купівлі-продажу. Головні елементи – товар і ціна. Для договору к-п нерухомості було встановлено письмову форму та запис до урядової книги. Із цього запису давали витяг, скріплений печаткою з підписом представників аміністрації. Важливе значення в Геттьмащині надавалося фактові передачі речей продавцем у володіння покупцю. Якщо покупець отримав річ і володіє нею 1 рік і 6 місяців, то договір вважається виконаним і не може бути анульованим.

Договір позики. Існували 2 форми цього договору. Усна - до 12 карб, письмова – більше ніж 12 крб. У Гетьманщині максимальний відсоток із позиченої суми становив 8%. Вищий відсоток називався «лихвою» і офіційно був заборонений. Неспроможних боржників називали банкрутами. Відпрацбвання банкрутом боргу не повинно було перевищувати 7 років.

Договір майнового найму. Було 3 умови, за яких наймодавець мав право розірвати цей договір.

• у випадку псування і спустошення найманого майна

• у випадку безчинного життя наймача, зокрема спілкування його із злодіями і злочинцями

• коли у власника найманого майна у самого виникала потреба поселитися у маєтку чи будинку, зданому в найм.

В Гетьманщині було розвинуте так зване чиншове право – це система правових норм, які регулювали тимчасове або безстрокове падкове землекористування селян і міщан. Це була форма «вічного найму» нерухомого майна.

РОДИННЕ право.

Регулювало:

1. відносини, що виникал з шлюбу та встановлювали порядок умови його укладання та розірвання.

2. встановлювало особисті та майнові відносини батьків і дітей.

3. порядок усиновлення

4. опіку і піклування.

Шлюб в Г. Мав 2 значення.

1. шлюб як визначений законом та заснований на добровільній згоді договір між чоловіком і жінкою про спільне життя аж до смерті з метою продовдення людського роду.

2. шлюб як особисто подружнє життя.

Шлюбний він для чоловіків 18, для жінок 13 років.

Заключення шлюбу мало декілька стадій.

1. весільні згоди. Заручини. Укладався батьками майбутнього подружжя. Ця угода могла укладатися і для неповнолітніх. Заручини укладалися для ведення спільної сімейної справи – бізнесу.

2. Сватання. Обов*язковазгода нареченої. Могло бути як із сторони чоловіка, так і дружини. В Г була лише 1 перешкода вільного вибору пари – заборона укладання шлюбу між близькими родичами. Порушення вело до визнання шлюбу недійсним. Близькість визначала церква.

3. зовнішня форма легалізації шлюбу. Вона мала 2 види. У вигляді весілля або шлюбної гостини, яка супроводжувалася старовинними обрядами. День весілля вважався днем укладення шлюбу і давав право на подружнє життя. Друга форма – вінчання в церкві. Подружнє життя при такому шлюбі починалося також після весілля. Цй строк між вінчанням і весіллям міг бути дуже довгим. Тому в 1744р рос імпеартриця Єлизавета указом для гетьманщини заборонила робити кількарічний проміжок між юридичним обрядом вінчання та фактичним початком шлюбу після обряду весілля.

4. Офіційне розірвання шлюбу належало до компетенції церковних судів, які вирішували справи законності шлюбів і розлучень. Однак питання про майнові спори розлучених вирішувалися світськими місцевими судовими установами.

Опіка встановлювалася над малолітніми обох статей, над душевнохворими, марнотратниками, деяким майном до певного часу.

Опіка могла встановлюватись за заповітом батька або за рішенням місцевої адміністрації. Опікунами могли бути

1. мати-вдова до наступного одруження

2. бабця сиріт

3. старший брат

4. дядьки та інші родичі з батьківського роду.

5. родичі чоловічої статі з роду матері

6. родичі жіночої статі за батьківською лінією

7. родичі жіночої статі за материнською лінією.

Усиновленням вважався правовий акт, за яким батьки брали чужих дітей за своїх і допускали їх до спадщини.

Спадкування відбувалося за законом і заповітом. Заповіт називався текстаментом і складався з власної волі тестора. До текстаменту могли записувати таких спадкоємців, як церква, монастирі, лікарні, навчальні заклади.

Спадкування за законом поділялося на 3 черги

1. природна (кровна). За народженням осіб від тих самих предків.

2. швагерська (свояцька) виникала як між чоловіком і кровними родичами його жінкими, так і між дружиною і кровними родичами її чоловіка.

3. духовна (кумівство). Виникала між хрещеним батьком, кумом, хрещеником та його батьками і кумами.

4. крім того изнавалося споріднення між усиновителем і усиновленим.

3 лінії спадкування.

1. низхідна. Діти-внуки-правнуки.

2. визхідна. Батько-мати-дід-баба-прадід

3. вічна. Брати-сестри-племінники.

КРИМІНАЛЬНЕ право.

В роки нар-виз війни розширюється поняття і види зловинів, змінюється система покарань та їх розміри, суровість.

Під злочином тогочасні судді розуміли протиправну дію, яка завдавала шкоду та збитки не тільки життю і здоров*ю, майну, але і честі особи, суспільству і державі.

Суб*єктами повної крим відповідальності вважалася особа з 18 років. Але деліктоздатність наступала з 16 років.

На сьогоднішній день важко визначити різницю між адміністратичними і кримінальними правопорушеннями.

Злочини поділялися на

• умисні

• необережні

• випадкові

Крим право цієї доби виявляло поглиблене поняття справедливості, кращу систематизацію і зручніше охоплення поодиноких злочинів.

Категорій було 2.

1. проти публічного добра

• проти магестату (гетьмана)

• проти держави. Видання держ таємниць, передача ворогам міста, фортеці, вивіз у ворожий край військово важливих продуктів і зброї.

• Проти суспільності. Проти релігії, моралі, родини.

2. проти приватного добра

• проти життя людини, її здоров*я, тіла, честі, свободи, майна.

Види покарань

1. смертна кара. Вважалася кваліфіковоною і простою. Найтяжчою смертною карою вважалася та, яка призначалася за розсудом самих суддів.

2. покарання на тілі.

3. позбавлення волі.

Додаткові покарання

1. вигнання з громади

2. церковне каяння тощо.

СУД та ПРОЦЕС.

Судова система Г У в своєму розвитку пройшла 2 етапи.

1. козацькі державні суди. 1648-1760р.

2. статутних судів. 1760-1786р.

Існували 2 форми процесу

1. змагальний

2. розшуковий

ширшою стала сфера застосування саме розшкового процесу. Йому підлягали всі справи з тяжких злочинів. Сторонами процесу були позивач і відповідач.

В судовому процесі з*являється нова особа – прокуратор – захисник, адвокат, представник сторони в процесі, повірений.

Судова справа розпочиналася з подання позову, а тяжкі кримінальні справи порушувалися самими судовими органами.

1 сем заняття

Кодифікація права в Україні 18-поч 19 ст.