28. Наведіть приклади активізації уваги на заняттях з дисципліни ппц (з власного досвіду).

Початком і необхідною умовою процесу засвоєння навчальної інформації є увага. Саме це психічне явище забезпечує вибір з навколишнього середовища особистісно значущих сигналів і відкидає зі сфери психічного аналізу все неактуальне в даний момент. Враховуючи те, що навчальна інформація, яка надається в навчальному процесі, як правило, складна і велика за обсягом, навіть лише саме усвідомлення її значущості і необхідності у майбутньому не може забезпечити тривалу константність її сприйняття і опрацювання психікою. Будь-які сильніші й актуальніші подразники відволікають увагу учня. В зв’язку з цим першим завданням будь-якого викладача є забезпечення уважності учня, що побудоване на усвідомленні особливостей цього психічного явища. Наприклад, використання таких прийомів привертання уваги:

• забезпечувати різноманітність, насиченість інформації, що надається (картинки, слайди, таблиці і схеми);

• постійно чергувати і дозувати інформацію, забезпечуючи її послідовне опрацювання учнями (поступове пояснення, з використанням різних видів інформації, та забезпечення поступового і послідовного розуміння викладеного матеріалу);

• запобігати монотонності, стандартності, стереотипності операцій, що виконуються (і рухових, і інтелектуальних).

• при одноманітній роботі — попереджати стомлення від моногонії (на короткий час переключати роботу аналізаторів (слухової інформації на зорову), змінювати темп роботи, використовувати гумор для зняття втоми);

• при усних повідомленнях забезпечувати інтенсивність сигналу:

• фактори «новизни», «неочікуваності» (ефектна розповідь, виклад якого-небудь парадоксального випадку або суперечливого твердження);

• інтонаційне виділення найсуттєвіших аспектів повідомлення (гучність, паузи, темп промови, повторення);

• гучні звуки (голосне звертання до аудиторії, стук ручкою по парті з наступним проханням уваги, плескіт у долоні, голосне зачинення двері та інше — чим більший гомін в аудиторії — тим голосніше повинен бути звук);

• пересування по аудиторії ( але не занадто динамічно і довго);

• актуалізуючі слова («Послухайте!», «Це цікаво!», «Запишіть, будь ласка!»).

23. Визначте спільне і відмінне між поняттями «мотив» і «стимул».

Потреби людини суб'єктивно переживаються нею як бажання, потяг або прагнення. Сигналізуючи про виникнення потреб та про їхнє задоволення, ці переживання регулюють д-сть людини, стимулюючи або послаблюючи її. Наявність потреби та її безпосереднього, чуттєвого виразу (бажання, потягу тощо) ще не є достатньою умовою для того, щоб д-сть щодо її задоволення могла здійснитися. Для нього необхідний об'єкт, який, відповідаючії пот­ребі за змістом, став би збудником дія-сті, надав би їй конкретної спрямованості. Людині притаманні вищі форми відображення дійсносі, а тому об'єкти, які збуджують д-сть, можуть поставати у формі ідеї чи морального ідеалу. Саме цей усвідомлюваний образ, який збуджує д-сть, орієнтує її на задоволення певної потреби, називають мотивом дія-сті, що реалізується. Мотиви дія-сті людини можуть поставати в її свідомості як конкретні чуттєві або розумові образи поряд з асоційованими з даними образами уявленнями (наприклад, для мандрівника образ вогнища асоціюється з теплом, світлом, відпочинком тощо). Мотив може збуджувати часткову, конкретну дію і прямо збігатися з ціллю даного діяння (або конкретної дії), з тим. що досягається в результаті виконання дії. В складніших випадках мотиви можуть не збігатися з ціллю окремої дії безпосередньо, а потребують багатьох дій, до­сягнення численних часткових цілей. Іноді д-сть, що відповідає такому мотиву. може відбуватися протягом значного періоду часу —місяці, роки. Проте мотиви і цілі дій людини не збігаються за своїм суттєвим значенням; так, залежно від життєвих обставин один і той самий мотив може реалізуватися в різних за своїми цілями діях. а зовні однакові дії можуть мати різні мотиви. Мотиви поділяються на: ведучі і другорядні, усвідомлюві і неусвідомлювані. Усвідомлювані мотиви, коли людина усвідомлює, що спонукає її до дії (інтереси, переконання, прагнення) дають можливість поставити перед собою мету.Неустановлювані мотиви—це установки і потяги до виконання певної дія-сті. Всі спонукання до дія-сті складають мотивацію поведінки особистості. Розуміння мотивів дія-сті та уявлення про механізми їхнього утворення мають дуже важливе значення і для особистості як суб'єкта дія-сті. і для наукового розуміння психологічного змісту даних процесів. Саме від мотиву залежить, що (в психологічному розумінні) являє собою та чи інша дія, який суб'єктивний сенс вона має для даної людини, як відтворює її внутрішній світ, «картину її «Я». Мотиви дія-сті людини відображають найхарактерніші для неї способи реагування на ті чи інші елементи довколишньої (зовнішньої) та прихованої (внутрішньої) сфери існування людини. Рівень усвідомлення мотивів власної дія-сті висвітлює притаманний людині спосіб реагування на окремі явища: спонтанні дії, скеровано організовані дії тощо. Змістовний «масштаб» мотивування людиною своїх дій характеризує як змістовий простір її реального та духовного існування, так і особистісну «зрілість» в оволодінні предметним світом та пласними переживаннями взаємодій із цим світом. Узагалі мотиваційна сфера особистості формується, розви­вається та реалізується відповідно до формування, розвитку та послідовного виявлення «Я» конкретної особистості.

Стимулювання навчання (від лат. збуджую) – спонукання учнів до активної навчальної дія-сті. В укр. Школі ґрунтується на виробленні правильних мотивів навчання. У дітей виховують усвідомл важливості й необхідності знань для життя в сучасному суспільстві. З цією метою при вивченні кожого навчального предмета розкривається історія науки і праці, виховується любов до праці. Ця робота ведеться відповідно ло вікових особливостей учнів, враховується, що на кожному новому ступені навчання зростає їхня свідомість і здатність до абстрактного мислення.

Мотив - це внутрішня спонукальна причина дій і вчинків людини, переживання чогось особисто значущого для індивіда шлях вибору варіанту досягнення мети. Інколи відбувається підміна понять “мотив” та “стимул”, що неприпусти. Мотив - це будь-яке психічне явище, то збуджує до дії, а стимул - явище, що діє на людину і викликає відповідну реакцію. Стимул може стати мотивом, але за умов, що його буде «перероблено» особистістю і відображено свідомістю. Через це один і той самий стимул у різних особистостей може викликати різні мотиви. Для того, щоб активізувати навчальну д-сть слід у формах організації спільноі дія-сті суб'ектів пізнання розгорнути в модельно­му вигляді зміст навчання, "зобразити" професійну д-сть в мак­симально можливій повноті і тим самим адекватно засвоїти, а точніше, присвоїти професійну д-сть. Знания при цьому засвоюються не заради самого засвоення або успішного складання екзаменів.