10. Розкрийте сутність планування як функції навчального менеджменту.

Взагалі планування є однією з основних функцій управління будь-якою (у тому числі й навчальною) діяльністю. З точки зору теорії менеджменту планування вирішує, якою має бути мета організації і що треба зробити, щоб досягти її, тобто охоплює поняття мети і програму дій для її досягнення.

У сучасних психологічних концепціях планування є однією зі складових діяльності. Б.Ф.Ломов вважає, що образ-ціль, який формується на початку діяльності, має зберігатися в пам’яті людини до її завершення, виступаючи в ролі провідного регулятора всієї системи дій. Але зв’язок між діями можливий лише в тому випадку, якщо людина має план діяльності, який організує її в часі та просторі. Цей план, подібно до мети, формується в свідомості людини ще до початку діяльності, тобто в процесі передбачення. Але на відміну від цілі, яка відображає майбутній продукт діяльнсоті, в плані відображають стратегію і тактику її реалізації на основі суб'єктивних та об'єктивних умов виконуваної діяльності.

Наприклад, щоб провести заняття, необхідно скласти його план, який має:

1) дата, номер, клас в якому проводиться заняття

2) тема, цілі та завдання заняття

3) структура заняття, розподіл часу

4) методи та прийоми роботи вчителя й учнів у кожній навч. ситуації

6) перелік навч. обладнання

7) плани розв'язування задач та вправ.

Отже, процес планування починається до початку діяльності (минулий час), реалізується в конкретних діях і заходах (сучасний момент), які спрямовані на досягнення майбутнього образу-цілі (майбутній час). Ось чому В.А.Козаков вважає, що з психологічної точки зору процес планування – це мисленнєва діяльність, яка інтегрує такі пізнавальні процеси, як пам’ять (образ минулого), сприймання (образ сучасного) та уявлення (образ майбутнього). Планування як психологічне явище – це документальне відображення образу майбутнього та шляхів його досягнення.

6. Складіть перелік професійно важливих якостей педагога як керівника.

Учені пропонують різноманітний набір особистісних якостей, важливих для професії педагога. Робляться спроби виділити найсуттєвіші з точки зору ефективності педагогічної діяльності. Правомірним, на нашу думку, є виділення домінантних, периферійних, негативних і професійно недопустимих якостей.

Домінантними вважають якості, відсутність кожної з яких унеможливлює ефективне здійснення педагогічної діяльності; периферійними - якості, які не здійснюють вирішального впливу на ефективність педагогічної праці, проте сприяють її успішності; негативними - якості, що призводять до зниження ефективності педагогічної діяльності, а професійно недопустимими - ті, що ведуть до професійної непридатності вчителя. Розглянемо склад цих груп особистісних якостей детальніше.

Домінантні якості:

1. Гуманність - любов до дітей, вміння поважати їхню людську гідність, потреба і здатність надавати кваліфіковану педагогічну допомогу в їхньому особистісному розвитку.

2. Громадянська відповідальність, соціальна активність

3. Справжня інтелігентність (від лат. inteligens - знаючий, розуміючий, розумний) - високий рівень розвитку інтелекту, освіченість у галузі предмета викладання, ерудиція, висока культура поведінки.

4. Правдивість, справедливість, порядність, чесність, гідність, працьовитість, самовідданість.

5. Інноваційний стиль науково-педагогічного мислення, готовність до створення нових цінностей і прийняття творчих рішень.

6. Любов до предмета, який викладається, потреба в знаннях, у систематичній самоосвіті.

7. Здатність до міжособового спілкування, ведення діалогу, переговорів; наявність педагогічного такту, що визначає стиль поведінки учителя, спричиняє упевненість учнів у доброзичливості вчителя, його чуйності, доброті, толерантності.

Периферійні якості:

1. Привітність.

2. Почуття гумору.

3. Артистизм.

4. Мудрість (наявність життєвого досвіду).

5. Зовнішня привабливість.

Сукупність якостей учителя створює його авторитет. Авторитет педагога, як і авторитет представника будь-якої іншої професії, здобувається наполегливою працею. Якщо в межах інших професій звично звучить вислів "визнаний у своїй галузі авторитет", то у педагога може бути лише авторитет особистості.

Негативні якості:

1. Байдужість до вихованців.

2. Упередженість - виділення із середовища учнів "любимчиків" і "осоружних", прилюдне вираження симпатій і антипатій стосовно вихованців.

3. Зарозумілість - педагогічно недоцільне підкреслення власної вищості над учнем.

4. Мстивість - властивість особистості, яка проявляється у намаганні зводити особисті рахунки з учнем.

5. Неврівноваженість - невміння контролювати свої тимчасові психічні стани, настрій.

6. Байдужість до предмета, який викладається.

7. Розсіяність - забутливість, незібраність.

Професійні протипоказання:

1. Наявність шкідливих звичок, соціально небезпечних для суспільства (алкоголізм, наркоманія тощо).

2. Моральна неохайність.

3. Рукоприкладство.

4. Грубість.

5. Некомпетентність у питаннях викладання і виховання.

6. Обмеженість світогляду.

7. Безпринципність.

8. Безвідповідальність.

Різноманітні поєднання важливих якостей визначають індивідуальний стиль діяльності вчителя. Залежно від рівня ефективності педагогічної праці виділяють такі типи комбінацій професійно значимих якостей його особистості:

Перший тип - "позитивний без негатива". Цей тип відповідає високому рівню роботи вчителя.

Другий тип - "позитивний з негативом". Позитивні якості переважають над негативними. Останні визнаються учнями і колегами як несуттєві. Продуктивність роботи вчителя виявляється достатньою.

Третій тип - "позитивний, що нейтралізується негативом". Учителі цього типу мають розвинуті педагогічні здібності і позитивні особистісні якості, що дозволяє їм у певні періоди працювати успішно. Проте спотворення мотивів професійної активності - спрямованість на себе, кар'єрний зріст - здебільшого призводять до низького кінцевого результату. Педагогічна діяльність учителя є малопродуктивною.

Знання професійно-значимих особистісних якостей сучасного педагога, їх ролі у професійній діяльності дозволить майбутньому вчителеві діагностувати себе на предмет визначення ступеня сформованості їх на тому чи іншому етапі професійного становлення, визначати шляхи та засоби подальшого розвитку позитивних якостей і викорінення негативних.