1.Мистецька освіта і методи викладання у стародавньому Єгипті

У цей період уперше створюються спеціальні художні школи, з ясною системою навчання, з чіткою методикою викладання малюнка. Ці школи вчили правилам і законам побудови зображення і вимагали від учнів неухильного їх дотримання. Правила зображення вимагали канонізованого трактування форм, особливо при зображенні людських фігур (людина, що стоїть, іде, сидить, нахиляється,і.т.д.), а також для зображення квітки лотоса, священних тварин і різних предметів. Ці канони, з одного боку, допомагали починаючому художникові швидко засвоювати процес побудови зображення предметів, а з іншого - не давали можливості художнику зобразити світ таким, яким він його бачив у дійсності, тобто жваво, безпосередньо, а вимагали лише певних правил. Навчання будувалося не на основі вивчення натури, а на заучуванні (зазубрюванні) вироблених школою канонів. Основна увага зверталася на зображення людини. Для цього була використана система пропорційного членування фігури на частини, яка дозволяла за частиною визначити ціле і по одній частини тіла визначити розмір іншої. Одиницею виміру служила довжина середнього пальця руки, витягнутої уздовж стегна. Проте точне дотримання пропорційних співвідношень частин тіла не враховувало характерних особливостей пропорцій підлітків та дитячих фігур. При зображеннях інших предметів пропорції взагалі не бралися до уваги.

У завдання художника Стародавнього Єгипту не входило реальне зображення життя. Художник поєднує в межах одного зображення різні точки зору на предмет: одні частини фігури зображаються в профіль (голова, ноги), інші - в фас (око, плечі). Особливості староєгипетської живопису були, по суті, розфарбуванням і протягом ряду століть зводилися до заповнення силуету одним кольором, без введення додаткових тонів і кольорових тіней. Усі малюнки єгипетських художників носять лінійний характер. Метод і система навчання у всіх художників-педагогів були єдиними, бо канони наказували найсуворіше дотримання всіх норм. Система виховання і навчання була гранично суворою і навіть жорстокою: за найменший відступ учня суворо карали, аж до побиття палицями. При навчанні малюнку зображення розпочиналося не з виявлення загальної форми, а з механічною підготовки пропорційних відліків, з розграфлена образотворчого поля клітинами, куди вже можна було механічно врісовать фігури людей. Провідною школою Стародавнього царства була Мемфіська придворна школа архітекторів і скульпторів. Підводячи підсумки, необхідно відзначити, що в Стародавньому Єгипті виникла й зміцнилася художня школа, де навчання проводилося вже не від випадку до випадку, а систематично.

2.Мистецька освіта і методи викладання в добу античності

Антична доба – період якісних змін в історії людства, період народження нових форм суспільного й культурного життя, що найперше виявились у створенні держав-полісів з розвиненою формою демократичних засад громадської спільноти, переході до приватної власності, зміні способу життя людини, її відносній мобільності. Ідеалом суспільства стає вільна і політично активна людина. Саме вона виступала об’єктом і змістом культури. “Людина – мірило всіх речей: існуючих, які існують, і неіснуючих, які не існують”, - навчав грецький софіст Протагор (близько 480 – 410 рр. до н.е.).

Методи викладання малювання У Стародавній Греції Знайомлячись з методами викладання мистецтва в Давньому Єгипті, греки підійшли по-новому до проблеми навчання і виховання. Вони закликали молодих художників уважно вивчати життя, знаходити в ній прекрасне і стверджували, що найпрекраснішим у житті є людина-жінка з гарними формами тіла, чоловік з розвиненими м'язами. Ставлячи на перше образотворчого мистецтва образ людини, грецькі художники спостерігали і вивчали людське тіло у всіх його деталях. Поліклет (скульптор, 432 рік до н.е. в Сикионе) встановив нові пропорційні членування людської фігури і вперше дозволив проблему «contraposto» - внутрішньої рухливості постаті, що стоїть, з упором на одну ногу. Зображення людини стало реальним і вийшло з скутості і скам'янілості, в якій знаходилося тисячоліття. Полигнот - (Афіни) закликав учнів прагнути до реальності зображення, передавати в малюнку природу так, як бачить її художник в житті. Володіє лише засобами лінійного малюнка. До IV століття до н.е. в Греції існувало кілька прославлених шкіл малюнка: сикионской, Ефеський і фиванская. Фіванська школа (засновник Арістід, або Нікомах) - велике значення надавалося «світлотіньовим ефектів, передачі життєвих відчуттів і ілюзії». Ефеський школа (Ефранор з Корінфа, за іншими джерелами Зевксис) - грунтувалася на «чуттєвому сприйнятті природи і на зовнішню красу». Ця школа прагнула до ілюзії, але була небезукорізненна в малюнку. Сикионской школа (Евпомп) - базувалася на наукових даних природознавства і строго дотримувалася законів природи, вона прагнула наблизити учня до природи, навчити його шанувати закономірності будови природи, виховувала в учня любов до вивчення красот природи. Вона справила великий вплив на методику викладання малювання і на подальший розвиток образотворчого мистецтва. Из этой школы вышли такие прославленные художники, как Памфил, Мелантий, Павзий и великий Апеллес. З цієї школи вийшли такі прославлені художники, як Памфіл, Мелантій, Павзій і великий Апеллес.