- •1.Мистецька освіта і методи викладання у стародавньому Єгипті
- •2.Мистецька освіта і методи викладання в добу античності
- •3.Мистецька освіта і методи викладання в добу Середньовіччя
- •4.Мистецтка освіта і методи викладання в добу Відродження
- •5.Академічна система освіти XVII ст.
- •6.Зародження дизайнерської освіти в Європі. Перші школи дизайну.
- •8.Зміст освіти з предметів художньоестетичного циклу в загальноосвітній школі
- •9.Функцї вчителя предметв художньо- естетичного циклу в загальноосвітній школі
- •10.Врахування вікових особливостей дітей у навчальнл-виховному процесі художньоестетичного циклу
- •11.Складові навчально- виховного процесу (Ом, дпм, Дизайн)
- •12.Методи навчання у процесі викладання предметів художнього циклу
- •13.Огляд сучасних проблем з образотворчого мистецтва
- •14.Планування навчальної роботи
- •15.Підготовка вчителя до уроку. План-конспект уроку .
- •16.Типологія і структура уроків художньо-естетичного циклу
- •17.Вимоги до сучасного уроку художньестетичного циклу
- •18.Форми і методи позакласної виховної роботи з учнями
- •19.Реалізація дидактичних методів викладання предметів художньо-естетичного циклу
- •20.Принципи і методи викладання мистецьких дисциплін за Неменським
- •21.Реалізація принципу виховую чого навчання у процесі викладання предметів художньо-естетичного циклу
- •22.Реалізація принципу науковості на уроках у процесі викладання художньо-естетичного циклу
- •23.Реалізація принципу систематичності і послідовності на уроках у процесі викладання художньо-естетичного циклу
- •24.Реалізація принципу наочності на уроках у процесі викладання художньо-естетичного циклу
- •25.Міжпредметні зв’язки на уроках художньо-естетичного циклу
- •26.Методика організації занять малювання з натури
- •28.Методика організації уроків сприймання мистецтва
- •29.Методика організації занять з декоративно-прикладного мистецтва
- •30.Дизайн в системі викладання образотворчого мистецтва
- •31.Професійна орієнтація учнів на заняттях ом і дпм
- •32.Принципи, функції і методи контромю за навчальною діяльністю в процесі викладання предметів художньо –естетичного циклу
- •33.Форми і види контролю в процесі викладання предметів художньо –естетичного циклу
- •34.Концепція єдиної системи естетичного виховання
- •35.Інноваційні художньо-педагогічні технології в процесі викладання предметів художньо-естетичного циклу
- •36.Сугестивні технології в процесі викладання предметів художньо-естетичного циклу
- •37.Інтегративні технології в процесі викладання предметів художнього циклу
- •38.Проблемно-еврестичні технології в процесі викладання предметів художнього циклу
- •39.Інтерактивні технології в процесі викладання предметів художнього циклу
- •40.Ігрові технології в процесі викладання предметів художнього циклу
40.Ігрові технології в процесі викладання предметів художнього циклу
Мистецтво і гра... Що в них є спільного? Адже не випадково акторське або музичне виконавство називають грою. Проблемою спорідненості, зближення мистецтва і гри філософи почали цікавитися ще з кінця ХУІІІ ст., з часів Ф. Шіллера («Листи про естетичне виховання»). Німецький поет і драматург розумів гру як дійство, в якому людина вільно розкриває свої сутнісні сили, утверджуючись як творець вищої реальності — естетичної. Головна теза його теорії естетичного виховання така: шлях до свободи пролягає тільки через красу, а суть останньої — в грі.
Гра — це не імітація життя, а саме життя. Це насамперед творча дія, яка розгортається немовби не в реальному просторі, а у світі символічних значень, живої фантазії. Природа гри синкретична і міфологічна, що відповідає характеру мислення дитини, яка сприймає світ цілісно, не розділяючи реальне і «придумане» непробивними мурами. Ігри виробляють в учнів «рефлекс свободи», адже рішення приймається самостійно, шляхом природного пізнання — інтуїтивного відкриття. На заняттях імітаційно-ігрового типу діти вчаться через стосунки, контакти, тому в них формуються почуття співпричетності й співпереживання. Так гра стає справжньою школою соціального досвіду, соціалізації.
Нідерландський філософ і культуролог XX ст. Й. Хейзінга, автор оригінальної концепції «Людини граючої» («Homo ludens» ), обґрунтував особливе значення гри в розвитку культури людства. Він уважав, що розгадка феномену гри у вічному прагненні людини особистісно самоствердитися за рахунок пошуку нових світів. «Ігрова концепція» людини видатного філософа поширена в педагогічних інноваціях СІЛА, Японії, країн Європи.
Творча активність школярів на уроці не виникає сама по собі, її треба стимулювати, створити відповідну атмосферу. Найефективніший прийом щодо цього – застосування гри, ігрових ситуацій, завдяки яким значно зростає інтерес дітей до навчання.Хороша гра потребує нескладного ігрового обладнання, яке діти можуть робити самі під керівництвом вчителя або батьків, можуть знайти у себе вдома і принести на урок. Таке обладнання виконується з паперу, картону, фанери.
Одна з головних задач дидактичних ігор – естетичне виховання. Досягається воно шляхом розвитку у дітей спостережливості, художнього бачення краси форми і кольору. Дидактична гра чи вправа триває 3-5 хвилин. Пояснення змісту повинно бути коротким, зрозумілим і емоційним. Всі дидактичні ігри повинні бути узгодженні із змістом наступної образотворчої діяльності.
В удосконаленні техніки малювання, засвоєнні деяких прийомів композиції допомагає, зокрема, гра у «фотографування». На екскурсіях у природу, прогулянках дітям пропонується «видошукач»- картонна планка розміром 15* 10 сантиметрів з віконечком близько 10* 7 сантиметрів. Учитель загадує кожному «сфотографувати» те, що найбільше сподобалось, а після уроку образотворчого мистецтва, під час наступної прогулянки учні колективно вгадують, який предмет чи куточок природи зображено на тому чи іншому малюнку. Одночасно відбувається аналіз робіт.
З великим задоволенням учні виконують на уроках образотворчого мистецтва ролі героїв казок. Такий ігровий прийом робить урок нестандартним, живим, і діти легко засвоюють правила образотворчої грамоти.
На уроках тематичного малювання важливе використання таких ігрових моментів, як виконання відеорепортажів з коментарями, віршами, розповідями, інтерв’ю на вулицях.
Ігри та вправи можуть бути іще однією формою перевірки і закріплення знань з образотворчого мистецтва. У процесі гри діти навчаються правильно сприймати форму предмета, його барву, величину, пропорції, положення у просторі відносно інших предметів.
Художньо – дидактичні ігри і вправи можуть передавати новому навчальному матеріалу, спонукуючи учнів оволодіти ними, закріплювати пройдене, служити повторенням.
Дидактичне завдання кожної гри або вправи визначається змістом програмового матеріалу і виховними цілями. Учитель заздалегідь визначає місце і роль гри у навчальному процесі, її зв'язок з іншими методами роботи, продумує можливі варіанти ускладнення (або полегшення), її органічний зв'язок з іншими частинами уроку. При цьому слід неодмінно виділяти ті знання, вміння і вчинки, які необхідно сформувати в учневі.
Пояснення змісту гри має бути емоційним, стислим, логічним і зрозумілим. Можливий пробний хід, у процесі якого учитель ознайомлює з правилами гри. Щоб переконатися в тому, що учні зрозуміли ігрову дію і завдання гри чи вправи, можна припуститися умисної помилки і активізувати мисленнєву діяльність учнів. Тривалість однієї художньо – дидактичної гри або ігрової вправи – від трьох до п’яти хвилин.
Розробляючи художньо – дидактичні ігри, ми враховували чотири види діяльності учнів на уроці: малювання з натури, тематичне, декоративне малювання, бесіди про образотворче мистецтво.
Художньо – дидактичні ігри можна поділити на кілька видів: ігри – подорожні або екскурсії, ігри – змагання або естафети, ігри – загадки, ігри – лото, композиційні ігри.
Ігри – естафети є своєрідними фізкультурними паузами, оскільки в момент ігрової дії діти активно рухаються. Під час гри царює дух змагальності.