37.Інтегративні технології в процесі викладання предметів художнього циклу

Інтегративні методи.

Інтегрування в сучасній освіті трактується не лише як дієвий засіб структурування змісту і систематизації навчального матеріалу в ор­ганічних зв'язках, а і як інноваційна педагогічна технологія. Техно­логічні аспекти інтеграції, тобто його організаційно-процесуальне забезпечення, залежить від типу та ступеня інтеграції елементів зміс­ту. Додавання одного, двох чи більше структурних елементів, їх різ­номанітні поєднання, групування неминуче приводять до переструктурування традиційного змісту та технологій викладання окремих дисциплін і утворення нового цілого. Дидактична інтеграція здатна не просто змінювати якісні параметри змісту як цілого, а й стимулю­вати появу нового знання, яке не завжди забезпечується відокрем­леним засвоєнням цих елементів (відбувається своєрідний перехід кількості в якість). Тому на відміну від монопредметного викладання мистецтва інтегровані курси в галузі мистецтва, окрім застосування елементарних міжпредметних зв'язків, мають ще й додаткові резер­ви для нарощування мистецьких знань та уявлень учнів, зростання їх художньої складності, духовно-світоглядної та емоційно-естетич­ної наповненості. Це відбувається завдяки інтегративним техноло­гіям — кількісному збільшенню та якісному збагаченню порівнянь, аналогій, стимулюванню міжсенсорних асоціацій, розширенню діапа­зону художньо-естетичних узагальнень тощо. Таким чином, змістова інтеграція стимулює процесуальну інтеграцію.

Диференціація в мистецькій освіті спрямована та те, щоб бачити різне: музика — часове мистецтво, а живопис — просторове; хореогра­фія — процесуально-динамічне мистецтво, а скульптура — статичне; театр — конкретно-образне мистецтво, архітектура — абстрактне. Ін­теграція — навпаки, прагне до спільних ознак між різними видами мистецтв, наприклад образність та емоційність змісту, гармонійність, пропорційність форм, ритмічна організація, здатність відбивати світ (його властивості, явища, функції) через родові узагальнення, що ви­ражається в понятті «жанр».

Під час опанування дидактичного матеріалу за інтегративною технологією учень сприймає не один, а кілька потоків інформації, основою сприйняття є асоціативне запам'ятовування навчальної ін­формації. Кожний із цих потоків є базою для створення певних асо­ціацій. Семіотична неоднорідність художньої інформацією. Лотман) стимулює інтегративні механізми для умовно-адекватних перекладів з мови одного мистецтва на мову іншого. Відбувається, за словами Я. Данилюка, «креолізація мов».

Дидактичний інструментарій здійснення інтегративних художньо-педагогічних технологій ґрунтується на методах і прийо­мах порівняння — встановлювання спільних і відмінних рис між різними художніми явищами, та аналогії — пошуку часткової схо­жості між ними за допомогою виявлення і стимулювання образних асоціацій. В основі технології лежить так званий компаративний аналіз (від латин comparativus — порівняльний) — порівняль­ний метод, який набув найбільшого поширення в лінгвістиці. Він застосовується при вивченні споріднених мовних елементів і пе­редбачає виявлення системних і функціональних кореляцій мов­леннєвих одиниць. «Компаративна лінгвістика» в широкому ас­пекті (за В. Нерознаком та В. Барнетом) — це назва дисципліни, що об'єднує всі розділи мовознавства, де основним інструментом дослідження виступає метод порівняння. Розрізняють внутрішньо-мовний (одномовний) та міжмовний (полімовний, переважно дво­мовний) компаративний аналіз, а також комплексний (синхроніч­ний) порівняльний Опис у контрастно-зіставних дослідженнях. Будь-які види порівняння дають змогу глибше розкрити ті чи інші ознаки, які лишаються прихованими при їх вивченні в межах од­нієї мікросистеми.

До них належать методи педагогічного експерименту, вивчення передового педагогічного досвіду. Педагогічний експеримент являє собою організовану роботу з виявлення та розвитку певних якостей, явищ, процесів. Експеримент проводиться в спеціальних умовах і не має права бути руйнівним. Експеримент, який спрямований на виявлення певних якостей називається КОНСТАТУЮЧИМ. Він переслідує заздалегідь визначену мету і виконується відповідно складеної програми. Результати: мають наукову цінність лише у випадку їх повторюваності. Для проведення беруться 2 групи:- експериментальна (нова методика)- контрольна (традиційна).За масштабами:- глобальні (велика кількість випробуваних).- локальні (обмежений контингент учнів),- мікроексперименти (мінімальна кількість учнів).За характером:- уявні (відтворення експериментних дій і операцій подумки).- стендові (проводиться в штучно створених умовах).

За місцем проведення:- природний (являє собою науково-організований досвід перевірки висунутої гіпотези).- лабораторний (для отримання потрібних даних потрібно забезпечити ретельне спостереження).

Структура і методика інтерактивних занять складається з таких елементів: мотивація, оголошення теми та очікуваних результатів, надання необхідної інформації, інтерактивна вправа – як центральна частина заняття, підбиття підсумку уроку(рефлексія) (3;7).Інтерактивні технології ми використовуємо як на заняттях, які проходять за денною формою навчання, так на семінарах у міжкурсовий період. Так, на семінарі, що проходив для вчителів базових загальноосвітніх навчальних закладів, які приймають участь у всеукраїнській експериментальній та регіональній апробації інтегрованих курсів «Мистецтво» (1-4;5-8кл) та «Художня культура» (9-11кл.), розкриваючи тему «Методичні засади викладання інтегрованого курсу «Мистецтво» (1-4; 5-8 кл.) була застосована інтерактивна технологія кооперативного навчання – робота в малих групах.