Обласний комунальний вищій навчальний заклад
«інститут підприємництва «Стратегія»
Кафедра КІТ
Навчально-методичний посібник
Основи макромови. (Visual Basic for Application)
Розробник: Ст.викладач Гапонова Л.О.
г. Жовті Води
2012 р.
Зміст
Алгоритми. Алгоритмічна мова 5
1. Алгоритм і його властивості 5
2. Поняття алгоритму 5
3. Схеми алгоритмів 8
4. Графічне зображення різних видів обчислювальних процесів 11
4.1. Графічне зображення лінійних обчислювальних процесів 11
4.2. Графічне зображення розгалужених обчислювальних процесів 12
4.3. Графічне зображення циклічних обчислювальних процесів 12
Контрольні завдання по темі 15
1. Теоретичні питання 15
2. Тести 15
3. Практичні завдання 15
Створення макросів для автоматизації дій, які найбільш часто використовуються (практичного заняття) 16
1. Створення і управління макросами 16
2. Способи виконання макросу 19
Основні елементи мови Visual Basic 21
1. Організація програми на мові VB для Excel 21
2. Створення і вживання процедур 22
3. Змінні 24
4. Типи даних 25
5. Зона дії змінних і процедур 27
6. Масиви 30
7. Константи 33
8. Перетворення типів 34
Контрольні завдання по темі 35
1. Теоретичні питання 35
2. Тести 35
3. Практичні завдання 35
Оператори привласнення і вбудовані функції 36
9. Оператори привласнення 36
10. Оператори коментарів 36
11. Оголошення і привласнення об'єктних змінних 36
12. Операції VB 36
13. Використання функцій VB 37
14. Строкові функції 37
15. Функції дати і часу 38
Контрольні завдання по темі 40
1. Теоретичні питання 40
2. Тести 40
3. Практичні завдання 40
Доступ до об'єктів Excel з VBА 41
16. Об'єкти в мові VBА 41
16.1. Методи об'єктів 41
16.2. Контейнери і набори об'єктів 41
16.3. Об'єкт Range 42
17. Використання властивостей, що характеризують активність 44
18. Використання властивостей, що характеризують вміст 45
19. Властивості форматування 45
20. Методи роботи з таблицями 45
Контрольні завдання по темі 46
1. Теоретичні питання 46
2. Тести 46
3. Практичні завдання 46
Вживання процедур і функцій 47
21. Передача величин процедурі 47
22. Створення і вживання функцій 50
Контрольні завдання по темі 52
1. Теоретичні питання 52
2. Тести 52
3. Практичні завдання 52
Оператори ухвалення рішень 53
23. Оператор IF 53
23.1. Логічні вирази 53
23.2. Структура оператора IF - THEN 55
24. Структура оператора Select Case 55
25. Неструктурований перехід 56
Контрольні завдання по темі 58
1. Теоретичні питання 58
2. Тести 58
3. Практичні завдання 58
Цикли і повторювані структури 59
26. Вживання обчислюваних циклів 59
26.1. Циклічна структура FOR – NEXT 59
26.2. Оператор FOR EACH - NEXT (для кожного - наступного) 61
27. Логічні цикли 63
27.1. Вживання циклу DO-LOOP 63
27.2. Вживання циклів WHILE-WEND 64
Контрольні завдання по темі 65
1. Теоретичні питання 65
2. Тести 65
3. Практичні завдання 65
Вбудовані діалогові вікна 66
1. Вживання функції MsgBox() 66
1.1. Створення простого вікна повідомлення 66
1.2. Додавання командних кнопок у вікно повідомлення для створення діалогового вікна 67
1.3. Набуття значень від функції MsgBox() 69
2. Вживання функції InputBox() 71
3. Вживання діалогових вікон інших типів 71
4. Виклик діалогових вікон додатка 72
Контрольні завдання по темі 76
1. Теоретичні питання 76
2. Тести 76
3. Практичні завдання 76
Створення діалогових вікон користувача 77
28. Відкриття нової сторінки діалогу 77
29. Розташування об'єктів форми в бланк (вікно діалогу) 79
29.1. Об'єкт "Командна кнопка" 79
29.2. Об'єкт "Мітка" 80
29.3. Об'єкт "Вікно редагування' 81
29.4. Об'єкт "Групове вікно" 81
29.5. Об'єкт "Контрольний індикатор" 81
29.6. Об'єкт "Кнопка вибору" 82
29.7. Об'єкт "Вікно списку" 82
29.8. Об'єкт "Випадаюче вікно" 84
29.9. Комбінований об'єкт "Вікно список-редагування" 85
29.10. Комбінований об'єкт "Вікно випадаючий список-редагування" 86
29.11. Об'єкт "Лінійка прокрутки" 87
29.12. Об'єкт "Спіннер" 88
30. Підключення процедур до об'єктів діалогового вікна користувача 88
31. Відображення діалогового вікна користувача 88
Контрольні завдання по темі 90
1. Теоретичні питання 90
2. Тести 90
3. Практичні завдання 90
Запис даних у файл 91
32. Файли послідовного доступу 91
32.1. Читання і запис послідовних файлів 91
32.2. Відкриття файлу 92
32.3. Закриття файлу 93
32.4. Запис у файл за допомогою оператора Print 93
32.5. Запис у файл оператором Write 94
32.6. Читання з файлу 95
33. Запис даних у файл довільного доступу 97
33.1. Читання і запис файлів довільного доступу 97
33.2. Відкриття файлу 98
33.3. Закриття файлу довільного доступу 98
33.4. Визначення структури та довжини запису 98
33.5. Запис даних у файл 100
33.6. З читування даних з файлу 101
Контрольні завдання по темі 103
1. Теоретичні питання 103
2. Тести 103
3. Практичні завдання 103
Література 104
Алгоритми. Алгоритмічна мова
1. Алгоритм і його властивості
Будь-яка людина щодня зустрічається з|із| множиною|безліччю| завдань|задач| від найпростіших і добре відомих до дуже складних. Для багатьох завдань|задач| існують певні правила (інструкції|приписи|), що пояснюють|тлумачать| виконавцеві|виконувачеві|, як вирішувати дану задачу. Ці правила людина може вивчити заздалегідь|наперед| або сформулювати сама в процесі рішення задачі. Чим точніше і зрозуміліше будуть описані правила вирішення задач|задач|, тим швидше людина оволодіє ними і буде ефективніше їх застосовувати.
Вирішення багатьох задач людина може передавати технічним пристроям,|устроям| автоматам, електронним обчислювальним машинам. Застосування|вживання| таких технічних пристроїв|устроїв| пред'являє дуже високі вимоги до точності опису правил і послідовності виконання дій. Тому розробляються спеціальні мови|язики| для чіткого опису різних правил. Це одне із завдань|задач| інформатики.
2. Поняття алгоритму
Під алгоритмом розуміють зрозуміле і точне розпорядження|припис| (вказівку) виконавцеві|виконувачеві| зробити|вчинити| послідовність дій, направлених|спрямованих| на досягнення вказаної мети або на рішення поставленої задачі.
Слово алгоритм походить від algorithmi - латинської форми написання імені великого математика IХ ст. аль-Хорезми, який сформулював правила виконання арифметичних дій. Спочатку під алгоритмами розуміли тільки правила виконання чотирьох арифметичних дій над багатозначними числами. Надалі це поняття почали використовувати взагалі для позначення послідовності дій, що призводять до рішення поставленої задачі.
Приклад 1. Обчислити значення по формулі Y = (Ах + В)(Сх - Р), для будь-якого значення х.
Щоб|аби| вирішити цю задачу, досить виконати послідовність наступних|слідуючих| дій:
1) помножити А на х, результат позначити R1;
2) R1 скласти з В, результат позначити R2;
3) помножити С|із| на х, результат позначити Rз|;
4) від R3 відняти Р, результат позначити R4;
5) помножити R2 на R4, вважати результат за значення Y.
Ця послідовність є|з'являється| алгоритмом рішення поставленої задачі. Для людини, що виконує дії, вже необов'язково знати початкову|вихідну| формулу для обчислення|підрахунку| значення Y|біля|. Йому потрібно всього лише чітко слідувати|прямувати| вказаній послідовності|припису|, виконуючи її пункт за пунктом.
У приведеному прикладі|зразку| процес рішення задачі розбивається на елементарні операції, арифметичні дії, але|та| це розбиття може бути продовжене і далі (розписавши як виконувати множення та додавання багато розрядних чисел).
Принцип розчленовування складного процесу рішення задачі на елементарні дії має важливе|поважне| значення для побудови|шикування| алгоритмів.
Приклад 2. Знайти найбільшого загального дільника двох натуральних чисел m і n.
Складемо алгоритм рішення цієї задачі, заснований на властивості, якщо m>n, то найбільший загальний дільник чисел m, n такий же, як і чисел m-n.
Алгоритм буде таким:
1) якщо числа рівні, то взяти будь-яке з них за відповідь, інакше продовжити виконання алгоритму;
2) визначити більше з|із| чисел;
3) замінити більше число різницею більшого і меншого чисел;
4) почати|розпочинати| алгоритм спочатку.
Як видно|показний|, цей алгоритм, відомий під назвою алгоритму Евкліда, також складається з окремих пунктів, приписуючи виконавцеві|виконувачеві| виконати деяку просту дію. Його особливістю є|з'являється| те, що всі дії, вказані в алгоритмі, можуть повторюватися багато разів.
В принципі, необхідність повернення до початку алгоритму може привести до нескінченного|безконечного| повторення пунктів алгоритму. В даному випадку цього не відбудеться, тому що|бо| величина різниці більшого і меншого чисел з|із| кожним новим відніманням зменшується, і тому після|потім| деякого числа повторень порівнювані числа обов'язково стануть рівними. Алгоритм застосовний до будь-яких натуральних чисел завжди приводить|призводить| до рішення задачі.
За допомогою алгоритмів можна вирішувати|рішати| не тільки|не лише| обчислювальні, але і багато інших завдань|задач|. Приведемо приклад|зразок| алгоритму рішення графічної задачі.
рис. 1. Алгоритм побудови функції у = а|х|
Приклад 3. Побудувати графік функції у = а|х| при а>0.
Алгоритм побудови|шикування| має наступний|слідуючий| вигляд|вид| (мал. 1):
1) накреслити графік функції у= а х - пряму;
2) стерти частину|частку| графіка лівіше за вісь ординат;
3) симетрично відобразити|відбивати| частину|частку| графіка, що залишилася, щодо|відносно| осі ординат.
Приклади|зразки| алгоритмів показують, що запис алгоритму поділяється на окремі вказівки виконати деяку закінчену дію. Кожна така вказівка називається командою. Команди алгоритму виконуються одна за одною. На кожному кроці виконання алгоритму виконавцеві|виконувачеві| точно відомо, яка команда повинна виконуватися наступною|слідуючою|.
Почергове виконання команд алгоритму за кінцеве|скінченне| число кроків приводить|призводить| до рішення задачі (досягнення мети).
Кожен алгоритм будується з розрахунку на|розраховуючи на| деякого виконавця|виконувача|. Для того, щоб виконавець|виконувач| міг розв’язати задачу по заданому алгоритму, необхідно, щоб|аби| він був в змозі|спроможний| виконати кожну дію команд алгоритму.
Сукупність команд, які можуть бути виконані виконавцем|виконувачем|, називається системою команд виконавця|виконувача|.
Приклад 4. Розглянемо поняття алгоритму:
обчислення
суми елементів вектора а = (a1,a2..., аn),
тобто
Для визначення суми застосуємо алгоритм її накопичення, використовуючи рекурентне співвідношення
Si : = Si-1 + ai; S0 = 0; i: = 1, 2.....n.
де Si| - поточне значення суми;
Si-1 - попереднє її значення;
S0 - початкове значення суми;
ai - значення поточного елементу вектора.
На перших порах значення суми дорівнює нулю, потім послідовно до неї додаються значення першого, другого і решти елементів вектора.
Алгоритм обчислення|підрахунку| суми запишемо у вигляді такої послідовності вказівок:
1. Привласнити S значення 0 і перейти до п. 2.
2. Привласнити i значення 1 та перейти до п. 3.
3. Обчислити|обчисляти| нове значення суми, додавши|добавляти| а, до її попереднього значення, тобто|цебто|, S: = S + ai| і перейти до п. 4.
4. Збільшити значення i на 1, тобто|цебто| i = i + l|, та перейти до п. 5.
5. Порівняти значення i та n: якщо i n, то перейти до п. 3, інакше - до п. 6.
6.Вивести результат S, тобто|цебто| суму елементів вектора а.
Алгоритм має такі основні властивості:
детермінованість (визначеність) - однозначність результату обчислювального процесу при заданих початкових даних;
дискретність - розбиття обчислювального процесу на окремі елементарні кроки, можливість виконання яких не викликає сумніву;
масовість - забезпечення рішення будь-якої задачі з класу однотипних;
результативність - забезпечення отримання результату через кінцеве число кроків.