3.4.2. Характеристика типів організації виробництва

Тип виробництва - сукупність організаційно-технічних і економічних характеристик і особливостей поєднання факторів і елементів організації виробництва, обумовлених номенклатурою, масштабом і регулярністю випуску продукції. У свою чергу, номенклатура й масштаб (програма) продукції, що випускається, рівні концентрації, спеціалізації, кооперу­вання й комбінування виробництва.

Залежно від поєднання перерахованих форм організації виробництва і його елементів бувають такі типи виробництва: одиничне, серійне (дрібносерійне, середньосерійне, крупносерійне) і масове виробництво. Кожний тип виробництва характеризується певним завантаженням робочих місць, кваліфікацією робітників, оснащеністю технології й т.ін. В умовах одиничного (індивідуального) виробництва робочі місця не мають закріплених за ними операцій і завантажуються різними операціями через невизначені проміжки часу без будь-якого певного чергування. У серійних процесах робочі місця завантажуються декількома закріпленими за ними операціями, які виконуються в певній послідовності. У масовому виробництві робочі місця завантажені виконанням однієї й тієї ж операції над тими ж деталями.

Тип виробництва визначає метод його організації. Розрізняють потоковий, партійний і одиничний методи організації виробництва. Потоковий метод організації виробництва - метод, заснований на ритмічній повторюваності, що погоджується у часі й просторі, основних, допоміжних і обслуговуючих виробничих операцій, що виконуються на спеціалізованих робочих місцях, розташованих за ходом технологічного процесу. Потоковий метод організації виробництва характерний для масового й крупносерійного типів виробництва. Партіонний метод організації виробництва - метод, при якому періодично виготовляється відносно обмежена номенклатура продукції в кількостях, обумовлених партіями їхнього випуску й запуску. Партионный метод характерний для серійного типу виробництва. Одиничний метод організації виробництва - метод, при якому виготовляється широка номенклатура продукції в одиничних примірниках.

3.4.3. Основи оперативного управління виробництвом

Оперативне управління виробництвом включає такі роботи: 1) організація розробки й виконання оперативно-календарних планів виробництва продукції й змінно-добових завдань на рівні цехів, ділянок і робочих місць; 2) організація забезпечення робочих місць всим необхідним; 3) організація обліку й контролю ходу виробництва; 4) регулювання ходу виробництва. На міжцеховому рівні оперативне керування здійснюється для вирішення принципових питань зняття, заміни запущених у виробництво виробів, включення в програму випуску нових виробів, забезпечення зовнішніх поставок комплектуючих виробів, користування внутрішніх матеріальних, трудових і фінансових, ресурсів .

Роботи з оперативного управління виробництвом виконуються в реальному масштабі часу, що не допускає перерв у процесі виготовлення деталей і складання виробів. Часовий обрій оперативного управління для цеху може бути в межах місяця, ділянки (бригади) і робочих місць - в інтервалі тижня, зміни. Для міжцехового рівня цей інтервал розширюється від місяця до року. У цей час процедури оперативного управління усе більше переплітаються з технологією й регулюванням (диспетчеризацією) виробництва. Повсякденно виконувані управлінським персоналом функції з оперативного обліку, контролю й аналізу ходу виробництва є основою для вироблення варіантів регулюючих впливів на хід виробництва.

Оперативне управління виробництвом здійснюється на підставі безперервного (повсякденного) спостереження за ходом виробництва, впливаючи на колективи цехів, ділянок, а також на робітників для забезпечення умовного виконання затверджених виробничих програм. Це досягається виконанням наступних умов:

суворим розподілом робіт на короткі періоди часу (декада, тиждень, доба, зміна) у цехах, на виробничих ділянках (у бригадах);

чіткою організацією збору й обробки інформації про хід виробництва;

комплексним використанням засобів обчислювальної техніки для підготовки варіантів управлінських рішень;

повсякденним аналізом і володінням управлінським персоналом виробничою ситуацією в кожній ланці підприємства;

своєчасним прийняттям рішень і організацією роботи з попередження порушень у ході виробництва або для швидкого його відновлення у випадку відхилення від запланованих завдань.

Складання оперативно-календарного плану (ОКП) запуску- випуску деталей для цехів серійного виробництва - складна, трудомістка робота, що вимагає попереднього аналізу реальних умов виробництва в кожному цеху, виявлення характерних рис і раціональних елементів у сформованій системі планування. На відміну від цехів крупносерійного виробництва зі стійкою номенклатурою деталей тут ми маємо справу з деталями виробництво яких у кожному із запланованих місяців може носити не завжди стабільний характер. Це означає, що запуск і випуск кожної партії деталей буде підкорятись певним вимогам або складанню виробу, або умовам підтримки на нормативному рівні оборотних і страхових заділів у цехових коморах і на центральному складі готових деталей підприємства. Звідси випливає необхідність виявлення особливостей і встановлення основних факторів, що визначають процес розробки найбільш раціонального варіанта ОКП запуску- випуску деталей:

1. У серійному виробництві для кожної партії деталей визначається число запусків або періодичність запусків партії в обробку. Для кожної партії число запусків може бути різним. Якщо число запусків більше одиниці, то в ОКП випуск кожної партії деталей варто чергувати з періодичністю запуску- випуску, домагаючись рівних проміжків часу між випусками партії деталей одного найменування.

2. Витрати часу на переналагодження встаткування повинні бути мінімальними. Це досягається шляхом суворого закріплення

технологічно схожих деталей за тими самими верстатами.

3. Важливим критерієм ефективності ОКП служить забезпеченість повного завантаження верстатів і зайнятості робітників. Із цією метою рекомендується аналізувати принципи раціональної організації виробничих процесів, впроваджувати бригадну форму організації праці, що припускає сумісництво професій, багатоверстатне обслуговування, зниження монотонності праці шляхом забезпечення змінюваності роду діяльності.

4. Якщо в цеху виконуються всі або основні види обробки деталей, то деталі можна розділити на провідні, що мають найбільш тривалий технологічний цикл обробки, і комплектуючі. Необхідно прагнути до дотримання графіка випуску провідних деталей.

5. В умовах стабільної номенклатури планування виробництва деталей організовується за принципом подачі в комору цеху, а в деяких випадках безпосередньо на центральний склад готових деталей заводу. Тут важливо чітко визначити черговість запуску й випуску деталей.

6. Календарний, оперативно-календарний план розробляється на підставі подетальної виробничої програми іє розподілом робіт за днями тижня, у якому кожна партія деталей має конкретні строки її запуску й випуску з обробки. ОКП можуть розроблятися з різним ступенем деталізації: укрупнено, тобто в розрізі партій деталей відповідно до парних циклів їхньої обробки й періодичності запуску; диференційовано.

Терміни: принципи раціоналізації процесів, виробничий процес, оперативне керування, коефіцієнт прямоточності, прямоточність, оперативно-календарний план.

Знання : теорії організації виробничого процесу у просторі і часі; характеристики типів організації виробництва, а також форм організації виробництва і особливості організації виробництва в машинобудуванні.

Уміння : розташувати виробничий процес у просторі і часі; розрахувати тривалість виробничого процесу, виходячи з основних принципів його організації; вибрати раціональну форму організації виробництва.

Питання для самоконтролю

1. Чому необхідно забезпечувати інноваційний характер розвитку організації?

3. Як забезпечується дотримання принципу орієнтації процесів на якість?

4. У чому сутність принципу адаптивності процесів?

5. Що таке централізація процесів?

Завдання 1

Побудуйте графіки руху партії деталей і розрахуйте тривалість технологічного циклу при різних видах рухів, якщо відомо, що партія деталей складається з 5 штук, технологічний процес обробки включає 5 операцій: t1, = 2; t2= 9; t3 = 5; t4 = 8; t5 = 3. Розмір транспортної партії

p = 1 шт. Кожна операція виконується на одному верстаті.

Завдання 2

На однопредметній переривно- потоковій (прямоточної) лінії (ОППЛ) обробляється кронштейн. Технологічний процес складається із чотирьох операцій: токарської, свердлильної, фрезерної й шліфувальної. Тривалість операцій відповідно становить, хв: t1 = 1,9,

t2 = 1,1, t3 = 2,1, t4 = 1,3. Місячна програма - 12 600 шт. У місяці 21 робочий день. Режим роботи лінії -двозмінний. Тривалість робочої зміни - 8 годин. Період простою лінії - 0,5 зміни. Шлюб на операціях відсутній.

Визначте такт лінії, число робочих місць і їхнє завантаження, число робітників-операторів. Розрахуйте величину міжопераційних оборотних заділів і побудуйте графік їхнього руху.

Завдання 3

Організація багатоверстатного обслуговування

Нехай і- я операція виконується на верстатах- дублерах, при цьому машинний час роботи верстата tм = 7 хв, а час зайнятості робітника на обслуговуючому верстаті t3 = 3 хв. Тривалість і структура операцій на обслуговуючих станках, що, є відносно постійними. Визначте оптимальне число верстатів, на яких одночасно може працювати робітник, якщо критерієм використання є мінімум витрат на одиницю продукції.

Завдання 4

Нафтопереробний завод робив основну продукцію (паливо) на суму 600 млн. ден. од. і побічну продукцію (мазут та ін.) на суму 120 млн. ден. од. у рік. Установка нового обладнання забезпечила більше повне використання продуктів перегонки нафти. Вартість побічної продукції виросла до 250 млн. ден. од. у рік. Визначите, як змінився рівень комбінування.