- •Тема 3.1. Проектування структури організації
- •3.1.1. Принципи раціоналізації структур
- •3.1.2. Сутність, розділи, етапи й методи організаційного проектування
- •3.1.3. Види організаційних структур
- •3.1.4. Види виробничих структур
- •3.1.5. Основи моделювання об'єктів проектування
- •3.1.6. Експертиза проектів
- •Тема 3.2. Основи організації праці
- •3.2.2. Психологічний портрет особистості
- •3.2.3. Основи нормування праці
- •3.2.4. Колектив і керівник
- •3.2.5 Принципи й методи управління персоналом
- •3.2.6. Організація трудових процесів, організація оплати праці
- •Тема 3.3основи організації інноваційної діяльності
- •3.3.2. Організація ндокр
- •3.3.3. Аналіз і прогнозування організаційно-технічного рівня виробництва
- •3.3.4. Ефективність інноваційної діяльності
- •Тема 3.4організація основних виробничих процесів
- •3.4.2. Характеристика типів організації виробництва
- •3.4.3. Основи оперативного управління виробництвом
- •Тема 3.5 організація комплексного обслуговування виробництва
- •3.5.2. Організація енергетичного господарства
- •3.5.3. Організація інструментального господарства
- •3.5.4. Організація й обслуговування робочих місць
3.2.2. Психологічний портрет особистості
У системі менеджменту особистість виступає як об'єкт і суб'єкт управління, крім, звичайно, виконавців нижчого рівня, які є тільки об'єктами керування. При формуванні колективів і організації їхнього функціонування досить важливо вивчити працівника як особистість, його потреби й мотиви. Тому знання методів переконання, заснованих на психології й соціології особистості, допоможе менеджерам підвищити надійність і ефективність управління.
Психологи рекомендують при управлінні людьми дотримуватися деяких психологічних правил:
1) підтримка в підлеглих почуття самоповаги. Спочатку потрібно похвалити підлеглого й тільки потім - давати вказівки щодо поліпшення роботи;
2) увага проблемам, а не особистостям;
3) активне використання методів підкріплення позитивних реакцій на бажані дії або негативних - на небажані. На зміну поводження людей реагувати потрібно відразу ж, тому що відстрочена реакція викликає зайву плутанину;
4) висування ясних вимог, підтримка постійного ; контакту з людьми, міцних зворотних зв'язків.
Ґрунтуючись на цих принципах, менеджер повинен домагатися від підлеглих бажаних результатів:
- наводити на думки тих, кому потрібна лише підказка;
- давати пораду тим, хто має потребу в цьому, щоб їх постійно наставляли, консультували й спонукали до дій;
- давати прямі вказівки, нагадувати про необхідність діяти некмітливим і неметким;
- у категоричній формі наказувати, наполегливо вимагати виконання від тих, хто зневажає поради, вказівки й рекомендації;
- звільняти, якщо немає іншого засобу змусити людей підкорятися, і, навпаки, заохочувати за сумлінне виконання всіх вказівок управління.
Як і з ким працювати - багато в чому залежить від особливостей характеру людей, не тільки підлеглих, але й керівників. Цей момент менеджер обов'язково повинен ураховувати.
На сучасному етапі розвитку менеджменту визначення психологічного портрета особистості є одне із найскладніших і найважливіших питань, вирішення якого дозволить підвищити ефективність управління персоналом.
Основною ідеєю психології управління є постулат, що погано ставитися до людини – невигідно. При вирішенні проблем управління персоналом варто враховувати, що люди по-різному пристосовуються до життєвих умов. За здатністю адаптуватися можна виділити три типи людей: 1) з орієнтацією на сучасний момент і легкої пристосованістю до обстановки; 2) з орієнтацією на минуле, здатністю діяти в рамках твердої структури з чіткими дозволами й заборонами, правами й обов'язками; 3) з орієнтацією на майбутнє, неадекватним ситуації поведінкою, погано пристосованих до ієрархічної структури, Перший тип людей ефективніше працює при прийнятті рішень, другий – при їхній реалізації в рамках наявних структур, третій - як генератор ідей.
Кожному менеджерові важливо вміти розкривати свої внутрішні психологічні резерви. Для цього потрібно вчитися пізнавати себе й інших людей, виявляти темперамент, характер, спрямованість особистості, відношення до діяльності й життя, до цілей і життєвих ситуацій, мати очікувану емоційну поведінку в напружених ситуаціях і міжособистісних відносинах, ділові якості.