3.5.2. Організація енергетичного господарства

Основне призначення енергетичного господарства підприємства - безперебійне постачання виробництва всіма видами енергії при дотриманні техніки безпеки, виконанні вимог до якості й економічності енергоресурсів. Основними видами енергії є: електрична енергія; теплова й хімічна енергія твердого, рідкого й газоподібного палива; теплова енергія пари й гарячої води; механічна енергія. До енергоресурсів відносяться: електричний струм, натуральне паливо, пара різних параметрів, стиснене повітря різного тиску, природний і зріджений газ, гаряча вода й конденсат, вода під напором. Різноманітні види ресурсів на підприємстві використовуються як рухова сила, у технологічних процесах, для опалення, висвітлення, вентиляції, господарсько-побутових потреб .

На всіх стадіях виробництва можуть бути використані різні види енергії й енергоресурси. Так, у ковальських цехах машинобудівних підприємств при різанні металу можливе використання електроенергії й газу. При нагріванні під кування й штампування використовується електроенергія (індукційне й контактне нагрівання), газ і мазут (полум'яне нагрівання); у процесі кування й штампування -т пар під тиском 8- 10 атм і стиснене повітря (для приведення в дію встаткування й обдування штампів); при термообробці електроенергія, газ і мазут.

Основними напрямами вдосконалення енергетичного господарства й підвищення ефективності його функціонування є:

- придбання ресурсозбережувального встаткування;

- використання найбільш економічних видів енергоресурсів

- удосконалювання схем енергоспоживання;

3.5.3. Організація інструментального господарства

Інструментальне господарство підприємства являє собою сукупність відділів і цехів, зайнятих проектуванням, придбанням, виготовленням, ремонтом і відновленням технологічного оснащення, а також її обліком, зберіганням і видачею в цехи й на робочі місця. Наприклад, велике машинобудівне підприємство використовує широку номенклатуру технологічного оснащення: ріжучі й вимірювальні інструменти, штампи, моделі, верстатні й слюсарні пристосування, форма^-форми-прес-форми, збірний-збірну-збірне-збірна-універсально^-Збірні пристосування, допоміжний інструмент і ін. Метою функціонування інструментального господарства підприємства є організація безперебійного забезпечення цехів і робочих місць високоякісним технологічним оснащенням у потрібній кількості й асортиментах при мінімальних витратах на її проектування, придбання (або виготовлення), зберігання, експлуатацію, ремонт, відновлення й утилізацію, наприклад машинобудівні, використовують широку номенклатуру технологічного оснащення. На середньому машинобудівному заводі число найменувань оснащення досягає 40 тис. При переході на нову модель вантажного автомобіля проектують до 20 тис. найменувань оснащення, у собівартості машинобудівної продукції витрати на технологічне оснащення досягають 15%. У загальних витратах на технологічну підготовку виробництва витрати на оснащення доходять до 60%. Проектування й виготовлення технологічного оснащення має значну трудомісткість. Ці факти красномовно свідчать про важливість розвитку інструментального забезпечення виробництва .

На великому машинобудівному підприємстві організаційна структура інструментального господарства може складатися з наступних елементів (у складі інструментального відділу):

- заступник начальника відділу з виробництва оснащення;

- заступник начальника відділу з експлуатації оснащення;

- технічний сектор;

- економічний-планово-економічний сектор;

- інструментальні цехи;

- бухгалтерія відділу.

У свою чергу, заступникові начальника інструментального відділу з виробництва могли б підкорятися такі підрозділи: сектор маркетингу, сектор купівельного інструмента, центральний інструментальний склад, диспетчерський, планово-диспетчерський сектор. Заступникові начальника з експлуатації могли б підкорятися сектору технагляду й люб'язного планово-попереджувального ремонту оснащення, сектору нормативів, сектор абразивно-алмазного господарства, інструментальне господарство цехів. Начальник інструментального відділу, куди входять всі перераховані підрозділи, підпорядковуються, як правило, головному технологові підприємства.

Основними напрямами вдосконалювання інструментального господарства й підвищення ефективності його функціонування є:

1) в галузі проектування продукції, що випускається, й технології її виробництва - спрощення конструкції (структури) продукції, її уніфікація й стандартизація, типізація технологічних процесів, контроль технологічності конструкцій, застосування при проектуванні продукції наукових підходів і методів оптимізації;

2) в галузі проектування й виробництва технологічного оснащення - уніфікація й стандартизація оснащення, її складових частин і конструктивних елементів, застосування систем автоматизованого проектування на підставі класифікації й кодування технологічного оснащення, скорочення тривалості розробки й виготовлення оснащення;

3) в галузі менеджменту - застосування наукових підходів і методів, розвиток маркетингових досліджень, виявлення конкурентних переваг підприємства, удосконалення обліку, контролю, аналізу й мотивації робіт;

4) в галузі експлуатації, ремонту й відновлення оснащення - забезпечення нормальних умов роботи центрального інструментального складу, інструментально-роздавальних комор, організація забезпечення робочих місць, організація централізованого заточення інструмента, посилення технагляду.