3.2.3. Основи нормування праці

Нормування праці - процес за визначенням мінімально допустимого обсягу продукції (робіт, послуг), виробленого в одиницю часу (годину, зміну, місяць), співвідношення чисельності працівників і встаткування або максимально припустимого часу для виконання конкретної операції в будь-якій галузі діяльності, а також твердження, контроль і стимулювання дотримання норм. Змістом роботи щодо нормування праці є: аналіз виробничого процесу, поділ його на частини, вибір оптимального варіанта технології й організації праці, проектування режиму роботи встаткування, прийомів і методів праці, систем обслуговування робочих місць, режиму праці й відпочинку, розрахунок норм відповідно до особливостей технологічного й трудового процесу, їхнє впровадження й наступне коректування в міру зміни організаційно-технічних умов. Нормування праці є найважливішою ланкою як технологічної й організаційної підготовки виробництва, так і оперативного керування ним. Робота щодо нормування праці настільки тісно пов'язана із проектуванням технології й організації праці, що в багатьох випадках їх важко розмежувати. Практи­чно норми витрат праці й матеріалів установлюються в процесі техно­логічної й організаційної підготовки виробництва. Кожна істотна зміна в технології, організації праці й виробництва повинне супроводжуватися й зміною норм.

Склад нормованих ресурсів визначається конкретними організаційно-технічними умовами. Так, для робітників, що виконують складально-монтажні операції, головним ресурсом є робочий час. Необхідні витрати цього ресурсу на одиницю роботи (продукції) визначаються нормами часу. Тому в цьому випадку оцінка ефективності праці робітника здійснюється на підставі зіставлення фактичних і нормованих витрат часу. Для робіт­ників-верстатників робочий час також є головним ресурсом. Але для верстатних робіт істотну роль відіграє також стимулювання раціонального використання інструмента й електроенергії, що здійснюється на підставі відповідних норм витрати цих ресурсів. Для багатьох робіт (наприклад, налагоджувальних, ремонтних і т.ін.) важлива економія витрат на обслуговування встаткування при забезпеченні необхідного рівня його експлуатаційних параметрів.

У всіх випадках треба враховувати взаємозв'язок витрат на різні види виробничих ресурсів. Так, зниження трудомісткості продукції може бути досягнуте в результаті автоматизації встаткування, підвищення якості інструмента або пристосувань, що пов'язане з додатковими витратами. Тому норми праці повинні встановлюватися на рівні, що відповідає мінімуму сумарних витрат на всі види виробничих ресурсів, необхідних для випуску запланованого обсягу продукції. Мінімізація витрат праці й інших ресурсів повинна здійснюватися в межах обмежень, обумовлених технічними, психофізіологічними, соціальними й іншими факторами.

З підвищенням технічного й організаційного рівня виробництва, ростом його обсягу розширюється склад норм праці, підсилюється взаємозв'язок функцій нормування й організації виробництва. Так, з появою технічних можливостей для обслуговування одним робітником декількох верстатів виникла необхідність нормування оптимального співвідношення між кількістю одиниць устаткування й чисельністю робітників. Із впровадженням бригадних форм організації праці стало необхідним нормування чисельності бригад і структури їхніх кадрів. Завдання підвищення обґрунтованості планів викликали необхідність нормування трудомісткості в стадіях виробничого процесу й рівням (етапам) планування.

У цей час на підприємствах використовується система норм праці, що відбиває різні сторони трудової діяльності. Найбільше широко засто­совуються норми часу, вироблення, обслуговування, чисельності, керо­ваності, нормовані завдання. Розглянемо сутність цих видів норм.

Норма часу визначає необхідні витрати часу одного працівника або бригади (ланки) на виконання одиниці роботи (продукції). Вона вимірюється в людино-хвилинах (людино-годинах). Норма виробітку визначає кількість одиниць продукції, що повинна бути виготовлена одним працівником або бригадою (ланкою) заданий відрізок часу (годину, зміну). Норми виробітку вимірюються в натуральних одиницях (штуках, метрах і т.ін.) і виражають необхідний результат діяльності працівників.

Норма обслуговування визначає необхідну кількість стан- І ков, робочих місць, одиниць виробничої площі й інших виробничих об'єктів, закріплених для обслуговування за одним працівником або бригадою (ланкою).

Норма чисельності визначає чисельність працівників, необхідну для виконання певного обсягу роботи.