6. «Історія вчень про державу і право» в системі суспільних наук

'Усі суспільні науки переплетені між собою, оскільки об'єктом їхнього досліджений є суспільство у різноманіт­них формах буття. Історія'вчень про державу і право, ви­вчаючи свій предмет, церебуває у тісному співвідношенні

% ц н ю, фіпософігю права, етикою, соціальною пси-

, оціоло.Чсю, економічною теорією, політологією. . . . офім» та «Філософія права» у відношенні «Істо­рії ймень про державу і право» виконують методологічну роль. Остання, вивчаючи свій предмет, користується інстру­ментами пізнання - філософськими категоріями - явище і сутність, зміст і форма, можливість і дійсність, причина і наслідок, система і структура тощо. Окрім того, на твор­чість мислителів, які переважно займались соціально-полі- тичними або державно-правовими проблемами (леггсти в Стародавньому Китаї, римські і середньовічні юристи, по­літичні і громадські діячі, вчені Н. Макіавеллі, Ж. Боден, Т. Джефферсон, Т. Пейн, Ж.-Ж. Руссо та ін.) значно впли­нули окремі філософські ідеї, концепції, принципи пізнан­ня і пояснення реальної дійсності. До того ж, значний вне­сок в історію державно-правової думки людства здійснили філософи Конфуцій, Платон, Арістотель, Тома Аквінський, Григорій Сковорода, Дж. Локк, І. Кант, Ф. Гегель та ін.

У процесі аналізу державно-правових вчень із застосу­ванням основних принципів філософії права виявляються суттєві відмінності між правом природним і правом пози­тивним (законом), з'ясовуються роль наукових абстракцій у побудові системи категорій права, зміст і природа понять «правова держава» і «громадянське суспільство».

Історія вчень про державу і право має зв'язок з етикою - філософською теорією моральності. Предметом етики є природа людської вдачі та як вона співвідноситься з уяв­леннями про належне. Етику цікавлять питання, звідки беруться переконання про добро, зло, справедливість. Будь- яка державно-правова теорія, пояснюючи причини, завдан­ня, мету держави і права звертається до уявлень про належ­не, оперуючи поняттям справедливості. Історико-логічне тлумачення справедливості необхідне для опанування зміс­том термінів «право як втілення справедливості» і «спра­ведливість у праві».

Вивчення законів про відображення людиною навколиш­нього життя у процесі її діяльності (відчуття, пам'ять, мислення), законів поведінки людей, як членів окремих со­ціальних груп - це коло проблем, якими займається соці­альна психологія. Предметом науки соціології є проблеми спільного життя людей, які об'єднуються в соціальні групи за схожими інтересами. Опанування знаннями соціальної психології і соціології дає змогу за допомогою критерію оцінки визначити характер державно-правового вчення (прогресивне, консервативне, реакційне), це є можливим з огляду на те, що зміст державно-правових вчень, як пра­вило, відображає інтереси та ідеали певних соціальних груп, їхнє ставлення до держави і права. До того ж, в кон­тексті аналізу вчень про державу як форму політико- правової організації суспільства вагомими для «Історії вчень про державу і право» є знання про роль людини, людської свідомості та вільної активності у створенні держави, у здійсненні її функцій, роль психологічного фактора у виникненні права.

Обопільний зв'язок існує між «Історією держави і права» та політологією. Політологія вивчає закономірності виник­нення, функціонування та тенденції розвитку суспільної вла­ди, держави, політичних інституцій з метою розв'язання пи­тань прикладного характеру: як узяти державну владу, як організувати побудову держави, які конкретно сили можуть це здійснити. Ця наука зосереджує увагу на описанні й аналі­зі фактів під кутом зору соціально-політичних цінностей. Історія вчень про державу і право, вивчаючи політико-пра- вові теорії, зосереджує увагу на описанні й аналізі фактів у площині правових цінностей. До того ж, перші вчення про державу і право були невід'ємною частиною політичної тео­рії, яка своїми витоками сягає філософії.

Взаємозв'язок економічної теорії з «Історією вчень про державу і право» очевидний. Економічна теорія вивчає вплив домінуючого способу виробництва на зміст і форми суспільної свідомості та політичні й державно-правові інс­титути суспільства. Інститути держави і права виникають у відповідь на економічні потреби і самі виявляються важ­ливим фактором у формуванні соціально-економічних від­носин, які завжди набувають правової форми. Механізм такого взаємозв'язку так чи інакше присутній у будь-якій державно-правовій теорії.

Висновок

«Історія вчень про державу і право» як юридична істо- рико-теоретична наука досліджує історію виникнення і розвитку теоретичних знань людства про державу і право. Вона є логічним узагальненням державно-правової думки і відображає послідовну закономірність еволюції уявлень, ідей, поглядів на державу і право. Її наукові узагальнення сприяють якісному розвиткові юридичних знань.

Як наука і вузівська навчальна дисципліна «Історія вчень про державу і право» має пізнавальне, світоглядне і прикладне значення: по-перше, це пізнання начал і сутності

Лі іпіі(і іі|миовоіо життя суспільства, спроба збагнути і у, , імиїи проблеми його колективного існування й орга­ні ні. І уі у систематизованому вигляді подається історія виникнення і закономірності розвитку нових знань про державу і право, опанування якими сприяє усвідомленню мети, завдань і перспектив розвитку держави і права як со­ціальних інституцій; по-друге, Історія вчень про державу і право безпосередньо впливає на формування правової сві­домості, правової і політичної культури; по-третє, як на­вчальна дисципліна, вона оптимально пристосована до цілей та умов навчального процесу у юридичному вузі, позаяк є певною системою знань необхідних для фахової підготовки юристів.

Світоглядне й прикладне значення «Історії вчень про державу і право» випливає з її характерних особливостей, які полягають в історико-теоретичному осмисленні держав­но-правових проблем суспільного життя.

З одного боку ця наука всебічно вивчає процес історич­ного розвитку теоретичних знань людства про державу і право, законодавство, виявляє вплив на формування цих знань світоглядних традицій конкретної історичної доби; оцінює внесок кожного мислителя в скарбницю загально­людської правової культури і правової свідомості; з іншого - ретельно аналізуючи теоретично обґрунтовані та концепту­ально виважені погляди і знання про державу і право, що своєю пізнавальною глибиною і цінністю перевершують відображення державно-правової дійсності на рівні буден­ної свідомості, вона допомагає в оволодінні природою і змістом фундаментальних категорій юридичної науки «дер­жава», «право», «закон», «влада», сприяючи всебічному на­уковому вивченню зовнішніх ознак державно-правових явищ і пізнання їх внутрішньої сутності.

GQ Завдання для індивідуальної роботи

1. З'ясуйте різницю між об'єктом і предметом науки. Що становить об'єкт і предмет Історіі' вчень про державу і право?

2. Які функції виконує Історія вчень про державу і право?

3. Назвіть критерій оцінки державно-правових вчень?

4. В чому полягає гуманістичний підхід в тлумаченні дер­жавно-правових вчень?

5. Вкажіть на принципову відмінність у оцінці державно- правових вчень під кутом зору класових і загальнолюдських інтересів. Який підхід, на вашу думку, оптимально відповідає усвідомленню загальнолюдської цінності права?

6. Яке місце і роль відводиться Історії вчень про державу і право в системі суспільних та юридичних наук?

7. Обґрунтуйте наукове і практичне значення вивчення державно-правової думки в історії людства.

Література

История политических и правовых учений. Учебн. для юрид. вузов (Под ред. Нерсесянца В.).- М., 1999.

Бурдье П. Социология политики - М., 1993.

Лебедева Т. О научной значимости изучения истории полити­ческой мысли // Вестник Московского ун-та. Серия «Политичес­кие науки»,- 1995, № 12.

Потульницький В. Теорія української політології. Курс лек­цій.-К., 1993.

РябовС. Політологічна теорія держави —К., 1996.

СебайнГ., Торсон Т. Історія політичної думки —К., 1997.

Темное Е. О де идеологизации методологических подходов в историко-политических и государственно-правовых исследовани­ях // Государство и право - 1992, № 3.