14.4. Організаційні механізми і форми реалізації інноваційних стратегій.

У світовій практиці інноваційного бізнесу застосовуються різноманітні організаційні механізми і форми реалізації інноваційних стратегій. До основних з них відносяться:

- Створення науково-дослідних (технічних) центрів та лабораторій у структурі великих корпорацій. Науково-дослідний (технічний) центр компанії проводить фундаментальні та проблемні дослідження, здійснює загальний науковий контроль за діяльністю виробничих відділень, координує тематику їхніх робіт, проводить консультування, надає для використання наукове устаткування і обладнання. Поточне кервництво цим підрозділом покладається на віце-президента з НДПКР (науково-дослідних, проектно-конструкторських робіт), який нерідко є і директором науково-дослідного центру.

Науково-дослідні лабораторії обслуговують інтереси окремих стратегічних центрів корпорації, вони проводять прикладні дослідження і проектно-конструкторські розробки за тематикою тільки цих підрозділів. Основні функції науково-дослідних лабораторій: розробка нових видів продукції; покращення якостей і характеристик існуючих видів продукції та процесів; вирішення виникаючих науково-технічних проблем на підприємствах (підрозділах) відділення корпорації; надання технічних послуг і обслуговування замовників;

-Формування тимчасових комплексних творчих колективів (груп) у структурі організації. Їх основні завдання – створення нововведень, розробка нових ідей, контроль інноваційного процесу. Склад таких творчих колективів формується з кількох категорій учасників, представники яких виконують різні функції:

• керівники (інтрапренери) і адміністративний персонал – призначаються вищим керівництвом фірми; здійснюють безпосереднє управління інноваційним процесом; несуть відповідальність за організацію роботи, визначають завдання і здійснюють контроль за виконанням проекту;

• генератори ідей – ініціюють нові ідеї, виступають лідерами нововведень, забезпечують постійні комунікації;

• розробники – матеріалізують ідею в товарі; для успішного виконання своїх завдань їм необхідний постійний контакт з генераторами ідей, обмін інформацією;

• експерти – консультанти (аналітики) – штатні спеціалісти фірми з організації виробництва, фінансових, маркетингових, інших питань; тимчасово включаються до складу комплексних творчих колективів;

• обслуговуючий (технічний) персонал – організація його роботи може здійснюватися шляхом створення функціональних груп, розподілом за проектами чи науковими групами;

-Створення власних ризикових підрозділів – такі підрозділи створюються потужними корпораціями з метою розробки і впровадження новітніх технологій і представляють собою невеликі автономні спеціалізовані виробництва. Засоби для їх створення виділяються підрозділами корпорації із власних бюджетів ризикового фінансування. До складу ризикового підрозділу входить до 10 дослідників і розробників. Потужні корпорації (IBM, Sony, Sharp, Hitachi, інші) можуть мати у власній структурі до двох-трьох десятків таких внутрішніх ризикових груп, кожній із яких визначена для дослідження певна тема. Керівник кожної підгрупи має повноваження вільного підбору фахівців, без узгодження з вищим керівництвом;

-Створення «груп впровадження».До переліку їх завдань входить проведення роботи з практичного впровадження технічних ідей, конкретних інноваційних розробок. Особливості діяльності «груп впровадження» полягають в тому, що вони беруть на себе повну відповідальність за реалізацію, поширення інноваційної розробки, технічне обслуговування у сфері експлуатації. До складу «груп впровадження» входять науковці, що виконують прикладні дослідження і фахівці з маркетингу, які забезпечують орієнтацію інноваційних розробок на потреби цільового ринку. Інвесторами таких інноваційних проектів у закордонних компаніях можуть виступати старші менеджери чи навіть пенсіонери. Їх кредити дешевші ,тому що вони не мають накладних витрат, на відміну від ризикових фондів;

-Формування проектних бригад (груп) із фахівців зовнішніх організацій і приватних осіб. Адміністрація компанії, при якій створюються проектні бригади, не втручається в їх діяльність. Бригади розробляють і реалізують інноваційні проекти на основі власних розробок. Фінансування діяльності проектних бригад (груп) здійснюється організаціями, по замовленням яких вони працюють. Оплата праці учасників проектних бригад грунтується на гнучкій шкалі винагороди за послуги. Перевагою такого варіанту організації інноваційного бізнесу є неупереджений підхід незалежних винахідників до вирішення проблем, оскільки вони не зв’язані корпоративними інтересами та традиціями;

-Використання послуг і зусиль експертів. Ними можуть бути:

«вільні співробітники» – штатні працівники компанії, які одержують повну свободу дій на кілька років. Їх завдання – генерація нових ідей, розробок, критичний підхід до існуючого в організації стану справ. Наприклад, в компанії ІВМ (США) нараховується більше 40 таких «вільних співробітників», «мрійників, диваків, геніїв», які задіяні тільки в інноваційній сфері;

«золоті комірці» – високопідготовлені вчені і спеціалісти з підприємницьким підходом до використання власних професійних знань. Вони в основному працюють по найму в консалтингових фірмах, вищих навчальних закладах, корпораціях і займаються підприємницькою діяльністю (працюють над ризиковими проектами, іншими інноваційними розробками за контрактами одночасно в кількох фірмах);

«інформаційні зірки» – ключові спеціалісти науково-дослідних підрозділів, які відрізняються від колег орієнтацією на зовнішні інформаційні джерела, знайомі із сучасними науково-технічними розробками, підтримують контакти із фахівцями з інших організацій. Такі співробітники виконують місію посередників між власною організацією та зовнішнім науково-технічним середовищем;

-Заохочення і підтримка неофіційної дослідницької роботи персоналу над позаплановими проектами. Стимулювання такої дільності сприяє активізації творчості та ініціативи працівників;

-Співробітництво з консультативними фірмами, які здійснюють консультації з таких напрямів діяльності: розробка варіантів рішень управлінських інноваційних проблем; розробка стратегії розвитку фірми-клієнта; реструктуризація піприємств; реорганізація структури управління, організація досліджень галузевого ринку; виконання інженерно-конструкторських робіт; проведення експериментів, тестування тощо.

Ефективними організаційними формами інноваційного бізнесу стали бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.