14.4.4. Технополіси

Технополіс (з грецької: «техно» – майстерність, уміння; «поліс» – місто, держава):

-місто передових (високих) технологій, наукових долсліджень і проектно-конструкторських розробок;

-науковий центр регіонального характеру, який вирішує завдання по впровадженню нових технологій;

- компактне науково-промислове місто, де розробляються інноваційні технології та розвиваються наукомісткі галузі виробництва;

-цілісний науково-виробничий комплекс, створений на базі окремого міста;

-спеціально створений комплекс в одному регіоні біля центру наукових ідей (невеликому місті з розвинутою інфраструктурою), до складу якого входять фірми і заклади, які охоплюють повний інноваційний цикл;

-комплекс наукових закладів фундаментального і прикладного характеру, вищих навчальних закладів, конструкторських і впроваджувальних організацій, а також промислових підприємств, орієнтованих на освоєння інновацій.

Технополіси як центри зосередження інноваційного бізнесу сприяють підвищенню інноваційної активності, формуванню інноваційної інфраструктури в регіоні, прискоренню комерціалізації новацій, створенню нових робочих місць.

Перший технополіс був створений в 70-80-ті роки ХХ ст. у США на базі Стенфордського університету. Навколо університету зосередились дослідницькі, консультаційні, впроваджувальні та промислові фірми, більшість з яких була зв’язана з електронною промисловістю. Цей технополіс одержав назву «Силіконова долина» і сьогодні він є потужним центром науково-технічного розвитку, в якому зосереджено кілька тисяч інноваційних фірм. Всього в технополісі працює понад 200 тисяч осіб, серед яких значна кількість вчених і високопідготовлених фахівців.

Успішній досвід «Силіконової долини» сприяв розвитку цієї організаційної форми інноваційного бізнесу. У США з’явилися технополіси «Золоте промислове коло» (Гарвардський університет), Массачусетський технологічний інститут, «Силіконовий багнет» (штат Луїзіана), «Електроний болт» (штат Флорида). Створені технологічні парки, наукові парки, дослідницькі промислові парки, парки-клуби, бізнес-парки у Франції, Великій Британії, Ірландії, Данії, Німеччині, Швеції, Японії, інших провідних країнах світу.

На відміну від технопарку технополіс створюється (будується) спеціально, біля «родинних міст» в регіонах, які можуть бути використані для розвитку наукомістких виробництв. В технополісі має бути збалансований набір сучасних науково-дослідних інститутів у зручних для життя районах з культурними і рекреаційними можливостями.

Основні структурні елементи технополісу:

1. Науково-технічний парк:

• університет (відділення університету, інститути та наукові центри при університеті, підприємства університету);

• інститути та лабораторії приватних фірм;

• промислові підприємства приватних фірм.

2. Міське господарство:

• об’єкти державного майна;

• житловий сектор;

• об’єкти соціальної сфери (школи, дитячі заклади, спортивні споруди, об’єкти культури, магазини, сади, парки).

3. Інфраструктура:

• економічна (банки, маркетингові центри, посередницькі фірми, консультаційні центри);

• науково-технічна (інжинірингові фірми, центри науково-технічних послуг, інформаційно-обчислювальні центри);

• виробничо-господарська (енерго- та водопостачання, транспорт, зв'язок, складське господарство, центри прокату устаткування).

У провідних країнах світу, де відбувається масовий перехід до наукомістких технологій, здійснюється серйозна державна підтримка організації та розвитку технополісів. Вона реалізується через розробку урядових програм створення мережі технополісів у США, Японії, Німеччині, Бельгії, Великій Британії, Франції, Голандії, Тайвані, Сингапурі, Таіланді. Важливими напрямами цих урядових програм є: визначення регіонів, де можуть бути розташовані технополіси; розробка законодавчої основи, що сприяє створенню умов для розвитку технополісів; всебічне державне сприяння через упровадження пільгової податкової системи; створення необхідної інфраструктури; фінансова допомога комерційним підприємствам, що сприяють розвитку інноваційних технологій.