Лекція 11-13 література періоду «бурі і натиску». Г. Е.Лессінг

1. Антифеодальний виступ штюрмерів. Творчість поетів «Бурі і натиску».

2. Гердер та ідея народності. Характеристика творчості.

3. Життя і творчість Лессінга. Естетичні праці.

Литература:

1. Луначарський А.В. История западноевропейской литературы в ее важнейших моментах // Собр. соч. в 8 т. – М.: Худож. лит., 1963 – 1967. Т. 4.

2. Артамонов С.Д., Гражданская З.Т., Самарин Р.М. История зарубежной литературы XVII –XVIII вв. – М.: Просвещение, 1973.

3. Артамонов С.Д. История зарубежной литературы XVII –XVIII вв. – М.: Просвещение, 1978.

4. История западноевропейского театра. В 2 т., – М.: Искусство, 1957. Т. 2.

5. Мелихов О.В. История зарубежных литератур XVII –XVIII вв. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1977.

6. История зарубежного театра. ч. 1., – М.: Просвещение, 1981.

7. Наливайко Д.С. Искусство, направления, течения, стили. – К.: Вища школа, 1981.

8. Артамонов С.Д. Зарубежная литература XVII –XVIII вв.: Хрестоматия. – М.: Просвещение, 1982.

9. Проблемы просвещения в мировой литературе. – М.: Радуга, 1970.

10. Соколянский М.Г. Западноевропейский роман эпохи Просвещения. К.: Изд-во Киевск. ун-та, 1983.

11. История зарубежной литературы XVIII в. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1974.

12. Пуришев Б.И., Колесников Б.И. Хрестоматия по зарубежной литературе XVIII в. . – М.: Высш. шк., 1970. Ч. 1

13. Пуришев Б.И., Божор Ю.И. Хрестоматия по зарубежной литературе XVIII в. – М.: Высш. шк., 1972. Ч. 2.

1. Антифеодальний виступ штюрмерів. Творчість поетів «Бурі і натиску»

Літературний рух Німеччини, який отримав таку колоритну назву — «Буря і натиск» — постає надзвичайно суперечливим та складним явищем.

У різних містах країни майже одночасно спостерігалися виступи молодих поетів із найнесподіванішими для широкого кола суспільства бунтарськими настроями. Німецьким бюргерам, які подумки мріяли про здійснення соціальних реформ, ці виступи видавалися небезпечними. Влада (князі та курфюрсти) підозріло поставилась до нового явища в літературі, найбільш нетерпимі з них відразу ж вдалися до репресивних заходів.

Утворилось декілька літературних груп:

• геттінгенська (Л. Гелті, Г. Бюргер, С. Геснер, І. Форс. В. Мюллер);

• страсбурзька (Й. В. Гете, Я. Лени. Ф. Клінгер, Г. Вагнер);

• швабська (Ф. Шіплср, Д. X. Шубарт).

Всі учасники цих літературних груп висловлювали протест проти рутини, якою було охоплено соціальне життя у Німеччині, і. звичайно, проти феодального режиму останньої.

У п'єсі Клінгера «Буря і натиск» (1776), що дала назву усьому рухові, була проголошена ідея бунту заради самого бунту, ніж заради певної усвідомленої мети. «Давайте бесноваться и шуметь, чтобы чувства закружились, как кровельные флюгеры в бурю. В диком грохоте находил я не раз наслаждение, и мне как будто становилось легче», — говорить герой п'єси юнак Вільд.

«Знайти забуття в бурі», «насолоджуватися сум'яттям»— первісний зміст бунту молодих штюрмерів. які протестують, але ще не знають, як змінити це життя. Герой п'єси Клінгера Вільд, проте, знаходить застосування своїм силам: він вирушає до Америки і бере участь у визвольній війні повсталих проти метрополії.

У творчості штюрмерів сильно і завзято зазвучали голоси на захист пригніченої, подавленої людини.

У п'єсі Вагнера «Дітовбивця» відтворено долю дівчини, звабленої та жорстоко обманутої розбещеним офіцером. Доведена жебрацтвом, голодом, всезагальною зневагою до відчаю, дівчина здійснює злочин і гине на ешафоті.

У п'єсі «Гофмейстер» (1774) відображено життя бідного домашнього вчителя, який зазнавав постійних принижень та образ з боку господарів.

Революційний протест, заклик до свободи, уславлення великих поборників свободи звучали в оді «До свободи» Фріша Штольберга (1775).

Занепокоєне дворянство вдалося до вагомих заходів для придушення літературного руху, що, на їх думку, загрожував підвалинам соціального добробуту.

Доля поета Крістіана Шубарта (1743—1791) слугувала похмурою пересторогою молодим поетам. Шубарт. видавець журналу «Німецька хроніка» в Ульмі, який різко виступав проти свавілля князів, був зрадницьки заманений на територію Вюртемберзького герцогства і провів у місцевій в'язниці 10 років.

Отже, головний ефект літератури «Бурі і натиску» в той історичний період, коли вона створювалась, полягала у ЇЇ антифеодальному протесті. Цей протест народжувався у свідомості мас. Це була не усвідомлена до кінця, але не менш нагальна потреба суспільства змінити економічні, соціальні та політичні порядки в країні. Штюрмсри, не підозрюючи того, висловлювали саме цю потребу суспільства.

Незважаючи на глибоку симпатію представників руху до простого народу, вони не вірили у революційні сили останнього, що і становило їхню найголовнішу помилку. Народ, як вони вважали, не здатен відвоювати своє щастя, це повинні були зробити сильні та благородні герої.

Виходячи з цього твердження, штюрмери стали прославляти окремих героїчних особистостей, себе називати « буремними геніями», а всю епоху — «часом геніїв».

Культ героїчної особистості наклав свій відбиток і на їх естетичну програму, і на їхні етичні погляди відповідно.

Штюрмери були переконані: подібно до того як героїчна особистість здатна перетворити суспільство, геніальний поет перетворює мистецтво.

Увагу представників руху привертає все надзвичайне, від їхніх грандіозних мрій до практичних звершень було далеко.

Кумиром штюрмерів був Жан-Жак Руссо. Французького просвітника та німецьких поетів об'єднував пафос любові до народу. Разом з тим штюрмерами була сприйнята висунута Руссо недовіра до ідеї прогресу. Вони піддавали осуду цивілізацію та її надбання і натомість оспівувати природний стан людини. її почуття, причому протест проти дійсності у штюрмерів, на відміну від французького просвітника, має відкрито негативний і відразливий характер.