- •Лекція 1-3 доба просвітництва. Творчість д. Дефо, д. Свіфта
- •1. Характеристика доби Просвітництва: хронологічні межі, програма просвітників, їх гуманістичні ідеали
- •2. Філософські основи англійського сентименталізму
- •3. Життя і творча особистість Роберта Бернса. Лірика поета
- •4. Д. Дефо — просвітитель XVIII ст. Літературна діяльність
- •6. Генрі Філдінг. Життя і діяльність. Художній метод
- •Особливості художнього методу Генрі Філдінга
- •Французька література XVIII ст. Вольтер, д. Дідро
- •Литература:
- •1. Загальна характеристика літератури Франції XVIII століття
- •Характерні риси французького Просвітництва:
- •2. Життя і літературно-філософська діяльність Вольтера (поетична спадщина, «Орлеанська діва», драматургія, «Магомет», «Заїра»;комедії — «Задіг»)
- •3. Багатогранність поглядів д. Дідро, їх відгомін у творчості французького просвітника. Філософські повісті «Небіж Рамо», «Жак-фаталіст»
- •Лекція 8-10 діяльність ж.-ж. Руссо і п. Бомарше
- •Литература:
- •1. Соціально-філософська концепція ж.-ж. Руссо
- •Філософські погляди Руссо:
- •2. «Нова Елоїза» — роман про чисте почуття, свободу особистих взаємин
- •3. Внесок Гі. Бомарше в розвиток французької драматурги
- •4. Маркіз де Сад. — французький письменник, філософ, політичний діяч
- •Лекція 11-13 література періоду «бурі і натиску». Г. Е.Лессінг
- •Литература:
- •1. Антифеодальний виступ штюрмерів. Творчість поетів «Бурі і натиску»
- •2. Гердер та ідея народності. Характеристика творчості
- •3. Життя і творчість Лессінга. Естетичні праці
- •Творчість ф. Шіллера
- •Литература:
- •1. Життєвий і творчий шлях ф. Шіллера
- •2. Внесок письменника у розвиток жанру балади
- •3. Драматургія німецького просвітника «Підступність і кохання», «Вільгельм Телль»
- •Лекція 15-16 життєвий і творчий шлях й.-в. Гете
- •Література:
- •1. Сторінками біографії та творчого шляху й.-в. Гете. Лірика Гете
- •2. Витоки творчості. Автобіографічний зміст роману «Страждання молодого Вертера»
- •3. Особливості балад й.-в. Гете. «Вільшаний король», «Рибалка»
- •Драматургія Гете. Прозові п'єси
- •Лекція 17 італійська література XVIII ст. К. Гольдоніі к. Гоцці
- •Література:
- •1. Загальна характеристика італійської літератури XVIII ст.
- •2. Життя і творчість к. Гольдоні. Погляди драматурга на театр «Дель Арте»
- •3. Жанр казки-ф'яби у творчості к. Гоцці
- •Плани практичних занять Практичне заняття № 1 Література Англії XVIII ст. (доба Просвітництва) Творчість Даніеля Дефо
- •Література:
- •Практичне заняття № 2-3
- •Література:
- •Література :
- •Література :
- •Практичне заняття № 8-9 Тема : Література Франції XVIII ст. (доба Просвітництва) Творчість Дені Дідро План :
- •Література:
- •Практичне заняття № 10-12 . Тема : Література Німеччини XVIII ст.( доба Просвітництва ) . Творчість Готхольда Ефраїма Лессінга.
- •Додаткова :
- •Практичне заняття № 13 Література Німеччини XVIII ст. ( доба Просвітництва ) Література руху «Бурі та натиску».
- •Література Німеччини XVIII ст. ( доба Просвітництва ) Творчість Йогана Вольфганга Гете періоду «Бурі та натиску» . План.
- •Література :
- •Творчість й. X. Ф. Шіллера та й. В. Гете періоду «Веймарського класицизму».
- •Тема: висміювання пихи, марнославства та безпідставних претензій на аристократизм у комедії мольєра «міщанин — шляхтич»
- •Словникова робота
- •Тема: даніель дефо «робінзон крузо». Уславлення енергії і заповзятливості людини в умовах чужого екзотичного середовища
- •Тема: сатиричне зображення англійської дійсності в романі джонатана свіфта «мандри гуллівера»
- •Тема: відображення полеміки між філософськими
- •Тема: втілення ідеї «природної людини» у повісті вольтера «простодушний»
- •Тема: сумна історія життєвих пригод фігаро у комедії бомарше «севільський цирюльник»
- •Проблематика
- •Тема:ненависть до деспотизму і страсне прагнення змінити соціальний порядок у драмі ф. Шіллера «розбійники»
- •Тема:пошуки сенсу життя у трагедії й. В. Гете «фауст»
- •Питання до іспиту
- •Бібліографія
3. Драматургія німецького просвітника «Підступність і кохання», «Вільгельм Телль»
«Підступність і кохання». (1783). Задум створити п'єсу про сучасну німецьку дійсність виник у Шіллера вперше на гауптвахті, куди він потрапив за самовільний від'їзд до Мангейму на прем'єру «Розбійників». Після втечі зі Штутгарту Шіллер продовжував працювати над п'єсою. Сам поет у листі до Дальбсрга від 3 квітня 1783 року називав її «сміливою сатирою та глузуванням над породою блазнів та негідників із знаті».
П'єса містить узагальненні типи та образи: маленьке герцогство Вюртемберзьке, деспотичний, розпусний Карл Євгеній, його фаворитка графиня Франциска фон Го-генгейм, міністр Монмартен — зображені під іншими іменами, але зберігають свою портретну схожість.
Гнітючий світ глухої провінції, інтриги та злочини, розкіш та розпуста герцогського двору та жахлива убогість народу — ось обстановка, на тлі якої розгортається трагічна історія піднесеного кохання двох благородних істот — Фердинанда та Луїзи.
Перша назва п'єси «Луїза Міллер».
Сам автор визначив жанр свого твору— «міщанська трагедія». Крім того, це перша німецька політична драма, у якій зіштовхуються два соціальних світи: придворно-дворянський і міщанство.
Луїза— сильний жіночий характер на відміну від попередніх героїнь драматургії Шіллсра: Амалії («Розбійники»), Леонори («Змова Фієско у Генуї»). Важливо і тс, що п'єса обернена до сучасності. Із родиною Міллерів пов'язаний основний конфлікт драми, зіткнення двох систем моралі, кожна з яких відповідає певному соціальному середовищу. Кохана сина Президента, юного Фердинанда, шістнадцятирічна Луїза переживає своє перше почуття глибоко, щиро. Луїзі здається, що кохання відкрило перед нею таємниці світу. Уміння простого серця відчувати подібну глибину почуттів зафіксовано Шіллером вперше. Пізніше у російській літературі, у М. Карамзіна, це почуття віддзеркалиться у афористичному виразі: «И крестьянки умеют любить» («Бедная Лиза»).
«Вільгсльм Телль». (1804). В основі твору — легенда про швейцарського народного героя — стрілка Вільгсльма Телля. Джерелом для трагедії послужила «Швейцарська хроніка» — книга історика та географа XVI століття Егідія Чуди, у якій були зібрані оповідання з історії Швейцарії, починаючи від давнини і включаючи епоху Середньовіччя. У книзі розповідається і про хороброго швейцарця Вільгсльма Телля, який у 1307 році начебто вбив жорстокого намісника Швейцарії — австрійця Геслера.
Ф. Шіллср, запозичивши деякі деталі із хроніки, досить вільно повівся з історичними фактами. Все ж він зберіг у драмі найголовніші риси зображеної ним епохи.
Документально доведено, що насправді Вільгельм Телль не існував, цс стовідсотково образ вигаданий.
Цікавим фактом є те, що Шіллер ніколи не був у Швейцарії, але з величезною майстерністю зобразив чарівну природу Альп.
П'єса була поставлена на сцені ще за життя драматурга. Німецька цензура, щоправда, значно викривила авторський текст.
Робота над п'єсою тривала протягом 1802—1803 років. Зі спогадів Гете: «Он сплошь увешал стены своей комнаты всевозможными картинами Швейцарии. Затем он начал читать описания страны, пока досконально не познакомился со всеми дорогами и тропинками места действия».
Головним героєм п'єси є народ.
Жив колись, як мовить легенда, мужній і відважний народ, який населяв три кантони (провінції) — Урі, Швіц та Унтервальден. На його землю кинули хижим оком австрійські князі Габсбурги. Вони обернули жителів на рабів, запровадили суворий режим насильства й сваволі. Народ не стерпів безчинств австрійських намісників (ландфогтів), підняв прапор священної боротьби проти поневолювачів.
Минули віки (діялося це ще у ХНІ столітті), а швейцарці понині згадують добрим словом свого визволителя — Вільгельма Телля, роботящого й відважного господаря. Він і озеро розбурхане перепливав, і стріляв влучно. За те, що виявив непокору— не вклонився навішеному на жердині капелюхові австрійського намісника, — зазнав суворої кари. Ландфогт наказав йому влучити з лука у яблуко, що було покладено на голову рідного сина, а потім звелів кинути сміливця до в'язниці. Але Теллю і на цей раз пощастило врятуватись. Він покарав намісника — це стало приводом до всенародного повстання.
Таким є зміст легенди, відповідною є сюжетна канва драми.
Від помсти за свої особисті кривди шіллерівський Вільгельм Телль поступово переходить до всенародної боротьби. Автор правдиво змалював визвольну боротьбу швейцарців за свою національну єдність проти чужоземних загарбників. Саме в цьому полягає сила твору, який, по суті, став закликом до національного об'єднання Німеччини.
Ф. Шіллер і Україна. Слово вогненного гуманіста, полум'яного вісника долі Ф. Шіллера завжди було і є близьким та дорогим для українських читачів і глядачів. Ще наприкінці 30-х років XIX століття поезії Шіллера з'явилися в українських перекладах Й. Левицького. Над перекладами творів Шіллера плідно працювали Юрій Федькович та Іван Франко, Пантелеймон Куліш і Борис Грінченко.
За царизму важко було друкувати українською мовою твори класиків світової літератури, а тим більше ставити їх на сцені. Тому-то перші вистави шіллерівських п'єс відбулися тільки 1918 року — Панас Саксаганський у Державному народному театрі поставив «Розбійників». Не важко уявити, як по-сучасному актуально лунали у ті буремні дні тираноборчі монологи Карла Моора.