1.2. Характеристика програмного забезпечення для підготовки фахівців робітничої спеціальності «Оператор комп’ютерної верстки»
Серед переліку сфер і галузей застосування комп’ютерної техніки, поліграфія займає особливе місце. Сучасну поліграфію неможливо уявити без настільних видавничих систем, програм верстки і додрукової підготовки, ретушування чи кольороподілу.
На даний час, комп’ютерна техніка досягла у своєму розвитку високого рівня і перетворилася в одну з важливих, і часто вживаних частин діяльності людини. Використання і впровадження сучасних технологій потребує достатньої кількості фахівців, конкретної галузі.
У процесі підготовки сучасного оператора комп’ютерної верстки використовується таке програмне забезпечення:
операційна система Microsoft Windows XP, Windows 7 Professional;
текстовий процесор Microsoft Word;
електронні таблиці Microsoft Excel;
система керування базами даних Microsoft Access;
програма для створення комп’ютерних презентацій Microsoft Power Point;
програми для роботи з електронною поштою Microsoft Outlook, Outlook Express, The Bat;
браузери Internet Explorer, Mozilla Firefox, Opera;
засоби комп’ютерної верстки Adobe PageMaker, Adobe InDesign, QuarkXPress.
графічні пакети Corel DRАW, Adobe PhotoShop [11].
Операційна система Microsoft Windows. Будь-яка операційна система (ОС) призначена для керування обчислювальними процесами і ресурсами комп’ютера: дисками, пам’яттю, мишею, клавіатурою, принтером, монітором тощо. Для зручного керування комп’ютером створено операційні системи, що підтримують інтерфейс користувача. Інтерфейс Windows називають ще графічним інтерфейсом. Він перевершує відомі оболонки MS-DOS функціональністю оформлення та зручністю роботи. Усі команди Windows виконуються шляхом простих маніпуляцій з вікнами, кнопками, меню, списками та іншими засобами.
Крім зручного інтерфейсу, система Windows має чимало інших позитивних якостей. Вона забезпечує узгодження комп’ютера з периферійним устаткуванням, а також із програмним забезпеченням. Системи Windows сумісні із значною кількістю програмного забезпечення, яке було розроблено для MS-DOS і попередніх версій Windows. Завдяки цьому користувач може працювати з усіма можливими засобами, користуючись сучасним інтерфейсом Windows. Ця особливість ОС називається апаратною і програмною сумісністю.
Як відомо, MS-DOS є однозадачною ОС, тобто користувач може запускати на виконання тільки одне завдання. Відповідно одне завдання завантажується до пам’яті. Після виконання завдання його програма вивантажується з пам’яті, і користувач переходить до наступного завдання. Система MS-DOS не може переходити до виконання іншого завдання, не завершивши попереднього. У системах Windows немає цього недоліку, оскільки в них застосована багатозадачність, завдяки якій користувач може завантажувати до пам’яті одночасно декілька програмних засобів і вільно переходити від одного до іншого [18, с.119].
3 поняттям багатозадачності тісно пов’язана інша особливість Windows – багатопоточність. Коли система може працювати з кількома завданнями, важливо налагодити одночасне виконання цих завдань. З цією метою операційна система організує декілька потоків обчислень. Завдяки багатопоточності система Windows є продуктивнішою, ніж MS-DOS.
Ще однією особливістю Windows є властивість уніфікованого інтерфейсу не тільки для самої ОС, а й для всіх програмних додатків. Цей інтерфейс характеризується єдиними правилами роботи, завдяки чому користувач, вивчивши роботу одного програмного додатку, може без зайвих зусиль працювати з іншими.
Особливість інтерфейсу відображена в самій назві «Windows», що у перекладі з англійської означає «вікна». Вікнами – називаються прямокутні області на екрані, призначені для виведення та введення інформації від користувача, отриманої програмою (рис. 1.1).
Вікна – це графічні відображення програм, які бачить користувач на екрані.
Рисунок 1.1 – Вікна ОС Windows
Для збереження інформації на зовнішніх носіях система Windows структурує інформацію у вигляді файлів. Окремі файли складаються у папки, а кожна папка може містити в собі як файли, так і вкладені папки. Папки – це аналоги каталогів MS-DOS. Папка у Windows – це сховище різних об’єктів: файлів, інших папок, образів дисків, принтерів тощо. Папки позначаються жовтим прямокутником із виступом у лівому верхньому куті. Серед усіх папок, записаних на диски комп’ютера, існують такі, що необхідні для роботи самої системи Windows. Ці папки називаються системними.
Після входу до системи Windows на екрані відображається «робочий стіл» (рис. 1.2). Така назва обумовлена схожістю з справжнім робочим столом, на якому розміщуються всі необхідні для роботи інструменти. Тільки замість олівців, ручок, папок і паперів на робочому столі Windows є значки папок і програмних додатків. Ці значки забезпечують швидкий доступ до документів і програм, з якими часто працює користувач.
3 одного краю робочого стола (зазвичай, знизу) розміщена смуга з кнопкою «Пуск» – це панель завдань. З натисканням кнопки Пуск можна почати будь-які дії на комп’ютері.
Рисунок 1.2 – Робочий стіл ОС Windows
Серед позначок є такі, що мають знизу зліва маленький квадратик із стрілкою – це ярлики. Ярлики створюються користувачем під час його роботи. Ярлик – це невеликий файл (розміром до 1 Кбайта), що містить посилання на будь-який об’єкт (програму, документ, папку, принтер тощо). З допомогою ярлика можна запускати програму або відкривати документ, що знаходиться на дисках, чи на іншому комп’ютері. Для цього досить двічі клацнути на ярлику лівою кнопкою миші. Це простий спосіб запуску об’єктів, у порівнянні із процедурою завантаження програм у командному рядку MS-DOS.
На даний час існує багато операційних систем, які за своєю функціональністю та особливостями знаходяться на одному рівні, проте найпопулярнішою є ОС Windows.
Пропонуємо перелік, та короткі характеристики програмного забезпечення, що працює на базі ОС Windows.
Популярними текстовими процесорами є Лексикон, WordPerfect, а також додаток Word, який входить до комплексу програм Microsoft Office. Проміжною між текстовими редакторами і процесорами є програма WordPad, яка постачається разом із ОС Windows.
Тестовий редактор MS Word – це програмне забезпечення, призначене для вводу, редагування і форматування текстової інформації, створення простих малюнків (засоби Word Art), таблиць, перевірки правопису, складання змісту та інших складних операцій [15, с.110].
Основне призначення Word – професійне створення, редагування та макетування текстових документів. Word має широкі можливості для розміщення в документі графічних об’єктів, таблиць, діаграм. Word зручно використовувати для роботи з великими документами, адже в ньому є засоби створення ієрархічних заголовків, створення колонтитулів, змісту та ін.
Якщо на комп’ютері встановлено пакет Microsoft Office, то можна запустити програму Word будь-яким зі способів, передбачених у Windows. Завантажити програму Word можна натиснувши кнопку «Пуск» і обравши опції меню «Программы – Microsoft – Word». У результаті завантаження буде відкрито вікно Word з порожнім аркушем документа, який за замовчуванням називається «Документ 1».
У Windows, для кожного зареєстрованого типу файлів, існує відповідний додаток, який його відкриває. Якщо потрібно працювати з існуючим документом Word, то можна одразу відкрити документ, двічі клацнувши на його значку.
Електронні таблиці MS Excel. Багато обчислень, пов’язаних із повсякденною діяльністю людини, доцільно виконувати в табличному вигляді. До таких обчислень належать: бухгалтерські розрахунки, облік обороту матеріалів і продукції на заводі, товарів на складі, інженерні та статистичні розрахунки.
Розвиток програмного забезпечення комп’ютерів вплинув і на галузь табличних обчислень. Для оперування табличними даними є сучасні програмні додатки, що називаються електронними таблицями (ЕТ).
Електронна таблиця – це програма яка моделює на екрані двовимірну таблицю, що складається з рядків і стовпців. Основним призначенням електронної таблиці є введення даних до комірок та їх обробка за формулами [16, с.329].
Комірки ЕТ утворюються з рядків і стовпців, кожна з них має свою адресу. До одних комірок вводяться дані (числа, текст, логічні змінні), до інших – записуються формули. У формулах можна вказувати адреси комірок і дані, завдяки чому відбувається їх обробка.
Основні функції програми Excel (табличного процесора Excel):
введення і редагування даних, автоматизація введення (авто заповнення, автозаміна тощо);
форматування табличних даних з використанням стандартних засобів, стилів, шаблонів;
виконання обчислень за формулами (можна використовувати великий набір вбудованих функцій);
аналіз табличних даних (виведення проміжних і загальних підсумків, створення зведених таблиць, добір параметрів, прогнозування розв’язків);
графічне зображення даних (побудова графіків, діаграм; уведення малюнків, відеоматеріалів, географічних карт);
робота зі списками (упорядковування й фільтрація записів, пошук даних);
колективна робота з таблицями (обмін файлами в локальній мережі, спільне використання і захист даних, обмін інформацією через Інтернет);
розробка програмних додатків, заснованих на вбудованій мові програмування VBA (Visual Basic for Applications) [16, с.355].
Фахівець, який опанував табличний процесор Excel, може використовувати ЕТ для виконання складних обчислень із застосуванням вбудованих математичних функцій. Табличний процесор містить розвинені засоби аналізу і презентації даних, за допомогою яких у документах можна створювати діаграми, графіки, географічні карти. Крім цього, Excel можна використовувати як невелике настільне видавництво, ефектно оформлюючи результати досліджень, комерційні пропозиції, вітальні листівки та ін.
Системи керування базами даних MS Access. Під час інформаційної діяльності людина збирає і накопичує відомості про довкілля. До появи обчислювальної техніки вся інформація зберігалася в письмовому або друкованому вигляді. Однак зі збільшенням її обсягів загострилося питання зберігання інформації та її обробки. База даних – це сукупність даних, яким властива структурованість і взаємопов’язаність, а також незалежність від прикладних програм [15, с.313].
Для того щоб користувач міг легко знаходити потрібну інформацію, вона має бути організована певним чином. Це стосується не лише інформації в комп’ютері, але будь-якої інформації про об’єкти реального світу. Наприклад зручно знаходити потрібну книгу в бібліотеці, користуючись каталогом. Легко відшукати у газеті оголошення, що вас цікавлять. Така особливість пошуку можлива завдяки структурованості.
Структура бази даних складніша, ніж структура простого каталогу або набору газетних оголошень. Це зумовлено, насамперед, властивістю взаємопов’язаності даних у базі. Бази даних складаються таким чином, щоб із ними можна було працювати в різних програмних середовищах і на різних комп’ютерних платформах.
Щоб оперувати даними, які становлять базу, необхідна окрема програмна система управління базами даних. Керівна програма, призначена для збереження, пошуку й обробки даних у базі, називається системою управління базами даних (скорочено СУБД) [34, с.415].
Сучасні СУБД – це програмні додатки, які дозволяють виконувати різноманітні завдання. Існуючі системи виконують такі функції:
Маніпулювання даними (введення, вибір, вставка, відновлення, видалення тощо). Основні операції з даними виконуються під керуванням СУБД. Важливими показниками є її продуктивність, витрати на збереження і використання даних, простота звертання до бази даних тощо;
Можливість пошуку і формування запитів. За допомогою запитів користувач може оперативно одержувати різну інформацію, що зберігається в базі даних;
Забезпечення цілісності (узгодженості) даних. Під час використання даних користувачами важливо забезпечити коректність операцій, щоб запобігти порушенню узгодженості даних. Порушення узгодженості даних може призвести до їх невідновної втрати;
Забезпечення захисту і таємності. Крім захисту від некоректних дій користувачів, важливо забезпечити захист даних від несанкціонованого доступу і від апаратних збоїв. Проникнення в базу осіб, які не мають на це права, може спричинити руйнацію даних. Таємність бази даних дозволяє визначати коло осіб, що мають доступ до інформації і порядок доступу [34, с.420].
Сьогодні існує багато СУБД, що відрізняються архітектурою, внутрішньою мовою програмування, операційною системою, якою вони керуються та іншими характеристиками. Найпопулярнішими СУБД, що встановлюються в невеликих організаціях і орієнтовані на роботу з кінцевими користувачами, є MS Access, FoxPro, Paradox. До складніших систем належать розподілені СУБД, призначені для роботи з великими базами даних, розподіленими на кількох серверах (сервери можуть міститися в різних регіонах). Потужними СУБД такого типу є Oracle, Sybase, Informix, 1С.
Реляційна модель даних. Практично всі сучасні СУБД використовують реляційну модель даних. Основою цієї моделі, запропонованої Е.Ф. Коддом у 1970 p., є поняття відношення (англійською мовою relation). Йдеться про відношення, подані у двовимірних (тобто звичайних) таблицях. Е. Ф. Кодд доказав, що таблиці можуть застосовуватися для збереження даних про об’єкти реального світу. Двовимірні таблиці складаються із рядків, названих у термінології баз даних – «записами», і стовпців – названих «полями» [43, с.463].
У процесі створення баз даних, крім реляційної моделі, іноді звертаються до інших видів моделей: ієрархічної і мережної. Ієрархічна модель – це сукупність об’єктів різного рівня, де об’єкти нижчого рівня підпорядковуються об’єктам вищого. Мережна модель бази даних, включає об’єкти різного рівня, а зв’язки між ними довільні.
Комп’ютерні презентації MS Power Point. Застосування сучасної техніки для створення презентацій стало звичайним явищем під час проведення семінарів, конференцій і в ході навчального процесу. Для демонстрації використовуються 35-міліметрові слайди і прозорі плівки. Останнім часом набули поширення кольорові рідкокристалічні панелі, проектори та екрани з великим розширенням, які дозволяють одночасно демонструвати презентації великій кількості людей. Підготовка таких презентацій є трудомістким процесом [17, с.280].
Презентація – це набір слайдів і спецефектів, що супроводжують їх показ на екрані. Слайд – це окремий аркуш презентації, що може містити в собі заголовок, текст, графіку, діаграми та інші об’єкти [34, с.214].
PowerPoint – програмний додаток для підготовки презентацій, включений у систему Microsoft Office System, дозволяє створювати презентаційні матеріали високої якості, що можуть застосовуватися для демонстрацій, виступів, а також як форма подання інформації. Завдяки вдосконаленням користувальницького інтерфейсу і підтримці старт-тегів у PowerPoint спрощено створення і перегляд презентацій. Покращено підтримку мультимедіа. Файли PowerPoint можна зберігати на компакт-диску, а завдяки інтеграції з програвачем Microsoft Windows Media під час показу слайдів можна відтворювати потокове аудіо та відео.
Розвиток технічних засобів передачі повідомлень не обминув таку галузь, як пошта, внаслідок чого з’явився принципово новий вид комунікації – електронна пошта. Електронна пошта, MS Outlook. Електронна пошта (Electronic mail або скорочено E-mail) – спосіб пересилання й одержання повідомлень за допомогою комп’ютерної мережі [17, с.220].
Усім відома схема роботи звичайної пошти: відправник кидає лист до поштової скриньки, автомобіль доставляє його до поштового відділення з іншими листами. З відділення відправника лист направляється транспортом до поштового відділення адресата, потім листоноша вкладає лист до індивідуальної поштової скриньки адресата. Майже так само працює й електронна пошта. Аналогом листа у цьому випадку є електронне повідомлення, аналогами поштових відділень – поштові сервери, а транспорту – комп’ютерна Інтернет-мережа.
Кожен абонент, підключений до поштового серверу, має свою електронну адресу (поштову скриньку). Доступ до цієї скриньки захищений паролем абонента. Завдяки електронній адресі можна ідентифікувати будь-якого абонента у мережі (всі адреси повинні бути унікальними).
Носієм електронних повідомлень між поштовими серверами може бути мережа будь-якого масштабу. Повідомлення перед переходом з одного серверу на інший проходить через ряд проміжних серверів. Поштові сервери обмінюються повідомленнями в автоматичному режимі, причому маршрут повідомлень у мережі вибирається маршрутизаторами.
Коли повідомлення надходить на сервер призначення, адресат під час чергового з’єднання із сервером одержує повідомлення про надходження пошти, тобто йому не потрібно постійно залишати свій комп’ютер увімкненим. Під’єднатися до мережі він зможе у будь-який момент, з будь-якого комп’ютера, коли побажає отримати або відправити повідомлення. Такий режим роботи називається «off-line» [11, с.233].
Електронна пошта з’явилася для обміну текстовими повідомленнями через мережі великої довжини. На даний час, засоби електронної пошти дозволяють передавати і приймати будь-які файли – виконувані, графічні, звукові, відео та ін. Послуги E-mail стали альтернативою звичайному листуванню. Це відбулося завдяки високій швидкості і надійності передавання повідомлень. За лічені секунди повідомлення електронної пошти потрапляє до адресата, який може бути у тому самому місті або ж за океаном.
Протоколи електронної пошти. Для надсилання й одержання електронних повідомлень по мережі Internet використовуються протоколи:
SMTP (Simple Mail Transfer Protocol – простий протокол передачі пошти), призначений для відправлення повідомлень. Відправлені користувачем повідомлення надходять на SMTP-сервер провайдера, який обробляє вихідну пошту.
РОР (Post Office Protocol – протокол поштової служби), призначений для вхідних повідомлень. Згідно з цим протоколом поштові сервери одержують і зберігають електронні повідомлення у поштових скриньках.
ІМАР (Internett Message Access Protocol – протокол Інтернет доступу до повідомлень) використовується для обробки вхідних повідомлень, що мають текстовий і HTML-формат. Підтримка HTML розширює можливості електронної пошти, забезпечуючи обробку мультимедійної інформації.
Провайдер послуг Інтернету для роботи з електронною поштою має, як правило, два сервери – SMTP і POP. Сервер SMTP відповідає за відправлення повідомлень, а сервер POP – за їх прийняття.
Адреса електронної пошти, ім’я поштового серверу. Повідомлення електронної пошти знаходить свого адресата за допомогою поштової адреси (E-mail). Ця адреса складається з двох частин, розділених значком «@» (собака). Ліва частина адреси – це локальне ім’я користувача (ім’я поштової скриньки), а права частина – ім’я домену. Значок «@», означає прийменник «at» («у», «при»). Наприклад, адресу «marina@ukr.net» можна прочитати буквально: скринька «marina» у домені «ukr.net».
Можливості програм електронної пошти. Щоб користувач міг надсилати й одержувати електронні повідомлення, на його комп’ютері слід встановити ПЗ клієнта електронної пошти. Існують поштові програми, які мають різні можливості й призначені для роботи у різних ОС. Широко застосовуються поштові програми Microsoft Exchange, Outlook Express, Microsoft Outlook, Internet Mail, The Bat, та ін. Часто ці програми, за замовчуванням, входять до складу ОС.
Найпопулярнішим поштовим агентом є Outlook фірми Microsoft. Наведемо основні можливості користувача цього програмного забезпечення:
Облік і читання листів. Програма дозволяє одночасно переглядати список повідомлень і читати окремі повідомлення;
Ведення адресної книги, яка використовується для пошуку і збереження електронних адрес. Під час відправлення відповіді на будь-яке повідомлення, автоматично створюється новий запис в адресній книзі;
Раціональний перегляд повідомлень. Переглянути окреме повідомлення й усі відповіді на нього можна, не читаючи всього списку повідомлень;
Робота з групою новин. Оutlook дозволяє у режимі off-line брати участь у телеконференціях Usenet;
Робота з Web-сторінками. Програма Outlook автоматично виділяє посилання на web-вузли, що є у повідомленнях. Клацанням миші на посиланні запуститься Інтернет браузер, встановлений в ОС за замовчуванням;
Економія часу, проведеного в мережі. В автономному режимі, який передбачений в MS Outlook можна створювати повідомлення без підключення до мережі. Читати повідомлення і групи новин можна після їх завантаження і відключення від мережі [17, с.355 ].
Інтернет-браузери. Перегляд Web-сторінок виконується за допомогою програм-браузерів, які аналізують документи, створені мовою HTML, PHP та ін. До них належать: Internet Explorer (Microsoft), Mozilla та Opera. Основні можливості та особливості роботи браузерів є однаковими, тому доцільно розглянути їх на прикладі Internet Explorer:
Відображення текстової інформації, відтворення звуку, анімацій та відео. Браузер Internet Explorer має розвинуті засоби підтримки динамічних Web-сторінок.
Перехід до Web-сторінок, що переглядалися раніше (за допомогою історії перегляду та кнопок «Назад» і «Вперед»).
Зручний інтерфейс, що відповідає уніфікованому інтерфейсу Windows.
Відстежування вибраних Web-сторінок шляхом накопичення ярликів у системній папці «Вибране».
Пошук Web-вузлів через задані ключові словами або фрази.
Окрім відображення Web-сторінок, Internet Explorer виконує роль менеджера файлів, що підтримує роботу зі звичайними файлами і папками (аналогічно «Проводнику» ОС Windows),[34, с.490].
Браузер дозволяє відкривати Web-сторінки та файли, які зберігаються на жорсткому диску ПК. Працюючи в Інтернеті за допомогою Internet Explorer, користувач може виконати пошук цікавої для нього інформації, обрати вузол WWW, який хоче відвідати, купити в електронній крамниці, оплатити послуги та ін. Програма Internet Explorer – це провідник, з яким легко розв’язуються проблеми, пов’язані з освоєнням Інтернету.
Засоби комп’ютерної верстки Adobe PageMaker, Adobe InDesign, QuarkXPress. Adobe PageMaker є найпопулярнішою і потужною видавничою системою, призначеною для розробки і підготовки до друку об’єктів комп’ютерної верстки.
Основне призначення програми PageMaker (як і інших видавничих програм) – робота з документами, які містять великі обсяги текстової інформації. Вона незамінна у процесі верстки книг, газет, додаткових матеріалів та іншої багато-сторінкової літератури. Крім того, програма є достатньо зручним інструментом для розміщення ілюстрацій та елементів графічного дизайну, що дозволяє використовувати її для верстки кольорових журналів і рекламних буклетів [20, с.367].
Будь-яка видавнича програма повинна мати широкий набір можливостей у двох напрямах – це робота з текстовою інформацією та робота з графікою [20, с.234].
Засоби роботи з текстом:
Проста процедура розміщення великих обсягів тексту.
Кожен документ може містити до 999 сторінок, при чому збільшення кількості сторінок не уповільнює роботу.
Можливість об’єднання окремих документів в книгу з наскрізною нумерацією. Ця функція часто застосовується під час верстки видань, які складаються з декількох розділів або частин.
Широкі можливості з автоматичного створення змісту та предметних покажчиків.
Автоматичне розставлення переносів і перевірка орфографії, у тому числі, в російській мові.
Спеціальні засоби, які полегшують процедуру багато-стовпчикової верстки.
Функції обтікання графічних зображень текстом, що дозволяє надати практично будь-яку форму різним інформаційним блокам.
Автоматичне і якісне виконання спуску шпальт.
Засоби роботи з графікою:
Великий набір фільтрів імпорту-експорту. Процедура оновлення зв’язків з імпортованими в публікацію зовнішніми файлами проста та зручна.
Можливість застосування фільтрів для растрових зображень.
Імпорт файлів Photoshop.
Можливість створення шарів [20, с.144].
Графічні пакети Corel DRAW, Adobe PhotoShop. На даний час найпоширенішими програми в галузі комп’ютерної графіки є Corel Draw і Adobe PhotoShop. За допомогою цих програм умілий фахівець може реалізувати будь-які проекти в області комп’ютерної верстки і не тільки.
Програми Corel Draw і PhotoShop, будучи програмами комп’ютерної графіки, представляють два абсолютно різних принципи обробки комп’ютерних зображень. Проте, ці дві програми доповнюють одна одну, надаючи дизайнерові, практично необмежені можливості реалізувати свої фантазії в комп’ютерній графіці.
Corel Draw – це програма, що входять в графічний пакет Corel. Corel Draw працює саме у векторному режимі, тобто зображення створюється з окремих об’єктів, кожен з яких є самостійною одиницею. Таке зображення можна «розкласти», у будь-який момент часу, на безліч простих складових.
Це зручно, оскільки можна працювати з кожною складовою окремо. Роботу цієї програми порівнюють із складанням мозаїки, де загальна картина складається з окремих складових, які можна перекладати, міняти і переміщувати по поверхні.
PhotoShop – це програма растрової графіки, в якій зображення формується з безлічі елементарних точок на екрані – пікселів. У PhotoShop можна розфарбовувати кожну з цих точок окремо. Проте, в цій програмі не можна представляти зображення як сукупність окремих об’єктів, оскільки все, що ми створимо на листі буде одним цілим. Роботу в цьому редакторі можна порівняти з рисуванням малюнка на папері, де кожен мазок кисті залишає «слід», який відразу стає частиною цього малюнка, і змінити цей мазок без зміни сусідніх із ним ділянок, а також відновити зображення, що є під ним – складно [22, с.56].
Саме на цей недолік Adobe PhotoShop, звертають увагу прихильники векторного редактора Corel Draw. На нашу думку саме така особливість є перевагою растрового редактора, адже растрова графіка дає можливість створювати реалістичніші, детальніші та досконаліші об’єкти на основі пікселя, якому можна надати будь-яке значення кольору, при цьому сусідня елементарна точка може мати протилежне колірне значення [23, с.134].