2.3. Обробка растрових зображень інструментальними засобами Adobe Photoshop cs 5

Особливістю растрових редакторів (і однією з їх відмінностей від векторних) є широкий спектр різноманітних інструментів редагування зображень з метою покращення якості та обробки під конкретні цілі та завдання користувача. У растровому редакторі, зазвичай, не створюють зображення, зате отриманий з цифрової відеокамери або сканера, знімок, можна із легкістю ретушувати.

До фундаментальних інструментів растрової графіки відносяться:

• інструменти виділення;

• канали і маски;

• інструменти ретушування;

• гістограми та криві;

• інструменти для колірної (колірний баланс) і тонової корекції (рівні);

• фільтри (ефекти);

• шари [27, с.45].

Крім перерахованих засобів, до складу растрових редакторів входить значна кількість інструментів, що імітують реальні інструменти художника: аерограф, кисть, олівець, гумка, текст, перо, лупа і та ін.

Растрове зображення складно розібрати на складові компоненти, для створення, наприклад, монтажів з окремих фрагментів, кожен із них необхідно виділити. Така робота нагадує вирізання ножицями частини зображень з паперу і називається процесом виділення зображень. Виділення (Selection) – це область, обмежена замкнутим контуром у вигляді рухомої пунктирною лінії, яка відзначає частину зображення, доступну для редагування. Тільки виділена частина зображення стає доступною для обробки командами та інструментами графічного редактора. Інструменти виділення в Adobe Photoshop за принципом формування виділених областей можна розділити на чотири групи:

• геометричні – використовуються для побудови виділень геометричні форми (прямокутну, еліптичну, то що). У Photoshop для цієї мети використовують чотири інструменти, що входять до складу інструменту Marquee (Область) (рис. 2.8).

Рисунок 2.8 – Інструменти геометричного виділення

• інструменти виділення від руки. Прикладом таких інструментів є Lasso (Лассо). Вони використовуються для виділення об’єктів складної форми шляхом їх обведення (рис. 2.9).

Рисунок 2.9 – Інструменти групи Лассо

• інструменти виділення контурів, наприклад Pen (Перо). Пером можна створити замкнутий контур, який потім легко перетворюється у виділення (рис. 2.10).

Рисунок 2.10 – Інструменти групи Перо

• кольорочутливі інструменти виділення, в яких виділена область зображення. До них відносять інструмент «Чарівна паличка» та команди з меню Select (Виділення) зображені на рисунку 2.11. В основі роботи цих інструментів є призначення двох параметрів: базового кольору і діапазону кольорів, близьких до базового.

Рисунок 2.11 – Інструменти групи «Виділення»

Терміни "маска" і "виділення" взаємопов’язані. Виділена область доступна для редагування, а область зображення-закрита маскою від редагування.

Маски – це один із базових інструментів професійних растрових редакторів. Будь-яка маска включає в себе два типи областей: непрозорі та прозорі. Перші (непрозорі) використовуються для захисту, вони закривають частини зображення або об’єкти, від небажаних змін, власне, і виконують функцію маскування. Прозорі області можна розглядати як отвори в масці, які використовуються для виділення фрагментів зображення або об’єкта, що підлягають модифікації [25, с. 114].

Маска є зображенням, яке створюється в моделі Grayscale (Градації сірого) і поміщається поверх іншого зображення, захищаючи його від змін. Для будь-якого пікселя маски, значення відтінку сірого кольору можна змінювати в межах 256 градацій (від 0 до 255). Область маски зі значенням кольору пікселів рівного 0 (чорний), захищає зображення від змін (вона і є маскою). Область, пікселі якої мають значення 255 (білий), повністю відкрита для проведення змін. Решта (сіра) областей частково прозора.

Канали. У растровому редакторі є два типи каналів: колірні і альфа-канали. Кількість колірних каналів визначається кількістю базових кольорів у використовуваній колірній моделі. Так, зображення у форматі Grayscale має один канал: у колірній моделі RGB – три канали, в моделі CMYK – чотири. У Photoshop доступ до них реалізується за допомогою палітри Channels (Канали) для відображення якої необхідно вибрати команду Window (Вікно) – Channels (Показати канали) (рис. 2.12).

Рисунок 2.12 – Палітра Канали растрового редактора Adobe Photoshop

Поряд із колірними каналами в растрових редакторах можливе використання альфа-каналів, тісно пов’язаних з поняттям «маски» – кожен такий канал є маскою. Створення маски призводить до одночасного й автоматичного створення альфа-каналу, в який поміщається зображення цієї маски. Для роботи з альфа-каналами передбачено спеціальні інструментальні засоби, доступ до яких здійснюється за допомогою набору кнопок, розміщених у нижній частині палітри Channels (Канали).

Інструменти ретушування. Ретуш (retouch) – корекція зображення з метою усунення дрібних дефектів, виправлення тонального і колірного балансів. Традиційно інструменти ретушування зображень призначені для відновлення пошкоджених зображень або їх ділянок, наприклад фотографій. Для дизайнерів в галузі реклами основною метою ретушування є прикраса зображення, надання йому товарного вигляду. Під час ретушу, зазвичай видаляються дефекти фотографій: "червоні очі", зморшки на обличчі тощо. Також можна додати деталі, що прикрашають зображення (елементи фотомонтажу, текст та ін.).

Інструменти ретушування в Adobe Photoshop. Інструменти клонування (Cloning Tools) призначені для копіювання деталей з однієї ділянки зображення в іншу (рис. 2.13). Прикладом такого інструменту є Stamp (Штамп). Клонування штампом рекомендується застосовувати для ретуші подряпин і плям.

Рисунок 2.13 – Інструменти групи Штамп

Інструменти розмиття (Blur) і підвищення різкості (Sharpen) дозволяють локально знижувати або підсилювати контраст між пікселями зображення (рис. 2.14). Так, локальне послаблення небажаних дефектів шкіри людини (зморшок, шрамів) маскує їх. Однак, якщо дефекти значні (велика родимка, татуювання), то їх краще прибирати не інструментами розмиття, а штампом. Інструмент Smudge (Палець) згладжує відмінності між сусідніми ділянками зображень, пом’якшуючи їх межі.

Рисунок 2.14 – Інструменти локального розмиття і різкості

Інструменти Dodge (Освітлювач) і Burn (Затемнювач) роблять об’єкти світлішими або більш тьмяними. Ці засоби призначені для локальної корекції освітленості, зміни значення яскравості, що дає змогу виділити або приховати потрібні деталі зображення (рис. 2.15).

Рисунок 2.15 – Інструменти локальної зміни яскравості зображення

Фільтри Adobe Photoshop використовуються до зображення для додавання спеціальних ефектів, тобто вони змінюють зображення за спеціальним алгоритмом. Декілька фільтрів можна використовувати для вирішення завдань ретушування:

• за допомогою фільтрів Нерізке маскування (Unsharp mask) і групи фільтрів посилення країв (Edge-Sharpening filters) можна підвищувати контраст і підкреслювати деталі зображення. Їх локальне використання дозволяє посилити одні деталі зображення в порівнянні з іншими;

• групи фільтрів Розмиття (Blur) і Пом’якшення (Soften) дозволяють видаляти дефекти сканування і згладжувати другорядні деталі;

• шляхом додавання шуму в невелику виділену область за допомогою фільтра «Noise» можна приховати деякі дефекти зображення (замаскувати деталі, що порушують гармонію зображення) [28, с. 375].

Тонова корекція зображення. Рівні і гістограми. У комп’ютерній графіці тон це рівень кольору. Тонове зображення має безперервну шкалу градацій сірого кольору від білого і до чорного. Для одного кольору число таких градацій в колірній моделі RGB 256 (8 біт).

Зміст тонової корекції фотозображення полягає в додаванні максимального динамічного діапазону шляхом налаштування яскравості й контрастності зображення. Для оцінки і корекції яскравості і контрастності зображення (його тонової корекції) в редакторі використовуються гістограми.

Гістограма – стовпчикова діаграма, на якій по горизонтальній шкалі відображається рівень яскравості пікселів, а по вертикальній – відображається кількість пікселів зображення з відповідним рівнем яскравості. В іншому формулюванні, гістограмою називається графік, що відображає розподіл пікселів зображення за яскравістю. Під час побудови графіка на осі X відкладаються значення яскравості в діапазоні від 0 (чорний) до 255 (білий), а по осі Y – кількість пікселів, що мають відповідне значення яскравості [24, с.612].

Фахівцю в галузі комп’ютерної графіки аналіз гістограми дає можливість визначити світловий діапазон, які області зображення потребують корекції і в якій степені (рис. 2.16).

а) б)

Рисунок 2.16 – Растрове зображення а) та його гістограма б)

Під час розгляду гістограм на світлому зображенні основна «гірка» пікселів зміщена вправо (рис. 2.16, б), на темному – вліво, а в нормальному зображенні вона знаходиться посередині.

У світлому зображенні всі об’єкти яскраві. Прикладом таких зображень є фотографії яскраво освітлених предметів. Області тіней та середніх тонів таких зображень, зазвичай, містять мало інформативного матеріалу.

На темному зображенні багато важливих деталей приховано (губляться) в тіньових областях. Середні і світлі тони виділені слабо. Такі зображення виходять під час фотозйомки в умовах недостатньої освітленості.

Нормальні зображення характеризуються найвищою якістю, тобто рівномірним розподілом тонів по всіх трьох областях: світлій, середній і тінях.

Отже, гістограмою називається графік, що відображає розподіл пікселів зображення по яскравості. Інструмент Гістограма (Histogram) дозволяє оцінити динамічний діапазон зображення, тобто різницю між його найяскравішою та найтемнішою ділянками. За допомогою гістограми можна визначити, які тонові області домінують: тіні (темні області), світлі (світлі області) або середні тони. В Adobe Photoshop перевірка динамічного діапазону зображення виконується командою «Зображення-Корекція-Рівні».

В Adobe Photoshop інструментом корекції гістограми є інструмент Рівні (Levels), зображений на рисунку 2.17. За допомогою Рівнів (за рахунок зміни яскравості і контрастності зображення) зображення можна зробити світлішим або темнішим, тобто покращити його динамічний діапазон. Для роботи з гістограмою в рівнях є інструменти «Установка точки чорного», «Установка точки сірого» та «Установка точки білого». Відповідно до гістограми, тонову характеристику зображення можна віднести до одного з трьох типів: світлого, темного або нормального.

Рисунок 2.17 –Вікно інструменту Рівні(Levels) Adobe Photoshop CS5

Точка білого – це найяскравіша світла точка зображення. Відповідно, точка чорного – точка зображення з мінімальною яскравістю. Сіра – точка, що знаходиться між білою і чорною.

Таким чином, набір з трьох «піпеток» призначений для установки значень білої і чорної точок і значення коефіцієнта гами шляхом зазначення їх безпосередньо на зображенні, що редагується за допомогою вибору відповідної «піпетки».

Крім «піпеток», що керують точками, є три «трикутники», які характеризують значення світла, тіней та середніх тонів зображення. Цей елемент управління в растровій графіці має спеціальну назву – «коефіцієнт гами», а дії, що виконуються шляхом переміщення середнього «трикутника», називають «налаштуванням гами». Встановлення значення цього параметра менше 1 (це значення задається за замовчуванням) призводить до затемнення зображення і, навпаки, більше 1 – до освітлення зображення в області середніх тонів. В обох випадках відбувається зміна контрастності зображення.

Список каналів (Channel) надає доступ до будь-якого колірного каналу. З його допомогою можна виконувати налаштування вхідних і вихідних значень яскравості окремо для кожного каналу.

Сенс тонової корекції полягає у додаванні до зображення максимального динамічного діапазону, що в свою чергу, безпосередньо пов’язано з налаштуванням яскравості. Однак не тільки гістограми та рівні використовуються для оцінки і корекції яскравості та контрастності зображення. Photoshop надає широкий набір засобів, серед яких можна відзначити інструменти Криві (Curves), Яскравість (Brightness) і Контраст (Contrast).

Крива. Для виклику цього інструментального засобу у Photoshop використовується команда «Зображення (Image) – Корекція (Adjust) – Крива (Curves)» або відповідна їй комбінація клавіш «Ctrl + M». За принципом дії команда Крива близька до команди Рівні, але її відмінність полягає у тому, що для налаштування яскравості зображення замість гістограми використовується інструментальний засіб, відомий як «конфігураційна крива» у вигляді прямої лінії з нахилом 45°. Якщо крива у вихідному стані не змінена, то всі вхідні і вихідні пікселі мають ідентичні значення яскравості (рис. 2.18).

Рисунок 2.18 – Інструмент «Крива»

Крива (curve) – це графік, за допомогою якого здійснюється перетворення спектрального діапазону вихідного зображення (вхідні дані) до спектрального діапазону скоригованого зображення (вихідні дані) [22, с.321].

Якщо інструмент «Рівні» призначений для налаштування яскравості з використанням трьох областей (світла, тіні і середні тони), то інструмент «Крива» дає можливість змінювати одночасно контраст в багатьох світлових діапазонах зображення. У цьому головна відмінність цих інструментів, тому інструмент «Крива» є більш точним засобом.

Встановлюючи нахил кривої більше 45° можна розширити діапазон тонів і кольорів, що входять у відповідні області зображення, роблячи його контрастнішим і світлішим. Навпаки, встановлення увігнутої кривої вниз, здійснює звуження діапазону тонів, і як наслідок, до зменшення контрасту і затемнення зображення.

Велика частина елементів управління ділового вікна «Криві» (Curves) не відрізняється від вікна «Рівні» (Levels). Тому доцільно зупинитися лише на нових елементах.

Кнопка вільного малювання кривих (Draw to Modify the curve) із зображенням олівця. Якщо у звичайному режимі редагування форми кривої проводиться шляхом встановлення на ній до 16 точок і подальшого перетягування їх за допомогою миші, то з використанням інструменту «Freehand» (Вільна) можна побудувати будь-яку форму кривої, а потім натиснути на кнопку «Плавний» (Smooth) для згладжування її гострих кутів кривої.

Команда «Яскравість (Brightness) / Контраст (Contrast)» використовується для одночасної корекції яскравості і контрасту зображення трьох тональних діапазонів: тіней, середніх тонів і світла. Можливості цього засобу, у порівнянні із розглянутими вище, є доволі примітивними, та завдяки простоті і швидкодії він є універсальним.

Для вивчення можливостей ділового вікна «Яскравість / Контрастність» скористаємося конкретним прикладом. Зображення кота (рис. 2.19) має надмірно високу контрастність, низьку яскравість та незначну деталізацію в тінях і світлі. Виправимо ці недоліки.

Рисунок 2.19 – Надлишково контрастне зображення

Для тонової корекції такого зображення виконаємо команду «Зображення (Image)» – «Корекція (Adjust)» – «Яскравість / Контрастність(Brightness / Contrast)». Унаслідок цього відкриється діалогове вікно «Яскравість / Контрастність (Brightness / Contrast)» (рис. 2.20).

Рисунок 2.20 – Діалогове вікно «Яскравість / Контрастність»

Переміщення трикутника параметра «Яскравість (Brightness)» праворуч підвищує яскравість, встановивши його значення до оптимальної величини яскравості зображення. Переміщуємо «трикутник» параметра «Контраст (Contrast)» ліворуч до оптимального значення з метою зниження контрасту зображення. Аналізуємо отриманий результат у вікні активного зображення, і натискуємо кнопку «OK» (рис. 2.21).

Рисунок 2.21 – Відредаговане зображення кота

Колірна корекція і колірний баланс. Колірна корекція ­ зміна колірних параметрів пікселів (яскравості, контрастності, колірного тону, насиченості) з метою досягнення оптимального кольору зображення. У Photoshop для колірної корекції використовуються команди «Баланс кольорів (Color balance)» і «Відтінок / Насичення (Hue / Saturation)».

Баланс кольорів (Color balance) – це співвідношення кольорів у зображенні. Регулювання колірного балансу дозволяє посилити чи послабити один колір за рахунок додаткового (компліментарного йому). Наприклад, червоний колір компліментарний (протилежний на колірному колі) блакитному, зелений – пурпуровому, жовтий – синьому. Корекція кольору за допомогою команди «Баланс кольорів (Color balance)» передбачає зменшення величини надлишкової колірної складової шляхом посилення її компліментарного кольору. Збільшення величини червоного кольору призводить до зменшення блакитного і, навпаки, зниження червоного збільшує вміст в зображенні блакитного кольору. Інструмент «Колірний баланс (Color balance)» призначений для колірної корекції всього зображення, хоча за необхідності можна використовувати його і для корекції виділених областей.

«Тон / Насиченість». Ці терміни відносяться до колірної моделі HSL, тому керувати колірними характеристиками зображення можна шляхом налаштування колірних компонентів цієї моделі: «Колірний тон (Hue)», «Насиченість (Saturation)», «Яскравість (Lightness)». Вікно налаштувань викликається командою «Зображення» – «Корекція» – «Колірний тон / Насиченість» або комбінацією клавіш «Ctrl + U» (рис. 2.22).

Рисунок 2.22 – Вікно «Колірний тон / Насиченість»

У вікні «Колірний тон / Насиченість»:

• переміщення трикутника «Колірний тон (Hue)» здійснюється по периметру колірного кола в діапазоні від -180 до 180°. Після установки конкретного значення даного параметра відбувається автоматичне зміщення всіх кольорів зображення на задану величину шляхом додавання її до градусного еквівалента кожного кольору;

• переміщення трикутника «Насиченість (Saturation)» вправо дозволяє змінювати значення цього параметра від 0 (вихідне) до 100 % (чистий колір без домішок сірого компоненту); переміщення ліворуч - від 0 до -100% (колір зникає, перетворюючись на відтінок сірого);

• параметр «Яскравість (Lightness)» використовується для налаштування яскравості зображення в діапазоні від -100 (всі кольори перетворюються в чорний колір) до значення +100 (кольори зникають, перетворюючись у білий колір);

• верхня і нижня колірні смуги виконують функцію вікна попереднього перегляду, відображають відповідно вихідний і змінений колірний спектр зображення;

• список «Редагувати (Edit)» містить шість компліментарних колірних каналів і складовий канал (Усі). Вибір одного з шести базових кольорів дозволяє виконати налаштування перерахованих колірних параметрів окремо для кожного діапазону кольорів, незалежно від інших та отримати інструмент для тонкого редагування всього зображення. Установка варіанту «Master (Все)» призначена для застосування виконаних налаштувань одночасно до всього колірного діапазону зображення;

• прапорець «Тонування (Colorize)» призначений для реалізації однієї з двох можливих технологій: розфарбовування чорно-білого зображення одним з колірних відтінків або для перефарбування кольорового зображення шляхом перетворення всієї гами кольорів у набір відтінків одного кольору.

У графічних редакторах шар (layer) – додаткове полотно для малювання. Кожен шар зображення повторює параметри основного зображення (розміри, роздільну здатність, колірну модель, число каналів). Відповідно, пропорційно кількості використовуваних шарів зростає розмір файлу зображення. Не слід захоплюватися створенням великої кількості шарів без необхідності. Два шари збільшать розмір файлу вихідного зображення удвічі, три шари – в три рази.

Шар можна зробити невидимим або напівпрозорим. Шари в багатошаровому зображенні можна поміняти місцями чи видалити. Їх застосування розширює можливості в роботі з цифровими зображеннями. Зберегти малюнок з шарами можна тільки в деяких спеціальних графічних форматах, наприклад: PSD або TIFF.

Для роботи з шарами в Adobe Photoshop є спеціальна палітра, яку можна викликати за допомогою команди «Window (Вікно)» – «Layers (Показати Шари)» (рис. 2.23).

Рисунок 2.23 – Палітра «Шари (Layers)»

На палітрі Layers відображається список усіх шарів з їх назвами, слайдами зображень і спеціальними піктограмами. Нижче наведено назву і призначення деяких атрибутів цієї палітри.

В області Закріпити розташовані атрибути блокування шарів, що дозволяють блокувати прозорість, колір і положення шару.

Піктограма з зображенням «ока» «(Show / Hide)» керує поточним відображенням шару. Якщо на палітрі поруч із шаром зображене «око», то це означає, що шар відображається (рис. 2.23 ), у протилежному випадку – ні.

Кнопка «New layer style (Додати стиль шару)» дає можливість створити набір параметрів для шару, який можна застосувати до об’єктів, що знаходяться на ньому.

Застосування команди «New layer (Створити новий шар)» призведе до створення нового шару.

Аналізуючи інформацію даного розділу вважаємо, що програмне забезпечення Adobe Photoshop CS5 є оптимальним у процесі підготовки майбутнього оператора комп’ютерної верстки завдяки своїй простоті, доступності, функціональності, швидкодії, широкому набору професійних інструментальних засобів, а також завдяки невисоким вимогам до апаратного забезпечення. Застосування Adobe Photoshop CS5 під час підготовки майбутніх фахівців, підвищує пізнавальний інтерес учнів до навчального матеріалу, розширює можливості цілеспрямованого впорядкованого формування, поглиблення та засвоєння теоретичних знань операторів комп’ютерної верстки, робить процес навчання технологічнішим і результативнішим.