Тема 2. Інформаційні системи управління підприємством та історія їх розвитку

2.1. Історія розвитку інформаційних систем управління підприємством

Становлення і широкий розвиток методів керування промисловими підприємствами починається в першій половині XX ст. і пов’язаний насамперед з такими відомими іменами як Ф.Тейлор, Г. Гантт, Л. Брандейс, А. Шмідт, А. Файоль.

Ф. Тейлор вважав, що «управління — це справжня наука, що спирається на точно визначені закони, правила і принципи». Він виходив з того, що управління як особливий вид діяльності складається з ряду принципів, які можна застосовувати з однаковим успіхом до всіх видів соціальної діяльності. На зміну розпливчатим і суперечливим принципам управління, запропонованим його попередниками, Ф.Тейлор сформував чітку наукову систему знань, в основу якої покладено чотири наукові принципи, які він назвав законами управління. Це:

• створення наукового фундаменту, який замінить собою старі, грубо практичні методи роботи, наукове дослідження кожного окремого виду трудової діяльності;

• відбір робітників і менеджерів на основі наукових критеріїв, їх тренування і навчання;

• співпраця адміністрації з робітниками в справі практичного впровадження наукової організації праці та управління;

• рівномірний справедливий розподіл обов’язків і відповідальності між робітниками й менеджерами.

А. Файоль провів теоретичний аналіз організації діяльності та виокремив шість її основних видів: технічна (виробництво), комерційна, фінансова, охорона праці та власності, звітність, управління. Основна заслуга робіт А. Файоля полягає в тому, що він першим дав теоретичний аналіз управлінської діяльності та визначив, що управління здійснюється за допомогою реалізації функцій планування, організації, розпоряджень, координації та контролю.

Усі зазначені розробки лягли в основу наукової дисципліни, що виникла в середині XX ст., — промислової інженерії, що займається керуванням і організацією виробництва, а також дослідження операцій. Згодом було розроблено багато статистичних і оптимізаційних алгоритмів планування, які використовуються в корпоративних інформаційних системах.

Сьогодні на ринку присутні різноманітні інформаційні системи, які призначені для вирішення різних завдань: аналітичні (обчислення заданих показників і статистичних характеристик бізнес-діяльності, ведення звітності), візуалізація даних (тобто їх наочне представлення), а також імітаційні (визначення можливих наслідків прийнятого рішення) та оптимізаційні (засновані на інтеграції імітаційних, управлінських, оптимізаційних та статистичних методів моделювання і прогнозування).

Залежно від того, на якому рівні управління (стратегічному, тактичному чи оперативному) використовується інформаційна система (ІС) і які рівні прийняття рішень (довгострокові, середньострокові, оперативні) охоплює, виділяють різні типи інформаційних систем. Ці системи можуть складати як одну систему класу ERP (Enterprise Resource Planning) або використовуватися окремо в залежності від розміру компанії, цілей і завдань, що стоять нині перед нею.

До основних типів інформаційних систем можна віднести:

• системи підтримки діяльності керівника (Executive Support Systems - ESS), що допомагають приймати неструктуровані рішення на стратегічному рівні управління компанією і проводити системний аналіз інформації із зовнішнього середовища;

• управляючі інформаційні системи (Management Information Systems - MIS), що обслуговують управлінський рівень, при цьому вони забезпечують менеджерів середньої і вищої ланки поточною інформацією про виконання основних бізнес-процесів в компанії і про деякі зміни в зовнішньому середовищі;

• системи підтримки прийняття рішень (Decision Support Systems - DSS), що працюють з усіма типами даних і дозволяють проводити аналітичні дослідження, будувати моделі і розігрувати сценарії для вирішення слабкоструктурованих і взагалі неструктурованих проблем в інноваційних проектах;

• робочі системи знання (Knowledge Work System - KWS), метою яких є акумулювати знання та досвід;

• системи діалогової обробки транзакцій (Transaction Processing Systems - TPS) - базові ділові системи, що обслуговують виконавський (експлуатаційний) рівень організації та призначений для автоматичного виконання великого числа трансакцій, що складають стандартний бізнес-процес цього рівня;

• системи автоматизації діловодства (OAS), що працюють майже з формалізованими даними, їх функції - доповнювати і контролювати роботу систем TPS на експлуатаційному рівні і документообіг на рівні організації.

Сучасні ІС грають сьогодні таку ж важливу роль, яку відіграла свого часу поява обчислювальних машин. Говорячи про класи сучасних ІС підприємства, неможливо не торкнутися їх історії.

Першими з'явилися методологія і системи MRP (Material Requirements Planning) - планування потреби в матеріалах. Головне завдання MRP-систем - забезпечення наявності на складі необхідної кількості необхідних матеріалів / комплектуючих в будь-який момент у межах терміну планування. Однак при розрахунку потреби в матеріалах концепція MRP не враховувала виробничі потужності, їх завантаження, вартість робочої сили, фінансові потреби і т. д. Тому в 80-х роках. MRP-система із замкнутим циклом була трансформована в систему планування виробничих ресурсів (Manufactory Resource Planning), яка отримала назву MRP II. Її основна суть полягає в тому, що прогнозування, планування і контроль виробництва стали здійснюватися по всьому життєвому циклу продукції, починаючи від закупівлі сировини і закінчуючи її відвантаженням споживачу.

На початку 90-х років системи класу MRPII в інтеграції з модулем фінансового планування (Finance Requirements Planning - FRP) одержали назву систем планування ресурсів підприємств (Enterprise Resource Planning - ERP). ERP-система - це набір інтегрованих програм, що дозволяють створити інтегроване інформаційне середовище для автоматизації планування, обліку, контролю та аналізу всіх основних бізнес-операцій підприємства.

Наступним етапом розвитку ІС підприємств можна вважати появу концепції CSRP (Customer Synchronized Resources Planning) - планування ресурсів, синхронізоване з покупцем. Виникнення таких систем стало наслідком того, що виробництво стало підлаштовуватися під потреби споживача. CSRP у свою чергу підготувала грунт для систем нового класу в управлінні підприємством - CRM (Customer Relationship Management) - управління взаєминами з клієнтами. CRM багато експертів розглядають не тільки як інформаційну систему і технологію, але і як бізнес-стратегію. Як правило, CRM-системи складаються з модулів управління контактами, автоматизації продажів, підтримки користувачів та ряду інших в залежності від функціональності.

Одночасно з CRM-системами отримали розвиток системи, спрямовані на управління бізнес-процесами в різних областях. В даний час ERP-системи також називають інтегрованими інформаційними системами, які у свою чергу підрозділяються на локальні дрібні, середні і великі. Як правило, такі системи використовуються для автоматизації всіх функцій компанії і охоплюють весь цикл робіт від планування діяльності до збуту продукції. Локальні системи в свою чергу орієнтовані на автоматизацію якоїсь однієї функції бізнесу, наприклад бухгалтерського обліку.

У той же час більшість локальних систем, спрямовані на вирішення завдань управління логістикою (Supply Chain Management), складом (Warehouse Management Systems), документами (WorkFlow), бізнес-процесами (Business Process Management Systems), проектами (Project Management Systems), починають не тільки існувати самі по собі або як модуль або підсистема більш великої інформаційної системи, а й інтегрувати нові завдання. Так, як вже біло сказано вище, системи документообігу крім традиційних завдань управління архівами, колективної обробки документів вирішують нові завдання, такі, як управління колективними знаннями.

Що стосується систем управління бізнес-процесами, або BPMS-систем (Business Process Management System), - це клас програмного забезпечення, призначеного для безпосереднього управління бізнес-процесами. Кордон між ІС, орієнтованими і не орієнтованими на управління бізнес-процесами, визначається їх можливістю підтримувати реінжиніринг бізнес-процесів і налаштовуватися на створені проектувальником підприємства моделі процесів.

Традиційний спосіб автоматизації бізнес-процесів - розробка або придбання готового прикладного програмного забезпечення. Однак на практиці прикладні програми дозволяють автоматизувати тільки частину кроків бізнес-процесу, а головне - внесення навіть невеликих змін в схему бізнес-процесу означає необхідність перепрограмування і великі витрати часу. У результаті прикладні програми не встигають оновлюватися в тому темпі, що диктують умови, що змінюються бізнесу і потреби підприємства. Спочатку BPMS-системи з'явилися як вирішення саме цієї конкретної проблеми.

Великі системи являють собою не закінчене рішення, а платформу, яку в кожному випадку необхідно допрацьовувати і настроювати під потреби замовника.

Зараз на вітчизняному ринку представлені практично всі світові розробки в галузі КІС: SAP R/3, Oracle Appications, MBS Navision, Галактика, Парус-Корпорація, «1C: Управління виробничим підприємством 8» та ін.

Одним з основоположних принципів існування інформаційних технологій є їх постійний розвиток. Це відноситься як до апаратної бази, так і до програмного забезпечення.

В даний час можна відмітити кілька тенденцій у розвитку КІС:

• розробка різних вертикальних рішень, призначених для наскрізної автоматизації підприємств будь-якої галузі;

• створення гнучких програмних продуктів, які можуть бути оперативно впроваджені і максимально легко настроюються під потреби підприємства, на якому вони впроваджуються;

• тісна інтеграція роботи ІТ-фахівців з впровадження та фахівців з кадрів, тобто розробка ІС, які зручні і зрозумілі працівникам і тому легко впроваджуються в реальну промислову експлуатацію.

Поза сумнівом, еволюція корпоративних систем триватиме стільки ж, скільки розвиваються технології.