2. Класична або адміністративна школа управління

Фундатори цієї школи мали безпосередній досвід роботи в якості керівників вищої ланки управління у великому бізнесі. Метою школи було створення універсальних принципів управління, дотримання яких обов’язково призведе організацію до успіху.

Головний внесок Анрі Файоля (найвизначнішого французького дослідника і фахівця в області менеджменту, фундатора класичної або адміністративної школи менеджменту) в теорію управління був в тому, що він розглядав управління як універсальний процес, який складається з декількох взаємозалежних функцій (передбачення, планування, організація, координація, контроль). Файоль вважав, що управління полягає в тому, щоб: передбачати (вивчати майбутнє і встановлювати програму дій); організовувати (будувати подвійний організм підприємства - матеріальний і соціальний); розпоряджатися (за допомогою персоналу підприємства); погоджувати (зв’язувати й об’єднувати дії); контролювати (спостерігати). 58 років А. Файоль працював у великій гірничій і металургійній компанії «Коментрі-Фуршамболь-Деказвіль» («Комамболь»), у 1888 році він прийняв керівництво цією компанією, яка на той час знаходилася на грані банкрутства, і за тридцять років зробив її одним із найбільш розквітаючих підприємств Франції. Узагальнюючи свої багаторічні спостереження, Файоль створив «Теорію адміністрації». Вийшовши у 1918 році у відставку, Анрі Файоль очолив створений ним Центр адміністративних досліджень. Він доказував, що відкриті ним принципи управління застосовані не тільки в економіці, а й в урядових службах і органах, в армії і на флоті, тобто носять універсальний характер. Одним із найбільших замовлень, виконаних Центром, стало дослідження організації роботи поштово-телеграфного відомства. Цій та іншим проблемам реформи державного управління, суспільних організацій і системи освіти присвячений ряд робіт Файоля. До речі, він першим поставив проблему організованого навчання менеджменту.

Близька до позицій “класичної” школи і теорія бюрократичної організації відомого німецького соціолога, соціального філософа і історика, фундатора розуміючої соціології, теорії соціальної дії і теорії «ідеальної» бюрократії Макса Вебера. Був професором Фрайбурзького, Гейдельберзького і Мюнхенського університетів. Головною ідеєю соціальної філософії являється економічні раціональність, що знайшла своє послідовне втілення в сучасному капіталістичному суспільстві з його раціональною релігією (протестантизмом), раціональним правом і управлінням (раціональною бюрократією), раціональним грошовим обігом. Ця ідея, на думку Вебера, забезпечує можливість максимального раціонального поводження в господарській сфері і дозволяє домагатися значної економічної ефективності. Сутність теорії «ідеальної» бюрократії полягала в наступному:

• чіткий поділ праці, що веде до появи висококваліфікованих спеціалістів на кожній посаді;

• ієрархічність рівнів управління, при якій кожний нижчестоящий рівень контролюється вищестоящим і підпорядковується йому;

• наявність взаємозалежної системи узагальнених правил і стандартів, що забезпечують однорідність виконання співробітниками своїх обов’язків і координованість при виконанні різноманітних завдань;

• здійснення наймання на роботу в суворій відповідності з вимогами, а також захищеність службовців від довільних звільнень;

• стратегія довічного наймання співробітників;

• просування наверх усередині організації на основі компетентності і широких знань, що приходять із вислугою років.

М.Вебер вважав, що бюрократизм має такі переваги: висока точність виконання роботи, сувора дисципліна, стабільність персоналу та відповідальність.