6.2. Опис зовнішності людини за методом словесного портрета

Опис людини за ознаками зовнішності здавна широко застосовують як дієвий інструмент для розшуку та розслідування. Однак тільки наприкінці XIX ст. завдяки науковим дослідженням французького криміналіста-антрополога А. Бертильйона опис розшукуваної чи встановлюваної людини перетворився на спеціальну поліцейську систему під назвою «словесний портрет». Її донині успішно застосовують у практичній діяльності працівники правоохоронних органів усіх держав світу. При цьому мають бути дотримані такі вимоги:

• використання під час опису спеціальної термінології і єдиних понять;

• системність, або послідовність, опису;

• повнота опису.

Для опису анатомічних (анатомо-морфологічних) ознак рекомендується дотримуватися такої послідовності: стать; вік; національність (антропологічний тип); фігура в цілому; зріст; статура; голова в цілому; волосся; обличчя в цілому; лоб; брови; очі; ніс; рот і губи; зуби; підборіддя; вуха; зморшки; шия; плечі; груди; спина; руки; ноги.

Принцип повноти передбачає виконання наступних правил:

1. Спочатку фіксуються ознаки, що характеризують загальнофізичні елементи зовнішності: стать, вік, національність (антропологічний тип), зріст, статура; потім анатомічні ознаки окремих областей тіла й елементів; після цього – функціональні ознаки супутніх предметів.

2. Опис ознак зовнішності здійснюється за схемою «від загального до окремого» і «зверху – униз» за вказаною вище послідовністю.

3. Кожний з анатомічних елементів характеризується за формою, розміром і положенням, а деякі – за кольором.

4. При описі форми використовують найменування геометричних фігур (круглий, овальний, прямокутний, трикутний і ін.) чи геометричних ліній (пряма, опукла, звивиста і т. ін.).

5. Опис розмірів елементів дається не в абсолютних величинах, а стосовно інших елементів зовнішності. При цьому характеризують його висоту, довжину, ширину, кількість і т. ін. Якщо виникають сумніви в характеристиці розміру, то його вказують у двох значеннях: «середній – малий», «великий – середній».

6. Положення елемента визначається щодо вертикальних і горизонтальних площин тіла (горизонтальне, похиле, скошене усередину і т. ін.), а також щодо взаєморозташуваня (злите, роздільне).

7. За кольором характеризують волосся (чорне, темно-русяве, світло-русяве, біляве, руде, сиве); очі (чорні, карі, сірі, зелені і т. ін.) і іноді колір шкіри (дуже червона, жовта, синювато-червоний ніс, колір родової плями тощо).

8. Анатомічні ознаки описують стосовно до двох ракурсів: вид спереду і вид збоку (анфас і правий профіль). При цьому голова повинна знаходитися в «нормальному» положенні, коли горизонтальна лінія проходить через перенісся, зовнішній кут ока і верхню третину вушної раковини (т.зв. «французька антропологічна горизонталь»). М’язи особи повинні знаходитися в спокійному стані (без посмішки, міміки, гримас), косметика відсутня, волосся прибрані з чола і вушних раковин, окуляри і головний убір зняті (їхній опис дається; у супутніх ознаках).