Питання для самоконтролю

1. Поняття криміналістики.

2. Діяльність по розслідуванню злочинів як предмет вивчення криміналістики. Закономірності розслідування злочинів.

3. Методи криміналістики, що використовуються при розслідуванні злочинів.

4. Система науки криміналістики.

5. Значення криміналістики в системі професійної підготовки фахівця для органів внутрішніх справ.

Питання для самостійного вивчення

1. Історія криміналістики.

2. Механізм вчинення злочину.

3. Окремі та часткові криміналістичні теорії.

Тема 2. Криміналістична iдентифiкацiя і діагностика

2.1. Поняття та види криміналістичної ідентифікації

Ідентифікація (від лат. іdentificare – ототожнювати) – це встановлення тотожності об’єкта з іншими за певними ознаками, властивостями. Це також процес дослідження об’єкта, форма пізнавальної діяльності. Ідентифікацію застосовують у різних сферах знань, зокрема, у кримінальному судочинстві для встановлення істини у кримінальній справі. За визначенням Н.А. Селіванова, ідентифікація – це процес встановлення тотожності індивідуально визначеного об'єкта чи класифікаційної групи, до якої належить досліджуваний об’єкт.

Існує кілька класифікацій криміналістичної ідентифікації за різними критеріями.

1. В залежності від характеру відображення ознак об’єкта, тотожність якого встановлюється:

• ідентифікація об’єктів за численним образом (широко використовується в практиці розслідування злочинів при проведенні слідчої дії – пред’явлення для впізнання);

• ідентифікація об’єкта за його описанням (використовується головним чином для розшуку злочинців і викрадених речей, встановлення невпізнаних трупів, а також в криміналістичних обліках);

• ідентифікація об’єктів за їх матеріально-фіксованим відображенням – сліди, рукописи, фотокартки та ін. (найбільш часто здійснюється під час проведення криміналістичної експертизи);

• ідентифікація об’єкта за його частинами проводиться у випадках, коли виникає необхідність встановити, що ці частини до руйнування (розділення) об’єкта складали одне ціле (наприклад, за осколками фарного скла, виявленими на місці пригоди і вилученими з фари автомобіля, ідентифікується даний автомобіль як учасник певної пригоди).

2. За характером встановлюваної тотожності:

• індивідуальна, у процесі якої вирішуються питання тотожності індивідуально визначеного об’єкта;

• групова (родова), за допомогою якої ототожнюють класифікаційну групу, до якої належить досліджуваний об’єкт. Останню називають класифікаційним дослідженням.

3. За природою об’єктів, що ідентифікуються:

• ідентифікація за матеріальними відображеннями;

• ідентифікація за ідеальними відображеннями (слідами пам’яті, уявними образами).

4. За суб’єктом ототожнення:

• слідча;

• експертна.

5. За об’єктом дослідження:

• ідентифікація людини;

• ідентифікація предметів;

• ідентифікація речей;

• ідентифікація речовин;

• ідентифікація тварин;

• ідентифікація процесів;

• ідентифікація станів;

• ідентифікація явищ тощо.

6. За сферою криміналістичної техніки:

• дактилоскопічна ідентифікація;

• судово-балістична ідентифікація;

• трасологічна ідентифікація;

• почеркознавча ідентифікація;

• техніко-криміналістична ідентифікація;

• ідентифікація за ознаками зовнішності.

7. За процесуальною формою:

• процесуальна (здійснюється під час слідчих і судових дій);

• непроцесуальна (здійснюється під час оперативно-розшукової діяльності).