13.5. Тактика освідування

Освідування являє собою різновид слідчого огляду, який полягає в установленні на тілі та на одязі людини особливих ознак (прикмет) та слідів злочину. Об’єктом освідування може бути обвинувачений, підозрюваний, потерпілий, свідок. Задачами освідування є установлення наявності чи відсутності слідів злочину чи особливих прикмет на тілі освідуваного для з’ясування обставин скоєного злочину, а також для розшуку злочинця, що зник.

Освідування також підрозділяється на загальний та детальний огляд. При загальному огляді вивчаються частини тіла, які не закриті одягом, та сам одяг на освідуваній особі. При детальному огляді вивчаються всі ділянки тіла та одяг окремо.

Всі виявлені сліди та прикмети детально описуються в протоколі із вказівкою їх місця знаходження, форми, розмірів та ін. За необхідністю проводиться фотографування, складається схема розташування виявлених слідів та прикмет.

Питання для самоконтролю

1. Що таке слідчий огляд?

2. Які існують види слідчого огляду?

3. У чому відмінність між місцем вчинення злочину і місцем події?

4. Перерахуйте і охарактеризуйте етапи огляду місця події.

5. Зміст методів огляду місця події?

6. Що таке негативні обставини?

7. Які основні ситуації можливі при огляді місця події? Які тактичні прийоми доцільно використовувати під час кожної з них?

8. Як фіксується огляд місця події? Яка структура протоколу цієї слідчої дії?

9. Що таке ложе трупа? Яке його криміналістичне значення?

10. Який порядок та особливості огляду трупа?

11. Визначте особливості огляду транспортних засобів.

12. Що таке освідування? Які його завдання?

Питання для самостійного вивчення

1. Принципи огляду місця події.

2. Що означає термін «туалет трупа»? Яке його криміналістичне значення?

3. Тактика огляду документів.

4. Тактика огляду окремих предметів.

5. Тактика огляду тварин.

6. Тактика огляду приміщень та ділянок місцевості.

Тема 14. Тактика допиту і очної ставки

14.1. Поняття, сутність та види допиту

Допит – це процесуальна дія, яка являє собою регламентований кримінально-процесуальними нормами інформаційно-психологічний процес спілкування осіб, котрі беруть в ньому участь, спрямований на отримання інформації про відомі допитуваному факти, що мають значення для встановлення істини по даній справі.

Допит є найбільш поширеним способом отримання доказів. У той же час допит – одна з найбільш складних слідчих дій, його проведення вимагає від слідчого високої загальної та професійної культури, глибокого знання психології людини.

Залежно від різних підстав допит може бути поділений на ті або інші види:

1. Залежно від процесуального становища допитуваного:

• допит свідка;

• допит потерпілого;

• допит підозрюваного;

• допит обвинуваченого;

• допит підсудного;

• допит експерта.

2. За віковими особливостями допитуваного:

• допит неповнолітнього (його різновид – допит малолітнього);

• допит дорослого;

• допит особи похилого віку.

3. За послідовністю проведення:

• допит первісний;

• допит повторний (з’ясовуються обставини, про які допитуваний вже давав показання під час попереднього допиту);

• допит додатковий (отримання показань щодо обставин, про які не йшлося під час попередніх допитів).

4. За суб'єктом проведення:

• допит, який здійснюється слідчим;

• допит, який здійснюється дізнавачем;

• допит, який здійснюється прокурором;

• допит, який здійснюється суддею.

5. За слідчою ситуацією:

• допит в конфліктній ситуації;

• допит в безконфліктній ситуації.

6. За місцем проведення:

• допит в місці провадження слідства чи суді;

• допит на місці події;

• допит в місці тримання затриманих, взятих під варту чи місці виконання покарання;

• допит за місцем мешкання;

• допит за місцем роботи;

• допит в іншому місці.

Особливими різновидами допиту є:

• допит під час очної ставки;

• перехресний допит.