Законодавство україни про снід

Епідемія ВІЛ/СНІДу спростувала загальноприйняті поняття, якими суспільство звикло керуватися при органі­зації боротьби із традиційни­ми, давно відомими інфек­ційними хворобами, і висві­тлила низку проблем, пов'яза­них з інфекційними захворю­ваннями, особливо тих, які зачіпають інтим­не життя людей.

Нині вже зрозуміло, що проблема ВІЛ/СНІДу – це проблема кожного. Тому в бо­ротьбі з ним надзвичайно актуальну роль мають відігравати профілактичні заходи, просвітня, педагогічна та управлінська діяльність держави, спрямовані на запобігання поширенню цієї небезпечної соціальної хвороби. Важливість профілактичної діяльності зумовлена насамперед тим, що дотепер не знайдено вакцини та ефективних методів і засобів лікування, які б цілком звільняли людину від ВІЛ.

Специфіка ВІЛ-інфекції, її суттєва відмінність від більшості відомих людству хвороб, а також особливості, зумовлені поширенням ВІЛ/СНІДу поставили світову спільноту перед необхідністю пошуку нових, нетрадиційних підходів, що мають сприяти запобіганню подальшого поширення цієї інфекції.

Чільне місце серед інструментаріїв, що забезпечують втілення зазначених підходів у життя, посідають законодавчі та інші нормативні акти, які повинні сприяти запобіганню поширення епідемії, запровадженню необхідних для цього нових видів послуг та діяльності у галузі охорони здоров'я, захищати права ВІЛ-інфікованих осіб.

Останнє є надзвичайно актуальним, позаяк усі країни світу, яких торкнулась епідемія ВІЛ/СНІДу, зіткнулися з проблемою остракізму і дискримінації стосовно ВІЛ-позитивних та їхніх близьких.

Зважаючи на це, Організація Об'єднаних Націй, Всесвітня організація охорони здоров'я, інші спеціалізовані установи ООН ще на ранніх стадіях початку боротьби з ВІЛ/СНІДом визнали важливість багатьох нових законів, що приймалися в різних країнах, сприяли поширенню інформації про розвиток законодавчої бази у цій сфері завдяки публікації прийнятих у різних країнах нормативних актів, виданню спеціальних методичних матеріалів, зокрема, для законодавців. Згодом ця проблема стала однією з основних у глобальній діяльності спеціально створеної Об'єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу (ЮНЕЙДС), у рамках якої співпрацюють сім установ ООН (Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), Програма розвитку ООН (ПРООН), Фонд народонаселення (ЮНФПА), Програма ООН з міжнародного контролю над наркотиками (ЮНДКП), Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО), Всесвітня організація охорони здоров'я та Всесвітній банк.

Одним із найважливіших документів у світі, який регламентує права ВІЛ-інфікованих, є “Загальна декларація прав хворих на СНІД та інфікованих ВІЛ”, що була прийнята в листопаді 1990 року в Парижі на Міжнародному конгресі неурядових організацій з проблеми боротьби зі СНІДом.

Упродовж кількох останніх років Україна, на жаль, утримує лідерство в Європі за темпами поширення епідемії ВІЛ/СНІДу та наркоманії. Тому для нашої держави надзвичайно важливе значення має якомога повніше використання сучасного ефективного досвіду інших держав та рекомендацій відповідних міжнародних організацій у сфері боротьби з цими явищами.