Дискримінація і стигматизація людей, що живуть з віл в Україні

Результати соціологічних досліджень, проведених в Україні “СНІД-Фонду Схід-Захід” у 2004 році показали:

154. ставлення суспільства до ВІЛ-позитивних людей негативне, що проявляється у їх дискримінації і стигматизації. Наслідок – ВІЛ-позитивні особи переважно приховують свій статус;

155. найбільш дискримінуючими групами суспільства є медичний персонал, роботодавці, працівники сфери освіти та представники правоохоронних органів;

156. основною причиною негативного ставлення до ВІЛ-позитивних є хибні стереотипи, що сформувалися на початку епідемії ВІЛ/СНІД (“СНІД – чума ХХ століття” та “Вірусом імунодефіциту людини може інфікуватися лише представник маргінальних груп”);

157. значна частина респондентів виступають за ізоляцію ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД;

158. у більшості респондентів ВІЛ-позитивні та хворі на СНІД викликають почуття страху і жалю.

(Абсолютно необґрунтованим є віднесення ВІЛ до категорії “особливо небезпечних” інфекцій. Ця хвороба не заразніша, ніж вірусний гепатит, сифіліс, туберкульоз, а тим більше грип. Профілактика ВІЛ-інфекції не потребує ізоляції хворих або носіїв вірусу, проведення будь-яких карантинних заходів. Попередити її розповсюдження можливо шляхом виконання універсальних правил гігієни та відповідної безпечної поведінки, що базується на певних знаннях. Тому ставити ВІЛ/СНІД по рівню контагіозності в один ряд з такими карантинними інфекціями як чума, віспа, холера і т. ін., не тільки недоцільно, а й шкідливо. Це заважає здійсненню правильно спрямованих профілактичних заходів щодо призупинення епідемії та порушує права людини і захист її від дискримінації.)

Соціальними наслідками негативного ставлення до людей, що живуть з ВІЛ, є:

159. відмежування від проблеми подолання епідемії ВІЛ/СНІД;

160. порушення прав і свобод людей, що живуть з ВІЛ та їх близьких.

Зміна ставлення до ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД, усвідомлення того, що “ВІЛ/СНІД стосується кожного” – необхідна умова подолання епідемії в Україні.

Лікування віл/снід

Існує два основних напрями досліджень стосовно лікування ВІЛ/СНІД:

1. Розробка фармакологічних препаратів, які роблять організм людини несприйнятливим до вірусу імунодефіциту (вакцина проти ВІЛ). Ці дослідження зосереджені на протидії вторгненню вірусу в D4-клітини. На жаль, такого препарату ще не існує.

2. Розробка препаратів, які пригнічують різні етапи життєдіяльності вірусу:

161. фармакологічні форми, що пригнічують активність зворотної транскриптази (антиретровірусна терапія) – найбільш розроблені на сьогоднішній день;

162. препарати, що ігібують активність інтегрази – успішних розробок ще не існує;

163. інгібітори протеази блокують дозрівання нових вірусів – розроблена велика кількість ефективних препаратів.

Використання противірусної терапії дозволяє значно подовжити безсимптомну стадію розвитку СНІД.

На жаль, вартість фармакологічних препаратів, спрямованих безпосередньо проти ВІЛ, дуже висока (до 5 тис гривень на місяць). Це обмежує їх застосування в Україні. З цієї ж причини мають місце дискримінаційні санкції по відношенню до ВІЛ-інфікованих з боку страхових компаній.