Шляхи інфікування віл

Інфікування ВІЛ можливе при потраплянні крові, сперми, виділень статевих шляхів зараженої людини в кров незараженої: або безпосередньо, або через слизові оболонки. Можливе інфікування дитини від матері під час вагітності (внутрішньоутробне), при пологах або при грудному вигодовуванні. Інших шляхів передачі ВІЛ не зареєстровано.

Частка заражень ВІЛ різними шляхами

Усі зареєстровані випадки ВІЛ-інфекції у світі розподіляються за шляхами зараження у такий спосіб:

25. статевий шлях – 70-80%;

26. ін'єкційні наркотики – 5-10%;

27. від вагітної або матері, що годує, дитині – 5-10%;

28. переливання зараженої крові – 3-5%;

29. професійне зараження медперсоналу – біля 0,01%.

У різних країнах і регіонах переважають різні шляхи зараження (гомосексуальний, гетеросексуальний, ін'єкційні наркотики). В Україні переважає шлях зараження через ін'єкційне введення наркотиків (близько 70% від усіх відомих випадків).

Ризик при статевому контакті

Підраховано, що середньостатистичний ризик передачі ВІЛ у результаті одноразового незахищеного вагінального контакту для жінки складає від 0,05% до 0,15% (для анального – 0,82%, для орального – 0,04%).

Низький середньостатистичний ризик зараження – не привід для заспокоєння, оскільки інфікування може бути наслідком лише одного контакту.

Фактори, що підвищують ризик зараження при статевому контакті

1. Вагінальный або анальний секс без презерватива.

2. Ризик зараження для обох партнерів зростає при супутніх венеричних захворюваннях

Захворювання, що передаються статевим шляхом, справедливо називають "воротами для вірусу", оскільки вони викликають виразки або запалення слизової оболонки статевих органів. При цьому до поверхні слизової оболонки надходить велика кількість лімфоцитів, особливо тих, котрі служать мішенню для ВІЛ (Т-4 лімфоцитів). Запалення також викликає зміни в мембрані клітин, що збільшує ризик проникнення вірусу.

3. Імовірність зараження жінки від чоловіка при статевому контакті приблизно в три рази вища, ніж чоловіка від жінки.

У жінки при незахищеному статевому акті в організм потрапляє велика кількість вірусу, що міститься в насінній рідині чоловіка. Площа поверхні, через яку вірус може проникнути всередину, у жінки значно більша (слизова оболонка піхви). Крім того, у насінній рідині ВІЛ міститься в більшій концентрації, ніж у секреторному виділенні піхви. Ризик для жінки зростає при венеричних захворюваннях, ерозії шийки матки, ранках або запаленнях слизової оболонки, при менструації, а також при розриві незайманої пліви.

4. Ризик зараження і для чоловіка, і для жінки збільшується, якщо в партнерки є ерозія шийки матки.

Для жінки – оскільки ерозія служить "вхідними воротами" для вірусу. Для чоловіка – оскільки у ВІЛ-позитивної жінки ерозія може призвести до відшаровування з шийки матки клітин, що містять вірус.

5. Ризик зараження при анальному контакті значно вище, ніж при вагінальному, оскільки існує висока ймовірність травмування слизової оболонки ануса і прямої кишки, що створює "вхідні ворота" для інфекції.

Ризик передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини

ВІЛ-інфекція може передаватися від інфікованої матері до дитини під час вагітності (через плаценту), при пологах (через контакт із кров'ю матері) або при грудному вигодовуванні (через материнське молоко). Це називають вертикальною або перинатальною передачею ВІЛ-інфекції.

Фактори, що впливають на ризик вертикальної передачі ВІЛ

1. Стан здоров'я матері. Чим вищий рівень вірусу в крові або секреторних виділеннях статевих шляхів матері і чим нижчий її імунний статус, тим вищий ризик передачі вірусу дитині.

2. Умови життя матері: харчування, відпочинок, вітаміни тощо – дуже важливий фактор. Характерно, що середньостатистичний ризик народження дитини з ВІЛ в індустріально розвинутих країнах Європи і США приблизно вдвічі нижчий, ніж у країнах третього світу.

3. Наявність попередніх вагітностей: чим їх більше – тим вищий ризик.

4. Доношеність дитини: як недоношені, так і переношені діти частіше бувають інфікованими.

5. Тривалість другої стадії пологів: ризик тим менший, чим коротший проміжок часу до появи дитини на світ.

6. Запалення або передчасний розрив навколоплідних оболонок – підвищений ризик передачі ВІЛ немовляті.

7. Кесарів розтин: багато досліджень показали, що при Кесаревому розтині, особливо якщо він здійснюється до розриву навколоплідних оболонок, ризик народження дитини з ВІЛ знижується.

8. Ранки і тріщини слизової оболонки статевих шляхів (зазвичай вони виникають у результаті інфекцій) підвищують ризик народження дитини з ВІЛ.

9. Грудне вигодовування. Матерям з ВІЛ не рекомендується вигодовувати дітей груддю, оскільки при цьому підвищується ризик передачі ВІЛ. Єдине виключення складають ті рідкі випадки, коли в матері немає умов для готування дитячих сумішей (немає чистої питної води, неможливо кип'ятити пляшки і соски), оскільки вважається, що в цьому випадку ризик шлунково-кишкових інфекцій являє більшу загрозу для життя дитини, ніж ВІЛ.

Як показують дослідження, плід може бути інфікований ВІЛ уже на 8-12 тижні вагітності. Однак у більшості випадків зараження дитини відбувається в процесі пологів.

Одним з головних досягнень профілактики ВІЛ-інфекції за останні кілька років була розробка методів зниження ризику передачі ВІЛ від інфікованої матері до дитини під час пологів. Якщо без спеціального лікування середньостатистичний ризик народження дитини з ВІЛ-інфекцією складає 15-25% у Європі і США і 30-40% в Африці, то за допомогою профілактичного курсу лікування противірусним препаратом ризик можна знизити на 2/3.

Підводячи підсумок, слід зазначити, що шляхи передачі ВІЛ добре вивчені: при незахищеному статевому контакті, при ін'єкціях спільним інструментарієм, від матері до дитини при вагітності, родах або годуванні грудним молоком. Інших шляхів передачі ВІЛ не існує. Ним не так "легко" заразитися. У всіх ситуаціях, що зумовлюють будь-який ризик передачі ВІЛ, кожна людина здатна захистити себе і близьких.

Додаток 3.12