Законодавство України про снід

1. Закон України “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення”, 1998 р.

2. Указ Президента України “Про невідкладні заходи щодо запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу”, 2000 р.

3. Постанова Кабінету Міністрів України “Про створення урядової комісії з профілактики ВІЛ-інфекції/ СНІДу”, 2001 р.

4. Постанова Верховної Ради України “Про рекомендації парламентських слухань на тему: “Соціально-економічні проблеми ВІЛ/СНІДу, наркоманії та алкоголізму в Україні та шляхи їх вирішення”, 2004 р.

5. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Концепції стратегії дій Уряду, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу на період до 2011 року”, 2004 р.

6. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004-2008 роки”, 2004 р.

7. Постанова Кабінету Міністрів України “Про створення Національної координаційної ради з питань запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу”, 2005р.

Шляхи зараження віл

Джерелом ВІЛ-інфекції може бути лише людина-вірусоносій або людина, хвора на СНІД. Безпосередньо вірус передається через рідини її організму – кров та препарати, що готуються на основі крові без термічної обробки, сперму, виділення статевих шляхів та грудне молоко.

Концентрація вірусу в сльозах, слині та сечі настільки незначна, що вірогідності інфікування цими рідинами майже не існує.

ВІЛ-інфекція може потрапити в організм:

139. з кров’ю, спермою, виділеннями статевих шляхів або грудним молоком, що містять вірус, на відкриті рани, порізи і подряпини на шкірі та слизових оболонках;

140. при переливанні інфікованої крові та введені її препаратів;

141. при використанні нестерильного колючих та ріжучих інструментів, на яких є залишки інфікованої крові чи інших рідин (при ін’єкції наркотиків одним шприцом, татуюванні, ножицями для манікюру та педикюру, хірургічним та стоматологічним інструментарієм).

Основні шляхи зараження ВІЛ:

142. статевий шлях (при ризикованій статевій поведінці). Вірогідність інфікування значно посилюється при наявності венеричних хвороб у партнерів;

143. гемотрансфузійний шлях (до 2% від ВІЛ-інфікованих) та введення препаратів крові, що використовуються при лікуванні гемофілії (рівень зараженості ВІЛ хворих на гемофілію сягає 50-80%);

144. при внутрішньовенному введені наркотиків з використанням одного шприца. Вірогідність зараження знаходиться в межах 50-80%);

145. від ВІЛ-інфікованої матері до дитини через кров, навколоплідну рідину, грудне молоко; під час вагітності, пологів та вигодовування груддю. Загальний ризик інфікування – 25-40%.

(Вірогідність зараження медичного персоналу при контакті з кров’ю, що містить ВІЛ, не перевищує 0,2%. Вірогідність зараження при контакті з кров’ю хворого на гепатит b сягає 7-30%.)

Низький і суто теоретичний ризик зараження існує при:

146. татуюванні, голковколюванні, епіляції, голінні тощо;

147. оральному сексі;

148. уринотерапії, з використанням сечі, що містить вірус;

149. під час бійки з пошкодженням шкіри і кровотечами.

Епідеміологічних даних, що підтверджують ці шляхи зараження немає.