Ризик інфікування віл і вразливі групи

Ризик зараження ВІЛ залежить від шляхів інфікування, кількості вірусу, що потрапив до організму, супутніх захворювань та інших медико-біологічних факторів. Вірусові "байдуже", до якої соціальної групи відноситься людина і наскільки її поведінка схвалюється суспільством. Поняття "групи ризику" давно відкинуте антиснідівським співтовариством, оскільки сприяє соціальній дискримінації і створює відчуття помилкової захищеності в тих, хто не відносить себе до "групи ризику".

Ризик – поняття універсальне: заразитися може кожен!

Уразливість – поняття іншого плану. Воно стосується суспільства не в цілому, а лише тих, хто за різних обставин позбавлений можливості захиститися від ВІЛ/СНІДу і його наслідків. Взагалі уразливість залежить від того, наскільки людина спроможна контролювати обставини свого життя.

Уразливість до ВІЛ/СНІДу означає підвищену ймовірність контакту з ВІЛ-інфекцією і/або підвищену ймовірність в значній мірі постраждати від наслідків ВІЛ-інфекції та СНІДу.

Уразливість першої або другої категорії створюється цілою низкою економічних, культурних, соціальних, поведінкових факторів, таких, як бідність, безправ'я, дискримінація, вороже ставлення суспільства, відсутність доступу до інформації, медичної, соціальної і психологічної допомоги тощо.

Різке зростання випадків ВІЛ-інфекції серед певної частини населення говорить про вразливість цієї групи і вимагає вживання заходів щодо її захисту і підтримки.

В усіх країнах є люди, родини і співтовариства, вразливі до ВІЛ/СНІДу (споживачі наркотиків, мігранти і біженці, секс-працівники, геї та інші). Реальна профілактика неможлива без усунення на рівні державної політики тих факторів, які роблять людей вразливими.

Одним з факторів, що сприяють вразливості, є порядки і традиції, які ставлять певну групу людей (споживачів наркотиків, секс-працівників, геїв) поза законом. Ще більш поширена ситуація, коли формальних законодавчих заборон немає, але ставлення суспільства створює навколо цих людей клімат неприйняття й ізоляції.

Є простий спосіб визначити ступінь суспільної ізоляції будь-якої групи. Припустимо, що ці люди зібралися разом, створили організацію й оголосили про це. Варто уявити реакцію на такі гіпотетичні організації як "Товариство по захисту прав секс-працівників" або "Група самодопомоги споживачів наркотиків". У той же час об'єднання представників уразливих груп в усім світі відіграють неоціненну роль у боротьбі з ВІЛ/СНІДом, оскільки захищають своїх членів, надають їм інформацію і підтримку, дають можливість привселюдно висловити свою думку, не наражаючись на небезпеку, і брати участь у прийнятті важливих державних рішень, що стосуються їхнього життя.

Подолання дискримінації, забезпечення адекватного правового і соціального захисту для всіх громадян, підтримка низових громадських організацій і груп, що захищають інтереси вразливих співтовариств, – в епоху СНІДу всі ці заходи є необхідною умовою виживання.

Додаток 3.13

XIV міжнародна конференція по сніду

7-12 липня 2002

Відповідно до опублікованої 2 липня 2002 року доповіді ООН, виявлено тривожний факт – переважна більшість молоді в усьому світі не має уявлення про те, як передається ВІЛ і як захистити себе від СНІДу. В той же час дослідження показало, що більшість людей починає статеві стосунки саме в підлітковому віці.

Тенденції, що пояснюють швидке поширення ВІЛ/СНІДу, розкриті в доповіді "Молодь і ВІЛ/СНІД: можливості і криза", що безумовно стала важливою віхою в дослідженнях на цю тему. Розроблена ЮНІСЕФ, ЮНЕЙДС і Всесвітньою організацією охорони здоров'я доповідь є першим повним дослідженням поведінки і поінформованості молоді 15-24 років стосовно ВІЛ/СНІД. Доповідь містить також останні відомості про поширення ВІЛ-інфекції в межах цієї вікової групи по країнах.

За словами виконавчого директора ЮНІСЕФ Керол Белламі, "мають місце дві взаємозалежні тенденції, які багато в чому зумовлюють розвиток епідемії. По-перше, молодь займається сексом, і світ повинен вважати цей факт передумовою для створення ефективних програм профілактики. По-друге, молодь не має достатнього рівня знань, щоб захистити себе. Трагічним наслідком цього є непропорційно висока кількість молодих людей, що стали жертвою ВІЛ."

У доповіді підкреслюється центральне місце молоді в епідемії ВІЛ/СНІДу: молоді люди в найбільшій мірі потрапляють під удар, але вони є і ключем до вирішення проблеми. Незважаючи на це, стратегії боротьби з епідемією зазвичай не приділяють молоді достатньої уваги. Організації ООН, що опублікували доповідь, закликали політичні сили, як ніколи раніше, приділити максимальну увагу концентрації фінансів і кадрів, необхідних для боротьби з ВІЛ/СНІДом. Ці зусилля необхідно зосередити на роботі з молоддю, щоб інформувати її про ВІЛ і шляхи захисту від інфекції.

У цілому, дослідження, проведені в 60 країнах, свідчать про те, що понад 50% молоді у віці 15-24 років серйозно помиляється з приводу шляхів передачі ВІЛ/СНІДу – це об’єктивний показник того, що молодь не має доступу до достовірної інформації. У деяких країнах, саме там, де вірус являє найбільшу загрозу, всього 20% молоді має необхідні знання про захист. Як наслідок, на даний час половина нових випадків інфікування припадає на осіб віком 15-24 років.

Як заявив Пітер Піот, виконавчий директор ЮНЕЙДС, "очевидно, що молодь не володіє ні інформацією, ні засобами, необхідними для захисту від ВІЛ. Щодня 6000 молодих людей заражаються ВІЛ. Кожному з цих випадків можна було б запобігти. Профілактика недорога і доступна, на одного випускника школи достатньо всього 8 доларів на рік. У кожній країні, де скоротилася кількість нових випадків ВІЛ-інфекції, найбільш зримі результати були досягнуті саме серед молоді.

Основні тези доповіді:

– Молодь не має достатньої інформації про ВІЛ/СНІД. У країнах з важкою епідемічною ситуацією, таких як Камерун, Центрально-Африканська Республіка, Екваторіальна Гвінея, Лесото і Сьерра-Леоне, понад 80% дівчат у віці 15-24 років мають недостатній рівень знань про ВІЛ. Стосовно українських дівчат, то 99% з них чули про СНІД і лише 9% змогли назвати три способи уникнення зараження.

30. У багатьох країнах з високою кількістю ВІЛ-позитивних неодружені юнаки і дівчата починають статеві стосунки до 15-ти років. Відповідно до недавнього дослідження, проведеного серед юнаків 15-19 років Габону, Гаїті і Малаві, чверть з них повідомили, що мали статеві стосунки у віці до 15 років.

31. Учити правильному користуванню презервативами та іншими засобами контрацепції, включаючи утримання, необхідно починати раніше. У Буркіна Фасо тільки 45% юнаків у віці 15-19 років повідомили, що вони використовують презервативи при позашлюбних статевих відносинах, у порівнянні: 64% молодих людей - у віці 20-24 років. У Малаві відповідні показники склали 29% і 47%. Дослідження 1999 року, проведене в Україні, виявило, що лише 28% дівчат у віці 15-24 років використовували презерватив при першому статевому контакті.

32. Високий ризик зараження серед дівчат-підлітків, особливо в Африці південніше Сахари. За оцінками експертів, понад дві третини нових випадків ВІЛ-інфекції серед осіб у віці 15-19 років у цьому регіоні припадає на жінок. В Ефіопії, Малаві, Танзанії, Замбії і Зімбабве на кожного ВІЛ-інфікованого юнака 15-19 років припадає п'ять-шість інфікованих дівчат того ж віку.

Ключова роль молоді в боротьбі з епідемією:

У доповіді підкреслюється, що в тих країнах, де епідемія ВІЛ/СНІДу йде на спад, таких як Таїланд і Уганда, в першу чергу це відбувається тому, що молоді були надані знання, інструменти і допомога у формуванні безпечної поведінки. Існує зв'язок між рівнем інформованості та поведінкою молоді, а також ключова роль безпечного середовища у формуванні навичок, необхідних для захисту від інфекції. Говориться також про необхідність особливих зусиль для залучення вразливих до ВІЛ/СНІДу груп молоді, таких як споживачі ін’єкційних наркотиків і секс-працівники.

"Молодь, без сумніву, продемонструвала здатність до відповідальних рішень, за наявності підтримки вона може захистити себе, навчити і мотивувати інших робити безпечний вибір," – заявила Гру Харлем Брундтланд, генеральний директор ВООЗ.

У доповіді зазначено 10 заходів, необхідних кожній країні в якості складових програми профілактики:

1. Покласти кінець мовчанню, упередженню і сорому.

2. Забезпечити молодь інформацією.

3. Озброїти молодь життєвими навичками, щоб застосовувати знання на практиці.

4. Створити служби, орієнтовані на молодь.

5. Розвивати добровільне і конфіденційне тестування на ВІЛ і консультування з питань ВІЛ/СНІДу.

6. Працювати з молоддю, заохочувати її до участі.

7. Залучати молодих людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом.

8. Створювати атмосферу безпеки і підтримки.

9. Охопити найбільш вразливу молодь.

10. Зміцнювати співробітництво, стежити за успіхами.

Додаток 3.15.